Постанова № 59042590, 11.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 909/224/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ, вх.№01-05/2157/16 від 04.05.2016 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 року

у справі № 909/224/16

за позовом: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тисменицягаз", м. Тисмениця, Івано-Франківська обл.

про: стягнення коштів в сумі 77804,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3-представник на підставі довіреності №14-127 від 13.05.2014 року;

від відповідача: ОСОБА_4-представник на підставі довіреності №67 від 29.01.2016 року, ОСОБА_5-представник на підставі довіреності № 78 від 29.01.2016 року.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 року у справі №909/224/16 (суддя Грица Ю.І.) у позовних вимогах позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Тисменицягаз", про стягнення коштів в сумі 77804,27 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 року у справі №909/224/16, позивач Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що за своєю правовою природою договір №13-403-ПР від 31.01.2013 року укладений між сторонами є договором купівлі-продажу. Посилається на п. 1.1., 6.1 договору №13-403-ПР від 31.01.2013 року та ст.ст. 627, 655, 692, 694 ЦК України, зі змісту яких, вбачається, що оплата за газ має здійснюватись протягом місяця поставки газу. Вказує на те, що сторонами укладено додаткові угоди № 4 від 31.12.2013 року та №11 від 22.12.2014 року, з яких вбачається, що спір щодо обсягів отриманого природного газу відсутній. Також зазначає, що дата підписання актів приймання-передачі зазначена безпосередньо в тексті вказаних актів, а тому відсутні підстави вважати, що вони складені в інший день. Обовязок відповідача з оплати поставленого природного газу не повязаний з поверненням підписаних актів, а жодний пункт договору або норма чинного законодавства не повязує обовязок оплатити поставлений природний газ із фактом отримання підписаного акту. Підписання актів є за своєю правовою природою документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі природного газу, а обовязок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі газу, а не з факту повернення підписаного акту.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 р. у справі № 909/224/16 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2016 року справу № 909/224/16 визначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Малех І.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.05.2016 р..

В судовому засіданні 31.05.2016 року оголошено перерву до 05.07.2016 року.

В судовому засіданні 05.07.2016 року оголошено переву до 11.07.2016 року.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

Представник апелянта в судове засідання 11.07.2016 року зявився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)(продавець) та публічним акціонерним товариством «Тисменицягаз» (далі по тексту ПАТ «Тисменицягаз»)(покупець) укладено договір № 13-403-ПР від 31.01.2013 року на купівлю-продаж природного газу (далі по тексту договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору, визначено графік, згідно якого продавець передає покупцеві в 2013 році газ в обсязі до 650 тис. куб. м. газу.

Відповідно до п. 3.3.,3.4. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 до договору купівлю-продаж природного газу № 13-403-ПР від 31.01.2013 року (а.с.16-17,Т.1) п. 6.1. договору викладено в редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу», а п. 7.2. договору, в редакції: «У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014 до договору купівлю-продаж природного газу № 13-403-ПР від 31.01.2013 року, п. 6.1. договору викладено в редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Додатковою угодою № 8 від 22.12.2014 до договору купівлю-продаж природного газу № 13-403-ПР від 31.01.2013 року п. 7.2. договору викладено в редакції: «У разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.1. договору, з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Згідно п. 11 договору в редакції додаткової угоди № 15 від 19.06.2015 року, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

На виконання умов договору з 31.01.2013 року по 30.04.2014 року продавець поставив, а покупець прийняв природний газ, на загальну суму 1 309 429,46 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 402 409,31 грн., від 30.06.2013 року на суму 88 313,11 грн., від 31.07.2013 року на суму 83 808,80 грн., від 31.08.2013 року на суму 92 164,37 грн., від 28.02.2014 на суму 307 671,49 грн., від 31.03.2014 на суму 192 368,46 грн., від 30.04.2014 на суму 142 693,92 грн..

Факт сплати відповідачем вказаної суми заборгованості підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про операції та довідкою про сальдо за період з 01.01.2013 року по 30.09.2015 року.

При цьому, акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем пізніше, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.5 договору.

За твердженням позивача, відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених умовами договору, а тому, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та пунктом 7.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування, розраховані в порядку пункту 6.2 договору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що для встановлення факту його прострочення у виконанні грошових зобовязань за договором визначальним є момент підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу та їх повернення відповідачу та наголошує на тому, що такі акти підписувалися позивачем із значною затримкою.

Встановивши наведені вище обставини справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами в п. 3.3.,3.4. договору, визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, а підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Зміст договору сторін і додаткових угод свідчить про те, що платежі за поставлений газ підлягає сплаті на підставі оформленого належним чином акта приймання-передачі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2014 року в справі № 3-7гс14.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, настання обов'язку з оплати спожитого газу, в силу погоджених сторонами умов договору, які визначають акт приймання-передачі як підставу розрахунку, прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження апелянта про зворотнє.

Доводи апелянта про факт прострочення грошового зобовязання відповідача за договором, спростовуються тим, що прострочення в силу погоджених умов договору повязане з моментом реального підписання відповідного акта.

Посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за конкретний місяць, а виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання актів є безпідставними, з огляду на те, що акти приймання-передачі в силу положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою для здійснення розрахунків.

З урахуванням вищенаведеного, Львівським апеляційним господарським судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 р. у справі № 909/224/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ, вх.№01-05/2157/16 від 04.05.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 року у справі № 909/224/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 15.07.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Марко Р.І.