Рішення № 59041985, 14.07.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2016 рокуСправа № 913/668/16

Провадження №33/913/668/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВІНІ, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит, м.Сєвєронецьк, Луганська область

про стягнення 2 246 грн 08 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІВІНІ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит про стягнення заборгованості за договором поставки № 1700-РА від 17 серпня 2015 року в сумі 2 246 грн 08 коп., з яких: 2 091 грн 13 коп. основний борг, нараховані у відповідності до ст.625 ЦК України у звязку з допущеним простроченням виконання грошового зобовязання 31 грн 39 коп. інфляційні втрати за період з січня 2016 року по березень 2016 року включно, 19 грн 00 коп. 3% річних, нараховані з 22.01.2016 по 10.05.2016, а також 104 грн 56 коп. пені, нарахованої на підставі п.6.8. договору за період з 22.01.2016 по 10.05.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області 31.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016.

13.06.216 ухвалою господарського суду Луганської області в звязку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ненадання сторонами витребуваних судом документів, необхідних для розгляду справи, судовий розгляд відкладено на 04.07.2016.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 04.07.2016 б/н, в якому послався на зміст п. 4.3. п. 4.7. договору та неправильність визначення позивачем дати поставки продукції і відповідно визначення дати виникнення прострочення.

Так, відповідач зазначає, що згідно із п. 4.7. договору датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній. Відповідач вважає, що дата видаткової накладної не може вважатися датою поставки продукції, від якої відраховується строк на оплату, оскільки не підтверджена зазначенням дати саме представником відповідача, як це передбачено договором. Крім того, позивачем на виконання п.4.3. договору не надано доказів направлення/вручення відповідачу товаросупроводжувальних документів. Зазначене, за твердженням відповідача, унеможливлює встановлення дати, з якої виникає зобовязання у відповідача щодо проведення розрахунку.

Відповідачем вимоги ухвали господарського суду Луганської області від 13.06.2016 у даній справі не повністю виконані, всіх необхідних для розгляду спору документів не надано, звірку розрахунків не проведено, відзив іншій стороні не направлено.

В звязку з викладеним судовий розгляд відкладено на 14.07.2016.

Сторони у справі своїми процесуальними правами на участь представників в судовому засіданні від 14.07.2016 не скористалися, хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Від позивача на адресу суду надійшли пояснення від 11.06.2016 № 11/06-16 на відзив відповідача, в яких він зазначив, що приймаючи товар та підписуючи видаткову накладну представник покупця не був позбавлений права зазначити будь-якої іншої дати отримання товару, однак приймаючи товар це не зробив, а тому позивач вважає датою поставки саме дату отримання товару представником відповідача дату видаткової накладної.

Враховуючи вищевикладене, належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що н аадресу суду не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду явка не визнавалася обовязковою, за висновком суду неприбуття представників у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 14.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ» (надалі - покупець або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВІНІ» (надалі - постачальник або позивач), 17.08.2015 укладено договір поставки № 1700-РА (а.с. 11-21).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/чи обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, що є невідємними частинами до цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, у відповідності з умовами цього договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобовязаний надати покупцю наступні документи:

-рахунок;

-податкову накладну;

-видаткову накладну;

- відповідні товаросупроводжувальні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну);

-сертифікат якості заводу-виготівника та/або паспорт;

-сертифікат відповідності (у разі, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації);

-дозвіл держгірпромнагляду (у разі, якщо отримання цього документу обовязкове відповідно до норм діючого законодавства);

-інструкцію з експлуатації (у разі, якщо цей документ передбачений);

-технічну документацію, передбачену п. 2.4 цього договору.

Згідно з п. 4.4 договору у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитись від приймання поставленої продукції.

За положеннями п. 4.7 договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Згідно із п. 5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем в порядку та строки погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Сторонами до цього договору підписано специфікацію від 18.08.2015, відповідно до п. 3 якої умови оплати продукції до цієї специфікації: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90го календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

З наданої позивачем видаткової накладної від 16.10.2015 № 1002 (а.с. 24) вбачається, що постачальник у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобовязання, а відповідач прийняв товар без зауважень та претензій.

На виконання договору поставки відповідачу було поставлено продукцію (вентилі) на суму 2091,13 грн.

Факт поставки продукції позивачем у власність відповідача підтверджується:

- видатковою накладною № 1002 від 16 жовтня 2015 року, яка підписана повноважним представником відповідача без зауважень;

- довіреністю № 123 від 06 жовтня 2015 року, видану відповідачем представнику на отримання продукції.

Таким чином, продукція за договором була поставлена позивачем в повному обсязі, належної якості та комплектності, та прийнята відповідачем без будь-яких зауважень відносно продукції, її вартості та дотримання інших умов поставки.

Відповідач поставлену продукцію своєчасно не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 2091 грн 13 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № 1700-РА від 17.08.2015 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В п.3 специфікації, за якою позивачем здійснювалась поставка продукції, сторони передбачили, що оплата продукції за цією специфікацією здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90го календарного дня з дати поставки.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем продукції відповідачу за специфікацією від 18.08.2015 до договору поставки № 1700-РА від 17.08.2015 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковою накладною № 1002 від 16.10.2015 (а.с.24), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.10.2015 № 123 повноважним представником (а.с.25).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений специфікацією від 18.08.2015 до договору поставки №17000-РА від 17.08.2015 строк оплату не здійснив, внаслідок чого має місце неналежного виконання своїх зобовязань за зазначеним договором відповідачем.

Відносно доводів відповідача про те, що позивач в порушення умов п.4.3 договору не надав відповідачеві за актом приймання-передачі відповідні товаросупровідні документи, суд зазначає наступне.

Продукція за видатковою накладною № 1002 від 16.102015 прийнята повноважною особою відповідача ОСОБА_1 на підставі довіреності № 123 від 06.10.2015 без зауважень, в довіреності зазначена продукція, яка відповідає кількості продукції, зазначеній в видатковій накладній № 1002.

Позивач вказує про належне виконання своїх зобовязань за договором, поставку та передачу всіх обумовлених товаросупроводжувальних документів відповідачу. Зазначене не спростовано відповідачем, в обґрунтування власної позиції відповідачем не надано суду належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що умовами договору, укладеного між сторонами, не встановлено яким чином товаросупроводжувальна документація має передаватися та не закріплено зобовязання сторін щодо оформлення на підтвердження цього факту відповідних документів (підписання актів приймання-передачі, тощо). За таких обставин, суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими.

З приводу доводів відповідача про те, що дата видаткової накладної не може вважатися датою поставки продукції, від якої відраховується строк на оплату, оскільки не підтверджена зазначенням дати саме представником відповідача, як це передбачено п.4.7 договору, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.7 договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній, які свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (узгоджене місце призначення поставки).

Таким чином, враховуючи умови п.4.7 договору зазначення представником покупця на відповідних товаросупровідних документах дати поставки повинно виходити саме від покупця і ніяким чином не залежить від постачальника (обовязок умовами договору покладений саме на відповідача). Не зазначення представником покупця на видатковій накладній № 1002 від 16.10.2015 дати поставки не ставить під сумнів здійснення господарської операції, того що поставка мала місце саме 16.10.2015, коли позивачем була поставлена, а повноважним представником відповідача була прийнята продукція, проставлений підпис відповідальної особи відповідача на ній свідчить саме про це.

Крім того, судом враховано, що відповідач не заперечує проти отримання продукції за накладною від 16.10.2015 № 1002.

З огляду на викладене, доводи відповідача в зазначеній частині господарський суд визнає необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 2091 грн 13 коп.

Пунктом 6.8 договору сторони погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 22.01.2016 по 10.05.2016 в сумі 104 грн 56 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі, враховуючи встановлене сторонами обмеження в договорі в розмірі 5% пені від суми боргу. При перевірці правильності розрахунку судом встановлено, що позивачем помилково визначено дату виникнення прострочення з 22.01.2016, а не з 21.01.2016 (враховуючи робочий день суботи 16.01.2016). Однак, суд задовольняє вимогу про стягнення пені розрахованої позивачем з 22.01.2016 в сумі 104,56 грн з урахуванням встановлених обмежень, не виходячи за межі позовних вимог.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 22.01.2016 по 10.05.2016 в сумі 19 грн 00 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 18 грн 85 коп. за заявлений позивачем період, оскільки позивачем при розрахунку не вірно визначено кількість днів у 2016 році: так позивачем зазначено 365 днів, в той час як слід було врахувати в розрахунку 366 днів.

Згідно із листом Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем проведено нарахування інфляційних починаючи з січня 2016 року, що є безпідставним, оскільки у відповідності до договору та специфікації оплата робіт проводиться в строк по 20 січня 2016 року включно (враховуючи ст.253 ЦК України та правильність визначення дати виникнення прострочення з 21.01.2016, як зазначалося вище). Оскільки дата виникнення прострочення починається з 21 січня 2016 року, отже борг не існував повний місяць, тому не підлягає індексації сума заборгованості за січень 2016 року, січневий індекс інфляції не підлягає застосуванню в розрахунку.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня 2016 року по квітень 2016 року в сумі 31 грн 39 коп. підлягає задоволенню частково, в сумі 12 грн 46 коп. за період нарахування з лютого 2016 року по березень 2016 року включно.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 2091 грн 31 коп., пеня в сумі 104 грн 56 коп., 3% річних в сумі 18 грн 85 коп., інфляційні втрати в сумі 12 грн 46 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1366 грн 29 коп. покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВІНІ до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит, проспект Гвардійський, б. 30/1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37713861, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВІНІ, проспект Маяковського, б. 62-А, кв. 195, м. Київ, ідентифікаційний код 37208632, заборгованість за поставлену продукцію за договором поставки № 1700-РА від 17 серпня 2015 року в сумі 2091 грн 13 коп., пеню в сумі 104 грн 56 коп., інфляційні втрати в сумі 12 грн 46 коп., 3% річних у сумі 18 грн 85 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1366 грн 29 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч

Надр. 3 прим.

1 - до спарви

2 - позивачу: 02232. м. Київ, вул. Маяковського, б. 62 А, кв. 195 (рекомендованим листом з повідомленням)

3 - відповідачу: 93404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардейський, б. 30/1 (рекомендованим листом з повідомленням)