Рішення № 59039982, 12.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1322/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Красюк Г. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н. І.суддівКорнієнко Н. В., Ювшина В. І. при секретаріГончар Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.12.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_6, за сплачені кошти в сумі 125 964 грн., отримала у власність від ОСОБА_10 1/2 частину будинковолодіння, та 1/2 частину трьох земельних ділянок по АДРЕСА_1.

Даний договір купівлі-продажу, рішенням Шполянського районного суду від 18.05.2012 року було визнано таким, що відбувся і за ОСОБА_6 визнано право власності на придбане майно. Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_6 зареєструвала набуте нею право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла і після її смерті відкрилась спадщина.

14.08.2015 року відповідачі до Шполянської державної нотаріальної контори подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 та оскаржили в апеляційному порядку рішення від 18.05.2012 року.

29.09.2015 року рішенням апеляційного суду Черкаської області за апеляційною скаргою ОСОБА_8, рішення Шполянського районного суду від 18.05.2012 року було скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння та земельних ділянок - відмовлено. Вважає, що факт отримання ОСОБА_10 за вказане майно грошових коштів в сумі 125 964 грн. не спростовано.

Просила стягнути з ОСОБА_8 і ОСОБА_9, як спадкоємців ОСОБА_10 солідарно в рахунок боргу спадкодавця, на її користь грошові кошти в сумі 125 964 гривні.

В ході розгляду справи ОСОБА_6 подала заяву про зменшення позовних вимог. Вказувала, що оскільки спадкоємців після смерті ОСОБА_10 є троє, в тому числі і вона, просила стягнути з відповідачів, як спадкоємців померлої на її користь кошти в сумі по 41 988 гривень з кожної.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції посилався на те, що в судовому засіданні позивачем не було надано належних та допустимих доказів фактів укладення 02.12.2011 року договору купівлі продажу нерухомого майна між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, передачі ОСОБА_10 коштів ОСОБА_6 та факту наявності таких коштів у ОСОБА_6.

Однак, колегія суддів з висновками суду першої інстанції погодитись не може виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 02.12.2011 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 було досягнуто домовленість про продаж нерухомого майна, саме: 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,3746 га, що знаходиться в АДРЕСА_1; 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0151 га, що знаходиться по АДРЕСА_1; 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0849 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 /а.с. 5-6/.

Згідно з досягнутою домовленістю ОСОБА_10 продає, а ОСОБА_6 купує вищевказане майно за 125 964 гривні.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу вищевказане майно належало ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, видане виконавчим комітетом Шполянської міської ради 15.09.1982 року, та на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки відповідно серія НОМЕР_1, серія НОМЕР_2, серія НОМЕР_3, виданих на підставі рішення Шполянської міської ради від 29.05.2007 року № 15-16.22/У /а.с. 5/.

На виконання даної домовленості позивачкою були передані ОСОБА_10 кошти в розмірі 125 964 гривні , як повний розрахунок за купівлю-продаж ? частини садиби (житлового будинку із надвірними спорудами) та 3-х земельних ділянок, що розташовані за адресою: Черкаська область, АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою від 02.12.2011 року (а.с. 7).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 18.05.2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені. Визнано договір купівлі-продажу дійсним та таким, що відбувся. Визнано за ОСОБА_6, право власності: на 1/2 частину будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 і складається з 1/2 частини житлового будинку з прибудовою, прибудови, прибудови, сарай-л.кухні з прибудовою, л/кухні, убиральні, сараю, погріба, погріба, кіоска, колодязя, огорожі, що належить продавцю згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, видане виконавчим комітетом Шполянської міської ради 15 вересня 1982 року, загальною вартістю 185150 грн., згідно характеристики будівель; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,3746 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 15.10.2007 року Шполянським районним відділом земельних ресурсів, нормативною вартістю 17648,20 грн., згідно розрахунку нормативної ціни земельної ділянки № 418 від 02.02.2012 року; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0151 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 01.11.2011 року відділом Держкомзему у Шполянському районі, нормативною вартістю 7418,63 грн., згідно розрахунку нормативної ціни земельної ділянки № 421 від 02.02.2012 року; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0849 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 01.11.2011 року відділом Держкомзему у Шполянському районі, нормативною вартістю 41711,37 грн., згідно розрахунку нормативної ціни земельної ділянки № 422 від 02.02.2012 року (а.с. 9-10).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.09.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 було задоволено, рішення Шполянського районного суду від 18.05.2012 року скасоване і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на вказану частину нерухомого майна (а.с.13-14).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 09.06.2015 року ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 130 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області (а.с.8).

Згідно листа Шполянської державної нотаріальної контори від 17.12.2015 року № 936/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_10, із заявою про прийняття спадщини крім ОСОБА_6 звернулися ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Також у спадковій справі є заява - претенція про задоволення вимог ОСОБА_6, як кредитора. Рекомендовано, у разі неможливості надати оригінал правовстановлюючих документів на нерухоме майно спадкодавця, звернутися до суду для вирішення питання успадкування майна та визнання права власності на нього ( а.с.53).

Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_10 в нотаріальному порядку не отримувалось.

16.10.2015 року згідно опису вкладення поштового відправлення, ОСОБА_6 направила ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомлення про погашення ними боргу померлої ОСОБА_10 в сумі 125 964 грн., посилаючись на те, що вони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 (а.с.21-24).

Стаття 1281 ЦК України регламентує порядок пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Відповідно до частин 1-4 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов?язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, позивач заявила претензію до спадкоємців померлої, подавши про це заяву до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1269 ЦК України).

Статтями 1297 та 1299 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зобов»язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Невиконання спадкоємцями вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка своєчасно та в установленому законом порядку звернувся з вимогами про стягнення заборгованості

Розмір заявленої суми обґрунтований, оскільки із матеріалів справи, а саме із договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 /а.с. 5-6/ вбачається, що вартість проданого майна, яке і є спадковим складає 125 964 гривні, тобто об»єм відповідальності відповідачів перед позивачем складає 1/3 частину від вказаної суми вартості спадкового майна. Визначення вартості майна проводилось відповідно до характеристики будівель та розрахунку нормативної ціни земельних ділянок відповідно станом на лютий 2012 року.

А враховуючи, що на підставі державного акту серія НОМЕР_5, виданого розпорядженням Шполянської райдержадміністрації від 24.11.2004 року № 598 померлій ОСОБА_10 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,33 га з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідно до ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини, вартість спадкового майна, яке припадає на частку кожного із спадкоємців буде вищою, ніж визначена позивачем.

Відповідачі в свою чергу не довели, що спадкове майно відсутнє, або його вартість є меншою від заявленого позивачем розміру.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального права та процесуального закону, рішення суду необхідно скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України колегія суддів також вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача відповідно до задоволених позовних вимог судові витрати в сумі по 881,75 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з спадкоємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 41 988 гривень.

Стягнути з спадкоємця ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 41 988 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі по 881 гривні 75 копійок з кожної.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :