Ухвала суду № 59038738, 14.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6077/15-к Номер провадження 11-кп/786/584/16Головуючий у 1-й інстанції Антонов С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст. 121 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого, судді Маліченка В.В.

суддів Бурди К.І., Корсун О.М.

з участю:

секретаря судового засідання Козин Н.В.

прокурора Пархоменка А.О.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12015170040000725, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2015 року, за апеляційними скаргами прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-05.11.2003 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.3 ст. 185, ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

-17.08.2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.1 ст. 309, ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 05.11.2003 року, остаточно засуджений на 2 роки позбавлення волі;

-03.12.2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. ч.2 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком від 17.08.2004 року, остаточно засуджений на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 10.02.2006 року умовно-достроково, невідбутий строк 9 місяців 3 дні;

-19.04.2011 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 353, ч.2 186, ст. 69, ч.1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнений 29.03.2013 року у звязку з відбуттям покарання;

-10.12.2014 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, -

визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 10.12.2014 року, та призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 вказано рахувати з 20.04.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зараховано строк попереднього увязнення ОСОБА_3 з 16.03.2015 року до вступу вироку в законну силу, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов, заявлений прокурором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації витрати повязані із лікуванням потерпілої ОСОБА_5 в сумі 8911 гривень 04 копійки.

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_5 задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 105 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього в сумі 10105 гривень.

По справі вирішено долю речових доказів у порядку ст. 100 КПК України.

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України за наступних обставин.

15 березня 2015 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_3, після спільного вжиття спиртних напоїв разом із ОСОБА_5, повертались додому та перебували на перехресті вулиць ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в м. Полтаві.

У цей час, на ґрунті раптового виниклих неприязних відносин між вказаними особами виникла сварка, під час якої ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, став наносити ОСОБА_5 руками, стиснутими в кулак численні удари в ділянку голови, кінцівок, тулубу, внаслідок яких потерпіла впала на землю.

У подальшому, незважаючи на те, що ОСОБА_5 від нанесених їй ударів впала на землю і не могла чинити активного опору, ОСОБА_3 продовжив наносити потерпілій численні удари руками, стиснутими в кулаки, а також ногою у взутті, в ділянку тулубу, голови, кінцівок. При цьому, при нанесенні тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 із силою тримав та тягнув ОСОБА_5 за волосся, внаслідок чого вирвав їх частину, тим самим спричинив потерпілій цими діями фізичного болю.

Унаслідок нанесених ОСОБА_3 ударів, ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступню з масивною внутрішньо мозковою гематомою, травматичним субарахноїдальним крововиливом, комою 1-го ступеню, перелому кісток носу, множинних гематом, забійних ран, саден шкіри та синців голови, тулубу, кінцівок, які утворитись від багатократної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, ставить питання про скасування вироку суду у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його мякості.

На переконання прокурора, судом в достатній мірі не взято до уваги те, що ОСОБА_3 в жодній мірі не визнав своєї вини, ніяким чином не розкаявся не лише щодо самого вчинку, а й до перенесених потерпілою фізичних та моральних страждань, спричинених побиттям обвинуваченого.

Вважає, що для визначення вірного розміру покарання необхідно було взяти до уваги конкретні обставини спричинення тілесних ушкоджень, а саме кількість нанесених тілесних ушкоджень, їх тяжкість, наслідки для потерпілої.

Просить скасувати вирок суду, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі, із застосування ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 10.12.2014 року, остаточно визначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає свою вину в інкримінованому злочині недоведеною, оскільки по справі немає жодного прямого доказу його вини, невраховані в повному обсязі показання потерпілої ОСОБА_5, яка стверджувала в суді про його непричетність до скоєного злочину.

Зазначає про порушення права на захист посилаючись на застосування до нього незаконних методів дізнання, які всупереч статті 206 КПК України залишилися поза увагою суду.

Посилається на неповноту судового слідства, оскільки йому було відмовлено у необхідності проведення допиту усіх свідків наведених у реєстрі матеріалів кримінального провадження.

Судом не враховано відсутність по справі показань свідків, які б достовірно бачили нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій.

Також судом не враховані показання свідків, які стверджували про зловживання потерпілою алкогольними напоями, та втрачання нею контролю та свідомості.

Також обвинувачений просить суд прийняти до уваги, що покарання призначене судом, незважаючи на позицію потерпілої, є суворим.

Виходячи з наведеного, обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Пархоменка А.О., який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу подану обвинуваченим, обговоривши мотиви поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення, виходячи з до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проаналізувавши доводи поданих апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого, а також зміст вироку, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає, що вирок відповідає наведеним вище вимогам закону, а висновки суду, які в ньому містяться, такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Суд першої інстанції, виклавши у вироку формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнано судом доведеним, обґрунтовано дійшов таких висновків, повністю перевіривши доводи як сторони обвинувачення, так і захисту, а тому підстав для його скасування не вбачається, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння ґрунтуються на зібраних у кримінальному провадженні та всебічно, повно й неупереджено досліджених доказах, наведених у вироку суду.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на його непричетність до заподіяння потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень спростовуються як показаннями свідків, так і усіма доказами зібраними та дослідженими у судовому провадженні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла дала показання про те, що із ОСОБА_3 проживала у фактичних шлюбних відносинах. Бували випадки коли він її бив. 15 березня 2015 року у другій половині дня, вона із обвинуваченим здали металобрухт та придбали спиртні напої, які випили. Неподалік пункту прийому металобрухту у них на ґрунті ревнощів виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 вдарив її у обличчя, від чого вона впала. Потім він почав її бити ногами по голові та тулубу, тягав за волосся. Потім вона знепритомніла і прийшла до тями тільки в лікарні.

Такі її показання повністю відповідають фактичним обставинам справи у їх сукупності.

Хоча потерпіла в подальшому змінила свої показання, але суд правильно їх розцінив як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього потерпіла пояснила в судовому засіданні причину зміни своїх показань, пославшись на прохання з боку обвинуваченого.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що 15.03.2015 зустрівся із ОСОБА_3 та ОСОБА_5, останні перебували у стані алкогольного спяніння. Він їх проводив. Між потерпілою та ОСОБА_3 виник конфлікт, після чого вона пішла від них. Хвилин через 5-10, обвинувачений направився наздоганяти ОСОБА_5

Допитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які прибули на виклик на вул. Федора Матвієнка підтвердили факт наявності на обличчі потерпілої значних гематом та крові, а сама потерпіла на місці події перебувала без свідомості. Біля потерпілої знаходився обвинувачений ОСОБА_3, котрий поводив себе агресивно, схвильовано та заважав надавати медичну допомогу. Зокрема свідок ОСОБА_9 надавав потерпілій першу необхідну допомогу, але обвинувачений намагався його вдарити, перешкоджав та хотів забрати потерпілу додому, казав що їй непотрібна допомога.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою (т.1 а.п. 201-215), потерпіла детально пояснила де та як обвинувачений наносив їй тілесні ушкодження.

При проведенні слідчого експерименту із свідком ОСОБА_13, остання розповіла, що вона бачила як обвинувачений наносив удари руками і ногами жінці по голові та тулубу, яка лежала на дорозі та закривала голову руками (т.1 а.п. 239-250).

Протоколом огляду місця події від 15.03.2015, зокрема зафіксоване місце виявлення, а саме ділянка місцевості біля будинку №23 по вул. Ф.Матвієнка в м. Полтаві, в хаотичному стані рідину бурого кольору, з якої зроблено змиви, а також виявлено та вилучено жмут волосся.

Самим протоколом спростовується заперечення обвинуваченого про те, що потерпіла сама неодноразово падала, внаслідок чого отримала такі тілесні ушкодження, оскільки на місці злочину виявлено численні сліди крові потерпілої, які розташовані хаотично та жмут вирваного з голови потерпілої волосся.

Відповідно до додаткового висновку експерта №1675 від 20.11.2015 року потерпілій ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження, які можна розділити на декілька груп: 1) черепно-мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступня з масивною внутрішньо мозковою гематомою та травматичним субарахноїдальним крововиливом, комою 1-го ступеню, перелому кісток носу, гематоми та садна шкіри голови, забійна рана губ, які по ступеню тяжкості оцінюються лише в своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя; 2) гематоми тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, які оцінюються як в своїй сукупності так і кожне окремо як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; 3) багато чисельні садна шкіри тулубу, кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження всіх трьох груп могли утворитись від не менш ніж 20-ти кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк і при обставинах вказаних в постанові слідчого. Тілесні ушкодження у вигляді саден шкіри по задній поверхні правого ліктьового суглобу, могли утворитись і при падінні тіла на площину, як з раніше наданим прискоренням так і без такого. Утворення інших тілесних ушкоджень у під експертної ОСОБА_5 при падінні тіла на площину малоймовірно. Гематома, багаточисельні садна шкіри лівого та правого передпліччя, лівого променево-пястного суглобу та правої кисті, вірогідніше за все могли утворитись і при захисті руками від ударів.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_14 підтримав висновки судово-медичної експертизи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та пояснив, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 могли утворитись у період часу 15.03.2015 року. Також експерт зазначив, що 17.03.2015 року проводив огляд обвинуваченого ОСОБА_3 у якого були виявлені тілесні ушкодження у вигляді подряпин обличчя, які могли утворитись за 2-3 доби до огляду, тобто могли відповідати даті 15.03.2015 року. Відсутність на кулаках обвинуваченого тілесних ушкоджень експерт пояснив індивідуальними особливостями організму як потерпілої так і обвинуваченого. Враховуючи, що тілесні ушкодження потерпілій могли бути нанесені як руками так і ногами, в разі нанесення ударів руками потерпілій слідоутворюючі предмети могли не відобразитись на кулаках обвинуваченого. При цьому, тілесні ушкодження в районі голови вірогідніше за все утворились від ударів ногами людини у взутті, так як відображений значний руйнівний характер на тілі потерпілої.

Крім цього, відповідно до висновку експерта №369 від 14.04.2015 у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді подряпин шкіри обличчя, які утворились не менш ніж від двохкратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і нігтьові фаланги пальців рук людини (т. 1 а.п. 165-166).

Вказане свідчить про те, що потерпіла намагалася захищатися від обвинуваченого.

Крім цього як зазначали обвинувачений та потерпіла, а також свідок ОСОБА_8 між потерпілою та обвинуваченим виник конфлікт. Вказане свідчить про те, що у обвинуваченого була причина заподіяти потерпілій тілесні ушкодження.

Згідно з висновками експерта №399 від 23.03.2015 на куртці у яку був одягнутий ОСОБА_3 та на парі кросівок ОСОБА_3 наданих на дослідження знайдена кров людини, де виявлені антигени А та Н. Ця кров може походити від ОСОБА_5 Походження цієї крові лише від одного ОСОБА_15 виключається (т.1 а.с. 179-182).

При проведенні судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з лівої та правої рук ОСОБА_3 виявлена кров людини. При серологічному дослідженні крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, який може походити від особи (осіб), в крові якої (яких) він знаходиться, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_5 Походження цієї крові від ОСОБА_3 виключається (т.1 а.с. 194-198).

Цей висновок не суперечить іншим доказам, які узгоджуються між собою та доводять причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5

Зазначені докази повністю доводять вину обвинуваченого у заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Заперечуючи свою причетність до вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що зустрівшись із знайомим ОСОБА_8 по дорозі до останнього, між обвинуваченим та ОСОБА_5 виникла сварка, після чого вона залишили їх та направилась в бік вул. ОСОБА_7. В подальшому, через 15-20 хвилин він направився її наздоганяти та помітив як ОСОБА_5 двічі впала і після останнього падіння вже не встала.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано визнав способом захисту і колегія суддів вважає такі висновки правильними.

Доводи апеляційної скарги про скасування вироку та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд нічим не мотивовані та не відповідають нормам кримінального процесуального закону.

Підстав для призначення нового судового розгляду немає.

Про застосування недозволених методів слідства, ОСОБА_3 на протязі всього досудового слідства нікому не повідомляв та до органів прокуратури з будь-якими заявами не звертався. Крім того обвинувачений не навів будь якого доказу того, що суд послався у вироку на його які небудь визнавальні показання.

В апеляційній скарзі обвинувачений, як на одну з підстав для скасування вироку суду першої інстанції з огляду на неповноту судового слідства, вказує на те, що в судовому засіданні не допитані усі свідки відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.

В ході судового слідства проведено допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_17, ОСОБА_18, додаткових клопотань від сторін кримінального провадження про допит інших свідків не надходило, а під час апеляційного перегляду клопотання про їх допит учасники судового провадження не заявляли.

Отже, доводи апеляції обвинуваченого не знайшли свого підтвердження.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_3 колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.

Згідно з наявними у матеріалах провадження письмовими документами ОСОБА_3 є особою, що довгий час веде антисоціальний спосіб життя, ніде офіційно не працює, зловживає спиртними напоями, неодноразово засуджувався за злочини проти власності, в минулому вживав наркотичні засоби, за місцем проживання характеризується посередньо, неодноразово судимий, в період іспитового строку вчинив новий злочин, схильний до протиправних дій.

Із мотивувальної частини вироку видно, що обираючи вид і розмір покарання, суд врахував як тяжкість вчиненого злочину, так і конкретні обставини справи, дані про особу винного і його поведінку, який вчинив злочин у стані сп'яніння.

З дотриманням загальних засад призначення покарання суд обрав йому справедливе, необхідне та достатнє покарання для його виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції статті кримінального закону.

Тому підстав вважати призначене ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років надмірно суворим чи м'яким, як про це заявляють сторони провадження у своїх апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись, ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, та прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя : В.В. Маліченко

Судді : К.І.Бурда

ОСОБА_19