Ухвала суду № 59033288, 18.07.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4400/16-ц

Провадження № 2/461/1445/16

УХВАЛА

18.07.2016 р.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору споживчого кредиту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору споживчого кредиту недійсним.

18.07.2016 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити ПАТ «ВіЕс Банк» вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, оскільки відповідач має право на реалізацію даної квартири, що є предметом іпотеки, її відчуження значно ускладнить виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження.

Відповідач та інші учасники справи до суду для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти будь-які дії.

Заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно розяснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що ухвалою від 08.07.2016 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена, накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В той же час, арештом майна є накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5) встановлено, що при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, застосований раніше судом захід забезпечення позову у виді арешту нерухомого майна унеможливлює відчуження квартири позивачки. Обмеження або заборона на вчинення відповідачем будь-яких інших дій щодо реалізації своїх намірів відчужити майно позивачки, на думку суду, є недоцільним. Такі дії не можуть призвести до утруднення чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За таких умов, у задоволенні заяви про забезпечення позову від 18.07.2016 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.07.2016 року про забезпечення позову до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору споживчого кредиту недійсним, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.Є. Радченко