Рішення № 59027453, 07.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3393/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Рафаеля Бакіровича на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 Рафаеля Бакіровича, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 Рафаеля Бакіровича до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розірваним кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_4 06 лютого 2008 року був укладений кредитний договір № 205815 - cred на загальну суму 5000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних з кінцевим терміном повернення 25.01.2010р.

Зобовязання за вказаним договором забезпечені договорами поруки, поручителями по яких виступили відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 А,М., які зобовязалися відповідати по зобовязанням ОСОБА_4 за кредитним договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі надавши ОСОБА_4 суму кредиту в розмірі 5000 доларів США, однак позичальник належним чином свої зобовязання не виконав, внаслідок чого станом на 04.11.2013р. у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка складає загальну суму по кредиту, процентам 1870,45 доларів США.

Оскільки боржник та поручителі мають нести перед кредитором солідарну відповідальність, позивач просив суд стягнути заборгованість по кредитному договору з відповідачів у солідарному порядку.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розірваним кредитного договору, посилаючись на те, що 06 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № 205815 - cred на загальну суму 5000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних з кінцевим терміном повернення 25.01.2010р. Позивач вказує, що відповідно до п. 2.3.1. зазначеного кредитного договору, в разі порушення позичальником своїх зобовязань банк має право

згідно ст. 651 ЦК України здійснити в односторонньому порядку розірвання кредитного договору з направленням позичальнику повідомлення. Враховуючи, що 18 лютого 2009 року позивачу було направлено повідомлення № 3928 з вимогою про дострокове повернення суми кредиту, позивач вважає, що зазначене повідомлення є підставою для розірвання кредитного договору з моменту отримання повідомлення, у звязку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Сторони в судове засідання не зявилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розірваним кредитного договору відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРиватБанк» заборгованість по кредиту 198,22 доларів США, що за курсом НБУ складає 3125 грн. 92 коп.; заборгованість по відсоткам 1672,23 долари США, що за курсом НБУ складає 26371 грн. 07 коп.; а всього на загальну суму 1870,45 доларів США, що за курсом НБУ складає 29496 грн. 99 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБнк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 249 грн 16 коп. в рівних частинах з кожного.

Відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму судових витрат в солідарному порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк», задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно зясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачів за первісним позовом перед позивачем станом на 04 листопада 2013 року становить 1870,45 доларів США, у тому числі заборгованість: заборгованість за тілом кредиту 198,22 доларів США, що еквівалентно 3125,92 гривен та заборгованість за відсотками за користування кредитом 1672,23 доларів США, що еквівалентно 26371,06 гривен, а тому судом зроблено висновок про те, що відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають солідарно нести відповідальність разом з ОСОБА_4 за порушення останнім своїх обов'язків по поверненню кредиту та по сплаті відсотків за користування кредитом, а також по сплаті інших штрафних санкцій, передбачених вищезазначеним Кредитним договором.

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 06 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № 205815 - cred, згідно умов якого банк зобовязався надати кредит у розмірі 5000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних з кінцевим терміном повернення 25 січня 2010 року (а.с. 15-18).

Згідно з укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 договорів поруки від 06 лютого 2008 року № 205815 cred та № 205815 cred, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися відповідати солідарно, перед ЗАТ КБ «ПриватБанк» за своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за названим вище кредитним договором (а.с. 23-24).

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 17 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» склала 3528,32 доларів США, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2008 року у розмірі 27818,69 грн. (а.с. 54-55, 66-67).

Зазначене рішення було виконано 17 січня 2011 року, що підтверджується копіями платіжних доручень № 17, № 18 від 17 січня 2011 року та постановою ВДВС Арцизького РУЮ від 04 лютого 2011 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-447/10, виданого 03 березня 2010 року Арцизьким районним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат. (а.с. 57, 56, 63).

ПАТ КБ «ПриватБанк» по даній справі в своєму уточненому позові просив стягнути з відповідачів солідарно, заборгованість за кредитом у розмірі 198, 22 доларів США, та 1672,23 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 139-141).

Однак, згідно з розрахунком заборгованості за договором № 205815 cred, станом на 10 лютого 2013 року заборгованість за кредитом у ОСОБА_4 відсутня з 28 січня 2010 року (а.с. 7-8).

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк», також пояснила, що дійсно ОСОБА_4, в повному обсязі виконав рішення суду в січні 2011 року, та заборгованість за тілом кредиту у нього відсутня.

З позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається що 1672,23 доларів США, це заборгованість по процентам за користування кредитом була нарахована у відповідності до тіла кредиту у розмірі 198, 22 долара США, яке як встановлено судом апеляційної інстанції на 28 січня 2010 року вістуне (а.с. 7-8).

Що стосується позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк про стягнення тіла кредиту та відсотків з ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 , колегія суддів приходить до висновку про те, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають з тих підстав, що тіло кредиту у повному обсязі було стягнуто за рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року та дане рішення суду виконане в повному обсязі і виконавче провадження закрито.

Відповідно до ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання свого обовязку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником, а у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В звязку з чим, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у відповідності до ст. 599 ч. 1 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання.

Враховуючи, що судом першої інстанції без зясування всіх обставин справи по суті спору, без зясування та визначення питання обґрунтованості та доведеності позову, ухвалено рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», таке рішення не може залишатись у силі та підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання розірваним кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено жодної з умов, одночасна наявність яких необхідна для розірвання договору на вимогу зацікавленої сторони, які давали б суду підстави дійти висновку про розірвання кредитного договору, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог про визнання розірваним кредитного договору, так як підстав для задоволення вимоги про визнання розірваним договору не має.

З таким висновком колегія суддів погоджується в повному обсязі з наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

В матеріалах справи, відсутні докази про одночасно порушення усіх умов, за яких договір може бути розірваний на його вимогу.

Відповідно до п. 2.3.1 укладеного кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами договору банк має право: б) розірвати договір в судовому порядку. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором; в) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно листа № 3928 від 18.02.2009р. відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 повідомлявся про систематичне порушення з його сторони умов виконання кредитного договору і необхідність достроково повернути кредит, сплатити проценти, а також штрафні санкції в строк до 01.03.2009р. Крім того в листі зазначено, що наявне повідомлення є підставою для розірвання договору (а.с. 198). Факт отримання зазначеного листа ОСОБА_4 не заперечував та посилався на нього, як на доказ обставини на вимогу про визнання розірваним кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому у випадку коли сторона може в односторонньому порядку відмовитися від договору, якщо це передбачено договором, стороні не потрібно звертатися до суду для визнання правомірності такої відмови. Сам факт відмови призводить до припинення зобов'язання повністю або частково з моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову.

Судом встановлено, що одностороннє розірвання кредитного договору можливе тільки з ініціативи банку, що передбачено договором, який був підписаний сторонами без зауважень, укладаючи його, сторони досягли згоди щодо його істотних умов, зміст договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, положення договору щодо направлення письмового повідомлення позичальнику про дострокове виконання конкретно визначеного зобовязання у відповідний термін відповідає звичаям ділового обороту і не суперечить закону.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Більш того, даний лист, на який посилається ОСОБА_4, був предметом розгляду у Арцизькому районному суді Одеської області, за розглядом якого винесено рішення від 16 лютого 2010 року, яке добровільно виконав ОСОБА_4 (а.с. 54-57).

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи за зустрічним позовом ОСОБА_4 не допустив, рішення суду в цієї частині відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду про розірвання кредитного договору не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення суду, та ухвалення нового в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 рішення не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Рафаеля Бакіровича задовольнити частково.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - скасувати та ухвалити в цієї частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 Рафаеля Бакіровича, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий________О.С. Комлева

Судді ________О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_5