Рішення № 59026842, 13.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 652/521/15-ц

Номер провадження 22-ц/791/1429/16 Головуючий в І інстанції Дригваль В.М.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю секретаря:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 06.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа: Високопільське районне управління юстиції в Херсонській області з питань реєстрації, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житлову квартиру,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року до суду із зазначеним позовом звернулася ОСОБА_6 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09.01.2001 року між нею та ОСОБА_7 (на даний час ОСОБА_5) Л.О. було укладено договір купівлі-продажу однокімнатної житлової квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1. Вказана квартира належала відповідачці ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.11.1994 року та договору купівлі продажу ? частини квартиру від 14.08.1999 року, посвідчене державним нотаріусом Високопільської державної нотаріальної контори. Відповідно до п.2 договору, квартира складається із однієї кімнати житловою площею 16.8 кв.м. Загальна площа квартири становить 32,3 кв.м. Відповідно до п.4 вказаного договору, вартість житлової квартири складає 81054,00 грн. Відповідно до п.5 договору, продаж житлової квартири визначено за 800 доларів США, які одержані продавцем від покупця до підписання договору. Відповідно до п.9 договору, покупець стає повним фактичним власником житлової квартири з моменту підписання договору. Нотаріально договір купівлі-продажу квартири не посвідчувався. Відповідачка ОСОБА_5 уникає нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири. На запрошення до нотаріальної контори не прибуває. У звязку з чим, позивачка просила визнати дійсним договір купівлі-продажу житлової квартири за адресою АДРЕСА_2 від 09.01.2001 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Визнати за ОСОБА_6 право власності на житлову квартиру за адресою АДРЕСА_3 та судові витрати на її користь.

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 06.04.2016 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлової квартири, що був укладений 09.01.2001 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, за адресою АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_6 право власності на житлову квартиру загальною площею 32,3 кв.м. та житловою площею 16,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4. Стягнуто з ОСОБА_5 сплачений судовий збір на користь ОСОБА_6 в сумі 1102,40 грн.

Не погодившись з таким рішення суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами виникли у 2001 році, тобто до набрання чинності ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, а тому до таких правовідносин потрібно застосовувати норми матеріального права, які діяли до набрання кодексом, а саме ЦК України в редакції від 18.07.1963 року. Однак фактично ніяких відносин між сторонами в 2001 році не виникало, так як наявність спірних правовідносин заперечується відповідачем та не доведена належними доказами позивачем. Крім того,обставини, на які посилається позивачка в своїй позовній заяві, не відповідають дійсності, так як ОСОБА_5 не укладала з позивачкою договір купівлі-продажу однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, та не отримувала від ОСОБА_6 кошти в сумі 800 доларів США за умовами цього договору. Надана копія договору купівлі-продажу не може бути прийнята судом в якості доказу, так як вказаний документ виконаний на бланку, який заповнений самою позивачкою і нею самою підписаний. Підпис другої сторони договору відсутній. Також ОСОБА_6 жодним чином не доведено факт оплати 800 доларів США за вказану квартиру відповідачці. На підставі чого, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_6 посилаючись на необґрунтованість доводів ОСОБА_5 просила про відхилення скарги та залишення рішення суду без змін.

ОСОБА_5, у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягала, з підстав зазначених у скарзі.

Представник ОСОБА_6 ОСОБА_9, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до суду не зявилися, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без їх участі на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які зявилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу житлової квартири дійсним та визнання права власності на нього за набувачем, суд першої інстанції виходив з того, що сторони правочину домовились щодо істотних його умов, виконали його, однак продавець ухиляється від нотаріального посвідчення угоди.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ст.227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка була чинною на час спірних правовідносин Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Як розяснював Пленум Верховного суду України у п. 4 постанови № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання договору дійсним позивачка ОСОБА_6 надала у якості доказу договір купівлі-продажу квартири від 09.01.2001 року. Однак, даний договір продавцем ОСОБА_5 (ОСОБА_8) підписаний не був. Факт укладення та підписання такого договору відповідачка заперечує. Не підтвердився факт укладання саме такого договору і у судовому засіданні апеляційного суду. Також ОСОБА_6 не було надано суду належних та допустимих у даних правовідносинах доказів на підтвердження ціни договору та факту передачі обумовленої договором вартості квартири відповідачці.

Таким чином, суду не було надано доказів , які б підтверджували те, що сторони договору дійшли згоди щодо такої істотної умови договору як ціна, а окрім того не було надано переконливих доказів на підтвердження виконання договору з боку ОСОБА_6

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_6 задоволеними бути не можуть.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог та можливість їх задоволення. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позову на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 06.04.2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий А.Г.Колісниченко

Судді: Л.І.Вербицька

ОСОБА_3