Ухвала суду № 59017966, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Головачова Я.В., Вербової І.М.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2015року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2015року частково задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 70983,56 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що при розгляді справи у першій інстанції поза увагою суду залишилася та обставина, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження його заборгованості перед ОСОБА_1, а вказані розписки від 11.09.2013року та 05.12.2013року не є належним і допустимим доказом виникнення такого боргу. Вважає, що з цих документів вбачається, що мова йде про виконання будівельних робіт, які повинні регулюватися договором будівельного підряду. Оскільки він не був стороною у договорі підряду, тому беззаперечно вважає себе непричетним до виконання робіт по об'єктах за адресою: АДРЕСА_1 та Російська Федерація, м. Москва, АДРЕСА_2. Крім того, вважає необґрунтованим висновок суду щодо заміни боргу, що виник з договору будівельного підряду, позиковим зобов'язанням з дотриманням вимог про новацію.

Справа №758/8517/14 № апеляційного провадження:22-ц/796/7499/2016Головуючий у суді першої інстанції Л.О. Трегубенко Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачВ суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з викладених підстав.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Так, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що за домовленістю сторін борг, що виник із договору будівельного підряду, був замінений сторонами позиковим зобов'язанням, з додержанням вимог про новацію, та у формі, встановленій для договору позики.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Так, статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.2 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до положень ст. 1053 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у вересні 2013 року ОСОБА_1 за усною домовленістю з ОСОБА_3 підібрав бригаду робітників для виконання фасадно-оздоблювальних будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1

Так, ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити роботи у повному обсязі по факту їх виконання за попередньою домовленістю за адресою: АДРЕСА_1 - в сумі 450000 російських рублів, та АДРЕСА_2 - в сумі 2 100 000 російських рублів. Сума за виконані роботи повинна бути виплачена після підписання процентовок через 14 днів, за відрахуванням одержаних авансів, що підтверджується власноручно виконаною ним розпискою. Станом на 05.12.2013 року бригада робітників виконала замовлені роботи, підведений остаточний розрахунок, за вирахуванням авансових платежів, сума залишку боргу склала 278 000 російських рублів.

Відповідно до розписки від 05.12.2013 року, виконаної власноручно відповідачем, ОСОБА_3 зазначає, що він відправив на роботу будівельну бригаду ОСОБА_1 для виконання фасадно-оздоблювальних будівельних робіт у АДРЕСА_1, об'єкт був зданий, гроші за виконані роботи повинні надійти для розрахунку до 15.12.2013 року. Зобов'язується гроші виплатити до цієї дати. Сума оплати за залишком, після виданого авансу та звірки з ОСОБА_1 і підтвердженням з його сторони його представником ОСОБА_7 Зобов'язується у разі, якщо гроші з Москви не надійдуть до 15.12.2013 року, розрахуватися власними коштами. Сума залишку, без звірки сторін, складає 278 000 російських рублів » ( а. с. 5).

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 грошові кошти до 15.12.2013 року не сплатив, не розрахувався з бригадою будівельників за виконані роботи, пояснюючи тим, що звірку ОСОБА_7 не провів, і не виходить на контакт, про причини не надходження коштів від замовника та факт прийняття та/або неприйняття робіт не повідомив.

Таким чином, ОСОБА_3 не виконав прийняті на себе зобов'язання перед ОСОБА_1 відповідно до розписки від 05.12.2013 року, грошові кошти йому не сплатив.

Відповідно до ст. 1053 ЦК за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Положеннями статті 1046 ЦК визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язуються повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїм призначенням розписка не замінює сам договір позики, і не є письмовою формою договору позики, однак є важливим документом, який може підтвердити існування договору позики, розмір фактично одержаних майна або грошей тощо, а також відповідно вимог ст. 545 ЦК позикодавець, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути її позичальнику.

Згідно до вимог ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто, у будь-якому разі, недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках не тягне за собою визнання договору недійсним, а тільки ускладнює для зацікавленої сторони довести наявність тих чи інших договірних умов.

Також, у розумінні ст. ст. 206, 208 ЦК договір позики може бути укладений в усній формі, оскільки нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку, що між сторонами склалися саме правовідносини, які мають ознаки договору будівельного підряду, існували певні домовленості про порядок виконання робіт і їх оплати, які передбачають обов'язок замовника прийняти і оплатити виконані роботи, що підтверджено і розписками відповідача від 11.09.2013 року та 05.12.2013року.

Встановлені судом обставини свідчать про порушення відповідачем договірних зобов'язань та вимог наведених вище норм чинного законодавства.

Суду, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному порядку, стороною відповідача не було надано належних доказів на спростування зазначеного позивачем, а тому посилання ОСОБА_3 у апеляційні скарзі на те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем не відповідає встановленим обставинам справи.

Правильним є висновок суду і про відхилення тверджень ОСОБА_3 щодо невиконання ним умов договору через те, що ОСОБА_7 звірку не провів, і не виходить на контакт, про причини не надходження коштів від замовника та факт прийняття та/або неприйняття робіт не повідомив, оскільки ОСОБА_7, відповідальний за проведення та якість робіт, був представником ОСОБА_3 про що відповідно було зазначено у розписці від 11.09.2013 року, а відтак відповідальність за невиконання умов договору несе саме ОСОБА_3

Крім того, не спростовують висновків суду і посилання ОСОБА_3 у поданій скарзі на не з'ясування судом першої інстанції при вирішення спору того, що позивачне надав жодного доказу на підтвердження укладення будь-якого договору з відповідачем та/або договору будівельного підряду ні з відповідачем,ні з третьою особою на виконання робіт по АДРЕСА_1, документів увідповідності до яких здійснювались будівельні роботи, документів щодо прийняття робіт, їхякості, не надав доказів, яку саме суму йому повинні сплатити за виконанні роботи по договору підряду та якими саме документами це підтверджується, так як є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору. Так, (відповідно до розписки від 05.12.2013 року) ОСОБА_3 прийняв на себе певні грошові зобов'язання та зобов'язався їх виконати незалежно від вище зазначених обставин, а саме зобов'язався розрахуватись з ОСОБА_1 власними грошима, розмір яких складає 278 000 рублів без звірки.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідків, які показали суду, що саме ОСОБА_1 розрахувався з ними за виконану в м. Москва роботу, письмовим доказам.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: