Ухвала суду № 59017521, 14.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/765/16

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В. М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

14 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Прокуратури Хмельницької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - третя особа) про визнання дій протиправними та зобов'язання винити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 15.07.2015 по 11.10.2015 включно відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язати прокуратуру Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат за період з 15.07.2015 по 11.10.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період, зобов'язати прокуратуру Хмельницької області відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.05.2016 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 11.10.2015 включно відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язано прокуратуру Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат ОСОБА_2 за період з 15.07.2015 по 11.10.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.07.2009 позивач працював в органах прокуратури. 17.01.2015 переведений на посаду прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Хмельницької області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8).

11.10.2015 наказом прокурора Хмельницької області №1233к від 22.09.2015 та наказом №1272к від 01.10.2015 звільнений із займаної посади та органів прокуратури Хмельницької області у зв'язку із скороченням штату прокуратури Хмельницької області (п.1, ч.1, ст.40 КЗпП).

За період з 01.07.2015 по 11.10.2015 позивачу нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 31 673,07 грн., що підтверджується довідкою розрахунком та розрахунковим листом (а.с.31, 32).

З 15.07.2015 по 11.10.2015 прокуратурою Хмельницької області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

На думку позивача, заробітна плата, за вищевказаний період, повинна нараховуватись прокуратурою Хмельницької області відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Позивач не погодившись із діями відповідача звернувся з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у період з набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» (15.07.2015 в частині розміру заробітної плати) по набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (15.12.2015), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 3 ст. 81 цього Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Тобто законом встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.

Проте, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, відповідно до п.13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Проте, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.

Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Отже, у період з набрання чинності Закону України "Про прокуратуру" (15.07.2015 в частині розміру заробітної плати) до набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (15.12.2015), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі "Суханов та Ільченко проти України" була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Реалізація особою права, пов'язаного з отриманням заробітної плати, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органу державної влади на відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань як на причину невиконання своїх зобов'язань, як на підставу для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених Законом, гарантій, пільг і компенсацій, колегією суддів не приймається до уваги.

У справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_2 за період з 15.07.2015 по 11.10.2015 відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про правомірність не нарахування заробітної плати позивачу за вказаний період у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні адміністративного позову (вимоги про стягнення моральної шкоди), як таке що не оскаржене сторонами.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.