Ухвала суду № 59017511, 12.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/28007/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О. О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

12 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Шалагінова А. В.,

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - відповідач 1, 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (далі - треті особи 1, 2, 3, 4) про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: зобов'язати Вінницьку міську раду здійснити розгляд земельного спору між суміжними землевласниками щодо зовнішніх меж належної позивачу земельної ділянки, площею 0,0362 га, що знаходиться в м. Вінниця, 5-й проїзд Черняховського, 40.

Ухвалою суду від 01.03.2016 до участі в справі як другого відповідача залучено Виконавчий комітет Вінницької міської ради.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Позивач та третя особа заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,0362 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2015 та відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

16.07.2015 позивач звернувся з заявою до начальника Департаменту самоврядного контролю Вінницької міської ради, в якій просив здійснити комісійну перевірку меж належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 та суміжних земельних ділянок, оскільки огорожа, яка встановлена його сусідами не відповідає межам кадастрового плану земельної ділянки.

20.07.2015 листом Департаменту самоврядного контролю Вінницької міської ради зазначено, що виключно суди вирішують земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

В подальшому позивач неодноразово звертався до Вінницького міського голови зі скаргами на бездіяльність відповідних органів, які б мали розглянути земельний спір позивача, у зв'язку з чим розгляд його заяви передано до комісії з розгляду земельних спорів.

07.10.2015 відбулося засідання комісії з розгляду земельних спорів Вінницької міської ради, на якій було розглянуто звернення позивача з приводу визначення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1. Рішенням комісії рекомендовано позивачу звернутись до суду для захисту свого права, оскільки згідно з ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у вирішенні земельного спору за заявою позивача від 16.07.2015 є протиправною, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 106 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно зі ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Статтями 25 та 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом «й» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вирішення земельних спорів.

Згідно із ч. 3 та 5 ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.

Статтею 159 ЗК України встановлено, що земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Таким чином посилання відповідача на відсутність у нього компетенції вирішувати земельні спори щодо меж земельних ділянок які перебувають у власності громадян, є безпідставними, оскільки не відповідають положенням наведених норм права. Тому відповідно до ст. 19 Конституції України ст. 158 КАС України відповідач повинен вжити передбачених законом заходів до розгляду спору за заявою позивача, і за його результатами прийняти рішення про відсутність чи наявність порушення законодавства в сфері землеволодіння. І таким чином здійснити досудове врегулювання даного земельного спору. В подальшому, в разі незгоди з встановленими відповідачем обставинами та запропонованого способу врегулювання спору, позивач може звернутися до суду, для вирішення спору по суті.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірність відмови у вирішенні земельного спору за заявою позивача від 16.07.2015 р., а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та підтверджені належними доказами.

На аналогічну правову позицію вказав ВАС України в рішенні від 22.09.2015 року по справі К/800/16462/15.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб та межах передбачених законодавством.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача 2 не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 липня 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.