Ухвала суду № 59017420, 13.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/842/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С. Д.судді - Коваль М.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 р. по справі за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Військової частини А0666 до Відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області, заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області Рожко О.В. про визнання незаконними дій, скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах військової частини А0666 звернувся до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області, заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області Рожко О.В. та після уточнення позовних вимог просив визнати незаконними дії щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02.2010 року по справі №1-7/10 та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2016 року ВП №50151289 щодо виконання виконавчого листа №1-7/10 від 02.10.2015 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України підполковник юстиції подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися , а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом ,встановленим законом - тобто право на доступ до суду.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України , кожному гарантується право на захист його прав ,свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом ,ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді ,до підсудності якого вона віднесена .

Відповідно до ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1,3 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби .

Відповідно до п.3 Пленуму ВАСУ N 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» Приписами статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Судам необхідно мати на увазі, що за приписами цієї статті об'єднуються у зведене виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника.

Крім того, судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.8 вказаного Пленуму відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що вироком Військового місцевого суду Одеського гарнізону від 18.02.2010 року по справі №1-7/10 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України та цивільний позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах військової частини А0666 до ОСОБА_5 задоволений повністю, з ОСОБА_5 стягнуті на користь військової частини А0666 грошові кошти в розмірі 256768,43 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси по справі №1-7/10 від 16 квітня 2015 року поновлений строк виконавчого листа №1-7/10 від 09.03.2010 року, виданого Військовим міським судом Одеського гарнізону .

Малиновським районним судом м. Одеси 02.10.2015 року виданий виконавчий лист по справі №1-7/10 про стягнення з ОСОБА_5 на користь військової частини суми у розмірі 256768,43 грн. Стягувачем зазначена військова частина А0666, проте її адреса місцезнаходження не зазначена, що є порушенням ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Заступником військового прокурора Одеського гарнізону 1 лютого 2016 року на адресу відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області направлена заява про відкриття виконавчого провадження по справі №1-7/10 з наданням оригіналу виконавчого листа та ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2015 року про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання .

19.02.2016 року на адресу військової прокуратури Одеського гарнізону надійшла постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області Рожко О. В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.02.2016 року ВП №50151289 на підставі п.8 ч.1ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження"(наявність інших передбачених законом обставин ,що виключають здійснення виконавчого провадження), також у постанові було зазначено ,що виконавчий документ був поданий до виконання за заявою військової прокуратури Одеського гарнізону, а не стягувача - військової частини А0666 та в ньому не було зазначено адреси місцезнаходження військової частини А0666.

Апеляційний суд вважає , що вирішення справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в межах виконавчого провадження (щодо стягнення по справі за цивільним позовом сторони виконавчого провадження) за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02.2010 року по справі №1-7/10, в якій прокурор виступав в якості законного представника військової частини А0666 та подавав цивільний позов віднесено до юрисдикції Малиновського районного суду м. Одеси в порядку в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова суду 1-ої інстанції скасовується у апеляційному порядку , а провадження по справі закривається в порядку ст.157 КАС України ,згідно з п.1 ч.1 якої ,суд закриває провадження у справі, у разі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .

За таких обставин , апеляційний суд доходить до висновку ,що вказану справу віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства наявні правові підстави для скасування постанови суду 1-ої інстанції та закриття провадження у справі .

Керуючись, п.1 ч. 1 ст. 3 , п.1 ч.1, ст.157, 181,185, ч.1ст. 195,197, п.4 ч.1. ст.198, ч.1 ст.203 ,п.4 ч.1ст. 205, 206, ,ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України - задовольнити частково , постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 р - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом справі за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Військоваої частини А0666 до Відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області, заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області Рожко О.В. про визнання незаконними дій, скасування постанови - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається а вказана справа віднесена до юрисдикції Малиновського районного суду м. Одеси в порядку в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.