Постанова № 5901468, 19.08.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2009 р. Справа № 42/77-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 - приватного підприємця, ОСОБА_2, дов. №1936 від 16.06.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ФОП ОСОБА_1 (вх. № 1999 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.09 р. по справі № 42/77-09

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Куп"янськ,

про розірвання договору оренди та стягнення 35884,55 грн.

встановила:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, відповідача, про розірвання укладеного сторонами договору оренди №3624-Н від 25.07.2008 року та стягнення 35884,55 грн., в тому числі: 22763,49 грн. заборгованості з орендної плати з липня 2008 року по листопад 2008 року включно, 897,93 грн. пені, 2491,37 грн. штрафу, 10629,69 грн. завдатку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2009 року у справі № 42/77-09 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволені.

Розірвано договір оренди №3624-Н від 25.07.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 22763,49 грн. заборгованості з орендної плати з липня 2008 року по листопад 2008 року включно, 897,93 грн. пені, 2491,37 грн. штрафу, 10629,69 завдатку.

Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України державне мито в сумі 358,84 грн.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач- ФОП ОСОБА_1 з рішенням місцевого господарського суду не погодилася, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вона не вчиняла та не підписувала правочин - договір оренди №3624-Н від 25.07.2008 року.

Також вказує на те, що у справі міститься довідка начальника Харківського міжрайонного управління водного господарства від 18.06.2009 року №532 про те, що за договором №3624-Н від 25.07.2008 року орендар майном не користувався.

Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, відзив на апеляційну скаргу не надав, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №5580726 про вручення позивачу 24.07.2009 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення відповідача та його представника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду першої інстанції скасуванню частково, з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25 липня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, орендарем, був укладений договір оренди № 3624-Н (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлову одноповерхову будівлю (літ.В-1), площею 145,8 м2, басейн - накопичувач (Літ. Е), площею 2541,00 м2, та басейн - накопичувач (Літ. Д), площею 2705,00 м2, загальною площею 5391,8 м , розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Майно), що знаходиться на балансі Харківського міжрайонного управління водного господарства ( балансоутримувача).

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до Державного бюджету України щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50 %.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та у відповідності з пунктом 5.4 договору щомісячно, до 12 числа місяця наступного за звітним, надавати Регіональному відділенню інформацію про перерахування до Державного бюджету України орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 3.10. договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не менше, ніж орендна плата за 2 місяці відповідно до розрахунку базового місяця (Додаток № 2), який вноситься в рахунок плати за останні 2 місяця оренди протягом одного місяця з дня укладання договору оренди.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов закону та договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач умови договору оренди № 3624-Н щодо своєчасного внесення орендних платежів до Державного бюджету України належним чином не виконував, у зв'язку з чим 18.11.08 р. Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області на адресу Відповідача листом № 16-9014 були направлені пропозиції щодо розірвання договору оренди № 3624-Н від 25.07.08 р. та внесення заборгованості до Державного бюджету в добровільному порядку. Відповідач вищезазначені вимоги не виконав, відповіді, у встановлений чинним законодавством термін до Регіонального відділення не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди № 3624-Н від 25.07.08 р. станом на 23.12.2008 року складає 22763,49 грн. (за період з липня 2008 року по листопад 2008 року включно).

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу не надав. До того ж цю суму заборгованості відповідач не оспорював.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов"язання, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 3624-Н від 25.07.2008 року, а також стягнення з відповідача 22763,49 грн. заборгованості з орендної плати за вказаним договором та 10629,69 грн. завдатку, сплата якого передбачена пунктом 3.10 цього договору.

Посилання відповідачки - ФОП ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на те, що відповідачка не укладала та не підписувала договір № 3624-Н від 25.07.08 р., що на їх думку вказує на те, що при укладенні договору не було дотримано вимоги ст. 207 ЦК України щодо письмової форми договору та є підставою для визнання договору недійсним, у зв»язку з чим нею пред»явлено позов до господарського суду Харківської області до РВ ФДМУ по Харківській області про визнання вказаного договору недійсним у судовому порядку, не можуть прийматися до уваги, виходячи з наступного.

З пояснень, наданих в судовому засіданні відповідачкою ФОП ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 випливає, що фактично оформленням вказаного договору займався знайомий ОСОБА_1 її представник ОСОБА_2.

Як пояснила ОСОБА_1 нею проводились певні роботи щодо організації рибного господарства у визначеному договором майні, про те, що такий договір існує їй було відомо ще до звернення позивача з позовом до господарського суду.

Отже, колегія суддів вважає, що в разі незгоди відповідачки з таким договором у останьої була можливість ставити питання про його недійсність як одразу ж після того, коли їй стало відомо про існування такого договору, так і в ході розгляду справи у господарському суді першої інстанції, а те, що вона скористалась таким правом вже після розгляду справи в суді першої інстанції ставить під сумнів правдивість її пояснень щодо необізнаності із змістом договору та свідчить про її наміри уникнути від виконання умов договору щодо сплати орендної плати.

Також, не заслуговують на увагу посилання відповідачки в апеляційній скарзі як на підставу відмови в позові на те, що відповідно до змісту довідки начальника Харківського міжрайонного управління водного господарства від 18.06.2009 року №532 за договором оренди №3624-Н від 25.07.2008 року орендар майном не користувався.

У вказаній довідці зазначено на те, що саме ОСОБА_1 є орендарем по договору оренди №3624-Н від 25.07.2008 року.

Також , вказана довідка містить посилання на те, що ОСОБА_1 як орендар фактично не використовувала орендоване майно з моменту укладення договору. Однак, в ній не зазначено того, що вона ним взагалі не користувалась.

Окрім того, чинним законодавством та умовами договору оренди №3624-Н від 25.07.2008 року не передбачено такої підстави для припинення зобов"язання по сплаті орендної плати, як невикористання майна орендарем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 897,93 грн. пені та 2491,37 грн. штрафу, то колегія суддів вважає, що рішення у вказаній частині слід скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача 818,07 грн. пені та 1593,44 грн. штрафу, виходячи з наступного.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені ним нараховано за період з 12.08.2008 року по 23.12.2008 року .

Проте, за пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

За матеріалами справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду 26.03.2009 р., отже відповідно до норм Господарського кодексу України, а саме пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також за змістом статті 254 пункту 3 Цивільного кодексу України нарахування пені слід проводити, починаючи з 26.09.2008 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені з 26 вересня 2008 року за 30 днів прострочення складає 127,77. Таким чином, розмір пені за кожен день прострочення становить 4,25 грн. (127,7 грн. : 30 днів. = 4,25 грн.) Отже, розмір пені за 17 днів вересня становить 4,25 грн. х 17 днів = 72,25 грн. Відповідно до наданого позивачем розрахунку та з урахуванням зазначеного вище розрахунку розмір пені, нарахованої відповідачу за прострочення виконання зобовязання становить 818,07 грн. (127,77 - 72,25 = 55,52; 55,52+24,34=79,86; 897,93 - 79,86 = 818,07).

Розмір штрафу позивачем нараховано відповідно до пункту 3.8. договору у розмірі 7 % від суми заборгованості. Оскільки сума заборгованості складає 22763,49 грн., то 7 % від вказаної суми дорівнюють 1593,44 грн., як і зазначено у мотивувальній частині рішення господарського суду першої інстанції - (22763,49 грн.:100) х 7= 1593,44 грн. , а тому стягнути з відповідача слід було пеню саме в такому розмірі, а не в сумі - 2491,37 коп., як зазначено у резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню частково.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

А тому, з урахуванням часткового скасування рішення місцевого господарського суду та у зв»язку з прийняттям апеляційним господарським судом нового рішення, в частині стягнення з відповідача державного мита в сумі 358,84 грн. рішення господарського суду першої інстанції також слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 358,04 грн. державного мита пропойційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2) ст. 103, п. 1) ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2009 року по справі № 42/77-09 скасувати частково в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу, пені та держмита, прийнявши в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2., Ідентифікаційний код: НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 31112093700013, ВДК у Куп'янському районі, м. Куп'янськ, 22080200, код ЄДРПОУ ВДК 24134515, код бюджетної класифікації 22080200; Управління державного казначейства в Харківській області, МФО 851011) 1593,44 грн. - штрафу, 818,07 грн - пені, 358,04 грн. - держмита.

В решті залишити рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2009 року у справі № 42/77-09 без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя