Постанова № 59007720, 18.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2016 року письмове провадження № 826/27409/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управлінні ДФС у місті Києві, в якому просить визнати протиправними дії в частині проведення перевірки з питань достовірності, повноти нарахування сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0004221701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно з численними порушеннями податкового законодавства було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою. При цьому відповідачем донараховано суми податку на прибуток від інвестиційної діяльності, яка позивачем не здійснювалась.

Також, позивач вказує на те, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не відповідають дійсним обставинам отримання доходу, з яких позивачем попередньо було сплачено податок, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі такого акту перевірки є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував вказуючи на те, що відповідно до отриманої податкової інформації позивачу за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року було виплачено дохід з ознакою «інвестиційний прибуток». Враховуючи, що позивачем до контролюючого органу податкова декларація не подавалась, а податок за результатами отримання інвестиційного прибутку не сплачувався, контролюючим органом самостійно було здійснено донарахування сум податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій відповідно до вимог Податкового кодексу України.

З урахуванням вимог ч.4 ст.122 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 08.06.2015 року № 513/26-54-17-01-17-2733801809.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримала дохід, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

За даними відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та листа-підтвердження № 85 від 07.05.2015 року Київського університету туризму, економіки та права було встановлено дохід отриманий платником податку у наслідок інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами на суму 713 322, 09 грн.

У зв'язку з цим контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 (неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік) та пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 121 021, 16 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0004221701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 151 446, 45 грн. (за основним платежем 121 021,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30 425, 29 грн.).

Позивач вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та винесеним із порушенням норм податкового законодавства звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 161.1 ст. 161 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пп. 163.1.1 та пп. 163.1.2. п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу;

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

За приписами пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-1V, пп. 170.2.1 п.170.2 ст. 170 ПК України облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з положеннями пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-ІУ та пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Відповідно до пункту "а" пп.170.2.2, 170.2.7. п.170.2 ст.170 ПК України термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податків коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Окрім іншого, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Наказом Міністерством доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 затверджено Порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) (далі - Порядок)

Відповідно до пункту 3.6 вказаного Порядку у податковому розрахунку у графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.

За порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків передбачена відповідальність, що встановлюється відповідно до вимог ст. 119 Податкового кодексу України.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2012 оку по справі № 2604/2021/2012, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2013 року вирішено стягнути з Приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» на користь ОСОБА_1 частку у майні Приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» в розмірі 3 187 400, 00грн.

На стадії виконання та закінчення виконавчого провадження 30.09.2013 року між ОСОБА_1 та Приватним закладом «Київський університет туризму, економіки і права» підписана мирова угода, згідно якої боржник гарантує виплату суми, визначеній у рішенні по справі № 2604/2021/2012, у відповідності до затвердженого графіку у цій угоді.

За період з 13.01.2014 року по 17.12.2014 року Приватним закладом «Київський університет туризму, економіки і права» на користь позивача було виплачено кошти у сумі 953 322, 09 грн., згідно копії листа Приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» від 07.05.2015 року № 85 та оборотно-сальдової відомості в розрізі контрагентів. За даними податкового органу вказана сума становить 713 322, 09грн.

Згідно платіжних доручень призначенням платежів було «перерахунок боргу по виконавчому листу від 21.09.2012 року ОСОБА_1 згідно мирової угоди від 30.09.2013 року», що не заперечується відповідачем.

Згідно письмових заперечень податкового органу, при поданні податкового розрахунку за формою 1-ДФ Приватним закладом «Київський університет туризму, економіки і права» нарахований дохід ОСОБА_1 було визначено за ознакою доходу « 112», що відповідно до довідника ознак доходів розшифровується як «Інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 розділу IV цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 розділу IV, підпункт 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 розділу IV Кодексу).

При донарахуванні сум податку на доходи фізичних осіб від отриманого інвестиційного прибутку відповідач використав інформацію з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, яка була внесена на підставі довідки 1-ДФ поданої Приватним закладом «Київський університет туризму, економіки і права».

Однак, як вбачається з вказаних вище судових рішень, частка у майні Приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» є спадщиною позивача від померлої сестри ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданого 27.08.2012 року державним нотаріусом 21 Київської нотаріальної контори Зубченко Л.С..

Підпунктом 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Так, порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав регламентується ст. 174 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «в» п. 174.1 ст. 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права.

Згідно до пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

За приписами пп.14.1.263 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Відповідно до 174.3. Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Пунктом 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України визначено, що відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

Право на частку у статутному капіталі юридичної особи відноситься до корпоративних прав, успадкованих позивачем та підлягає оподаткуванню за ставкою 5% від суми доходу.

У зв'язку із отриманням спадщини та на виконання вимог податкового законодавства, ОСОБА_1 згідно квитанції від 25.07.2011 року № NOWN546273 сплачено суму податку 363 401, 64 грн.. При цьому, розмір суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягав сплаті до бюджету за наслідками отриманого позивачем доходу був внесений до нотаріального оформлення такого об'єкту спадщини, а тому обов'язок позивача щодо подання податкової декларації вважається виконаним. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Крім цього, суд зауважує, що рішення про прийняття та включення позивача до складу учасників Приватного закладу «Київський університет туризму, економіки і права» загальними зборами цієї установи не приймалось.

Таким чином, суми нарахованого доходу Приватним закладом «Київський університет туризму, економіки і права» на користь позивача за спірний період не є інвестиційним прибутком від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах в розумінні Податкового кодексу України.

В силу положень п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України позивач не несе відповідальність за подання Приватним закладом «Київський університет туризму, економіки і права», як податковим агентом платника податків, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку та які призвели до збільшення податкових зобов'язань платника податку.

Відповідач, в межах своїх повноважень, маючи необхідні бази даних щодо платників податків, та маючи інформацію відносно підстав нарахування доходу позивачу не здійснив перевірку відомостей, що були надані до контролюючого органу в порядку передбаченому податковим законодавством. За таких підстав, висновки викладені в акті перевірки щодо отримання позивачем інвестиційного прибутку, передбаченого приписами ст. 170 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та безпідставними.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про здійснення позивачем за спірний період інвестиційної діяльності чи участі у складі засновників відповідного суб'єкта господарювання відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управлінні ДФС у місті Києві неправомірно здійснила донарахування сум податку на доходи фізичних осіб та відповідних сум штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0044221701 підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про визнання неправомірними дій податкового органу в частині призначення та проведення перевірки з питань достовірності, повноти нарахування сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності таких обставин: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Разом з тим, за приписами пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючий орган має право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було призначено наказом в.о. начальника Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління ДФС у м. Києві від 25.05.2015 року № 1051 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, який отримано позивачем.

Під час перевірки даних щодо отримання доходів позивачем були використані відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та лист-підтвердження від 07.05.2015 року № 85 Київського університету економіки, туризму і права.

Пояснення від 29.05.2015 року щодо отримання сум доходу, подані позивачем в ході проведення перевірки, податковим органом не були прийняті до уваги та не перевірялись.

В акті перевірки та наданих по справі запереченнях відповідача зазначено, що податковим органом з метою залучення до декларування доходів, отриманих громадянкою ОСОБА_1, останню було запрошено листом від 11.03.2015 року № 137 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управлінні ДФС у місті Києві. Позивач на вказане запрошення до контролюючого органу не з'явилась.

Однак матеріали справи не містять копії вказаного вище запрошення та доказів його направлення позивачу, як і не містять будь-якого підтвердження звернення контролюючого органу до платника податків з метою отримання інформації чи пояснень, пов'язаних з обчисленням та нарахуванням податку на доходи фізичних осіб за спірний період до прийняття рішення та початку проведення перевірки.

Окрім того, суд зазначає, що в листі Київського університету економіки, туризму і права від 07.05.2015 року № 85, на який посилається відповідач, зазначено, що кошти були виплачені згідно виконавчого листа № 2604/21/2012 від 24.01.2013 року, а не як виплата інвестиційного прибутку, відтак не обґрунтовано правильність визначення ознаки доходу в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) даного суб'єкта господарювання та підстав для дослідження поданої податкової інформації.

Разом з тим, позивач наказ про проведення перевірки не оскаржує, а тому дії податкового органу по проведенню перевірки суд вважає такими, що вчинені працівниками контролюючого органу у межах повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи не містять доказів, щодо спростування доводів позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 122, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0004221701, прийняте Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управлінні ДФС у місті Києві.

В решті позовних вимог відмовити .

Стягнути судові витрати у сумі 1450,47 грн. на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управлінні ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій