Ухвала суду № 59007610, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 804/9475/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І.

на додаткову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення, в якій, у з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив прийняти додаткову постанову про стягнення із Заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І. на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 397 грн. 92 коп.

Додатковою постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року заяву задоволено. Суд стягнув з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 397 грн. 92 коп.

Не погодившись з додатковою постановою суду першої інстанції Заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану додаткову постанову та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було зазначено будь-яких вихідних даних, з яких виходив суд при розрахунку суми, яку необхідно компенсувати ОСОБА_1 за відрив його від звичайних занять. Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції було стягнуто компенсацію за відрив від звичайних занять не з того органу, з якого відповідно до КАС України стягуються судові витрати.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанцїі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень до неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач при поданні заяви про компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 397 грн. 92 грн. вихідним критерієм розрахунку вказаної суми зазначив, що:

- 07.07.2014 року особисто подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву;

- 22.07.2014 року та 31.07.2014 року розглядалась справа у Дніпропетровському окружному адміністративному суді;

- 11.12.2014 року та 15.01.2014 року розглядалась справа у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду

- час, витрачений на прибуття до Дніпропетровського окружного адміністративного суду;

- час, витрачений на подання заяви про збільшення позовних вимог та з'ясування дати розгляду його заяви.

Задовольняючи заяву про винесення додаткового рішення, суд першої інстанції зробив висновок про вірність розрахунку позивачем суми компенсації за відрив від звичайних занять, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин другої-третьої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, з аналізу ст. 91 КАС України вбачається, що час, витрачений у зв'язку з явкою до суду, складається з часу, протягом якого сторона не могла займатись діяльністю, яка дає їй заробіток, зокрема часу, проведеного в судовому засіданні. До цього часу додається також і час чекання початку судових засідань,час, необхідний для прибуття в приміщення суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, стосовно того, що у день судових засідань останній фактично витрачає весь робочий день, тобто 8 годин для розгляду судової справи.

Таким чином, враховуючи те, що протиправність дій заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І., встановлена судом першої та касаційної інстанції, стала підставою для численних звернень ОСОБА_1 до судових інстанцій, що в свою чергу тягне собою відрив від звичайних занять, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 07 липня 2014 року особисто подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву;

22 липня 2014 року заходився у судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді з 13 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. (1 год.);

31 липня 2014 року - заходився у судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді з 13 год. 00 хв. до 16 год. 20 хв.

11 грудня 2014 року - був присутній в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

15 січня 2015 року - перебував у судовому засіданні в приміщенні Дніпропетровського апеляційному адміністративному суді з 13 год. 10 хв. по 15 год. 00 хв.

21 березня 2016 року - з'явився до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для подання заяви про збільшення позовних вимог та з'ясування дати розгляду заяви про винесення додаткової постанови.

Крім того, судом досліджено той факт, що позивач проживає на АДРЕСА_1, що з огляду на територіальну віддаленість від Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду потребує не менш як 2 год. часу, для прибуття до вказаних вище судових засідань.

Відповідно до статей 85 - 88 Цивільного процесуального кодексу України та статей 91 - 95 Кодексу адміністративного судочинства України Кабінет Міністрів України постановою від 27 квітня 2006 року № 590 затвердив граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

Згідно із додатком до постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року встановлено порядок обчислення компенсації за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду, компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години такого відриву.

При цьому мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» становить - 8,29 грн.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та з огляду на вказану постанову КМУ №590, колегія суддів робить висновок про наявність 6 днів документально підтвердженого часу, витраченого позивачем для участі у розгляді адміністративної справи, за який, останнього фактично було відірвано від звичайних занять, які обраховуються наступним чином:

6 х 8 х 8,29. = 397,92 грн.

Поряд з цим, колегія суддів не бере до уваги посилання заявника апеляційної скарги на неправомірність стягнення з нього компенсації за відрив від звичайних занять, оскільки відповідно до ст. 94 КАС України ( в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) такі витрати стягуються з Державного бюджету України, з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а тому належним органом з бюджетних асигнувань якого стягуються судові витрати є Прокуратура Дніпропетровської області.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Судовою повісткою від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 було викликано для участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 12 липня 2016 року о 09:20 год.

Враховуючи час прибуття позивача до судового засідання, час очікування початку розгляду справи, час фактичного розгляду справи та час на повернення із суду до дому, колегія суддів, з огляду на ч.1 ст. 94, ч.2, ч. 3 ст. 91 КАС України, Постанови КМУ №590, вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з Прокуратури Дніпропетровської області, за рахунок її бюджетних асигнувань, компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 69 грн. 52 коп. (шістдесят дев'ять гривень 52 коп.), виходячи із розрахунку 8 х 8,29 = 69,52 грн.

Керуючись ст. 94, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І. - залишити без задоволення.

Додаткову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Прокуратури Дніпропетровської області, за рахунок її бюджетних асигнувань, компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 69 грн. 52 коп. (шістдесят дев'ять гривень 52 коп.).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

В повному обсязі ухвала складена 13 липня 2016 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова