Постанова № 59007581, 08.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2016 рокусправа № 808/4670/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Буд-Енерго-Стандарт " до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 12.02.2015року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000072200 від 12.02.2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі - 154 911,00 грн.., в т.ч. 103 274,00 грн. за основним платежем та 51 637,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Радова С.О. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що в період з 22.01.2015 року по 23.01.2015 року на підставі повідомлення від 22.01.2015 року № 1/10/08-25- 22-016 посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 02.06.2014 року №456 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Вінт-РПБ" (код ЄДРПОУ 39290781) за вересень 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 55/08-25-22-011/37221276 від 30.01.2015 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення вимог п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.198.3, п. 198.4 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) позивачем занижений податок на додану вартість на загальну суму 103 274,00 грн., в тому числі по періодам: за вересень 2014 року в сумі 103 274,00 грн. (а.с.8-19, т.1).

На підставі акту перевірки № 55/08-25-22-011/37221276 від 30.01.2015 року ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 000007220 від 12.02.2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд-Енерго-Стандарт" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 154 911,00 грн., в т.ч. 103 274,00 грн. за основним платежем та 51 637,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7, т1).

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 12.02.2015 року винесено без урахування усіх обставин у справі, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (Покупець) та ТОВ «Вінт РПБ» (Продавець) 01.09.2014 року укладено договір поставки № 01/09/12 (а.с.112-113, т.1), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини до дробарного обладнання в асортименті, кількості і по цінах, вказаних сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість Договору визначається видатковими накладними. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на р/р Постачальника в національній валюті. Строк для оплати продукції погоджується сторонами у відповідній специфікації. Покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію у момент поставки. Моментом поставки вважається дата., яка зазначена у відповідній видатковій накладній постачальника, підписаній уповноваженими представниками сторін. Приймання продукції проводиться за наявності наступних документів: оригіналу Специфікації, податкової накладної, видаткової накладної, оригіналу рахунку-фактури, експлуатаційної (технічної) документації. Договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими особами та діє до 31.12.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 01/09/12 від 01.09.2014 року виписано наступні податкові накладні від 02.09.2014 р. № 6, від 29.09.2014р. № 145, від 13.09.2014р. № 64, від 11.09.2014р. № 54, від 30.09.2014р. № 169, від 06.09.2014р. № 24 на загальну суму 462 844,00 грн. у т.ч. ПДВ 79 840,67 грн. (а.с. 109-111, т.1).

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних № ВТ-0000003 від 01.09.2014р., № ВТ-0000004 від 01.09.2014р., № ВТ-000024 від 06.09.2014р., № ВТ-000054 від 11.09.2014р., № ВТ-000064 від 13.09.2014р., № ВТ-000025 від 29.09.2014р., № ВТ-0000169 від 30.09.2014р., № ВТ-00029 від 05.11.2014р., № ВТ-000083 від 14.11.2014р. поставлено товар на загальну суму 619 644грн. у т.ч. ПДВ 103 274грн. (а.с.114-117, т.1).

Виходячи зі змісту наявних у справі видаткових накладних (а.с.114-117, т.1) останні не містять умови постачання, тобто відсутня можливість ідентифікувати на підставі якого договору проводилась поставка товару.

На підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Вінт-РПБ» до ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» позивачем до контролюючого органу надано наступні товарно-транспортні накладні: № ВТ-00001 від 01.09.2014р., № ВТ-00002 від 02.09.2014р., № ВТ-000024 від 06.09.2014р., № ВТ-000054 від 11.09.2014р., № ВТ-000064 від 13.09.2014р., № ВТ-000145 від 29.09.2014р., № ВТ-000169 від 30.09.2014р. З цих документів вбачається, що транспортування ТМЦ здійснено одним транспортним засобом ЗІЛ 431610, державний номер НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2, відповідно до умов договору оренди № 5 від 01.01.2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_2 (відповідна інформація відображена у акті перевірки (а.с.8-20, т.1).

В свою чергу позивачем до суду на підтвердження транспортування товару надано наступні товарно-транспортні накладні: № ВТ-00025/1 від 29.09.2014р., № ВТ-0000064 від 13.09.2014р., № ВТ-000025 від 29.09.2014р., № ВТ-0000054 від 11.09.2014р., № ВТ-0000003 від 01.09.2014р., № ВТ-0000169 від 30.09.2014р., № ВТ-0000024 від 06.09.2014р. (а.с.213-219, т.1).

Проте судом першої інстанції цим документам не надано належної оцінки. Зокрема, судом першої інстанції вказано, що недоліки в оформленні всіх товарно-транспортних накладних не свідчать про безтоварність відповідних операцій, при цьому суд не звернув уваги, що фактично позивачем було надано до контролюючого органу та до суду ТТН за одними і тими самими реквізитами, проте різні за змістом, що виключає можливість розцінювати ці документи як належні та допустимі докази.

Колегія суддів при досліджені доказів, наявних в матеріалах справи встановила наступне.

Так, позивачем до суду надано ТТН № ВТ-0000004 від 02.09.2015 року на постачання вантажу за накладною ВТ-0000004 від 02.09.2014 року на загальну суму 166 600,00грн. у т.ч. ПДВ -27 766,27 грн. В свою чергу позивачем до перевірки надано ТТН № ВТ-00002 від 02.09.2014 року на постачання вантажу за накладною ВТ-0000004 від 02.09.2014 року на загальну суму 166 600,00грн. у т.ч. ПДВ -27 766,27 грн. Зазначені ТТН свідчать про постачання того ж самого товару (Вал приводний в сборі 1275.02-200-1 СБ) за однією накладною, загальною сумою 166 600,00грн. у т.ч. ПДВ -27 766,27 грн. проте в різний період 2015 та 2014 років.

Також до суду позивачем надано ТТН № ВТ-0000003 від 01.09.2014р. на постачання вантажу (Екксцентрик КМД 2200 КОД 2200) за накладною ВТ-0000003 від 01.09.2014 року на загальну суму 156 800грн. у т.ч. ПДВ -26 133,33 грн. Перевезення відбувалось автомобілем КРАЗ 65055, держ. № НОМЕР_3, водієм ОСОБА_4 При цьому до перевірки позивачем надано ТТН № ВТ-00001 від 01.09.2014 року на постачання вантажу (Екксцентрик КМД 2200 КОД 2200) за накладною ВТ-0000003 від 01.09.2014 року на загальну суму 156 800грн. у т.ч. ПДВ -26 133,33 грн. Перевезення відбувалось автомобілем ЗИЛ 431610, держ. № НОМЕР_5, водієм ОСОБА_5

Наявна в матеріалах ТТН № ВТ-0000024 від 06.09.2014р. на постачання вантажу за накладною ВТ-000024 від 06.09.2014 року на загальну суму 59927,00грн. у т.ч. ПДВ -9988,00 грн. Перевезення відбувалось автомобілем КРАЗ 65055, держ. № НОМЕР_4, водієм ОСОБА_3 При цьому до перевірки позивачем надано ТТН № ВТ-000024 від 06.09.2014 року на постачання вантажу за накладною ВТ-00024 року на загальну суму 59927,00грн. у т.ч. ПДВ - 9988,00грн. Перевезення відбувалось автомобілем ЗИЛ 431610, держ. № НОМЕР_5, водієм ОСОБА_5

Товарно-транспортна накладна № ВТ-0000054 від 11.09.2014 року була надана суду на постачання вантажу за накладною № ВТ-000054 від 11.09.2014р. на загальну суму 59676,00 грн., у т.ч. ПДВ 9946,00грн. Перевезення відбувалось автомобілем КРАЗ 65055, держ. № НОМЕР_3, водієм ОСОБА_4 В свою чергу до перевірки позивачем надано ТТН № ВТ-000054 від 11.09.2014 року на постачання вантажу за накладною № ВТ-000054 на загальну суму 59676,00 грн., у т.ч. ПДВ 9946,00грн., перевезення відбувалось автомобілем ЗИЛ 431610, держ. № НОМЕР_5, водієм ОСОБА_5

Відповідно до наявної в матеріалах справи ТТН № ВТ-0000064 від 13.09.2014р. на постачання вантажу за накладною ВТ-000054 від 13.09.2014р., на загальну суму 59676,00грн у т.ч. ПДВ - 9946,00грн., перевезення відбувалось автомобілем ЗИЛ 431610, держ. № НОМЕР_5, водієм ОСОБА_5 До перевірки позивачем надано ТТН № ВТ-000064 від 13.09.2014р. на постачання вантажу за накладною ВТ-00064, на загальну суму 59400,00 у т.ч. ПДВ - 9900,00 грн., перевезення відбувалось автомобілем ЗИЛ 431610, держ. № НОМЕР_5, водієм ОСОБА_5

ТТН № ВТ-00025/1 від 29.09.2014 року на постачання цементу за накладною ВТ -000025 від 29.09.2014р. на загальну суму 4 232,34грн., проте інших ТТН на постачання товару за видатковою накладною ВТ-000025 від 29.09.2014 року позивачем не надано.

В свою чергу до перевірки позивачем надано ТТН ВТ-000145 від 29.09.2014р.на загальну суму 58440,00 у т.ч. ПДВ -9740,00 грн.

Згідно ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту вищенаведених доказів та встановивши їх суперечливість один одному, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки достовірність останніх є сумнівною. Інших доказів на підтвердження факту поставок ТМЦ позивач не надав, на неодноразові виклики суду апеляційної інстанції в судове засідання не прибув та доводи апеляційної скарги з даного питання не спростував. Отже, розглядаючи апеляційну скаргу суд виходить з фактичних обставин справи та наявних у ній доказів.

Крім наведеного колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наявних у справі ТТН (а.с.213-219, т.1) визначено пункт навантаження ТМЦ - м.Київ, проте в проаналізованих вище ТТН, наданих контролюючому органу до перевірки, місце навантаження зазначено - м. Запоріжжя.

Певні недоліки містять і документи, що підтверджують розрахунки за отриманий позивачем товар.

Так, розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на поточний рахунок ТОВ «Вінт-РПБ», що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 1313 від 11.11.2014 р. на суму 60 000,00 грн. (передплата за будівельні матеріали згідно договору № 25/09-14 від 25.09.2014р., в т.ч. ПДВ - 8 500,00грн.); № 1314 від 11.11.2014р. на суму 51000,00 грн. (передплата за будівельні матеріали згідно договору № 25/09-14 від 25.09.2014р., в т.ч. ПДВ - 8500,00грн.); № 1315 від 11.11.2014р. на суму 390 700,00 грн. (передплата за будівельні матеріали згідно договору № 25/09-14 від 25.09.2014р., в т.ч. ПДВ - 65 116,67грн.); № 1316 від 11.11.2014р. на суму 35 000,00 грн. (передплата за будівельні матеріали згідно договору № 25/09-14 від 25.09.2014р., в т.ч. ПДВ - 5 833,33грн.); № 1337 від 24.11.20.14р. на загальну суму 70 000,00грн., в т.ч. ПДВ - 11 666,67 грн. (а.с.206-208, т. 1).

Таким чином платіжними документами підтверджується, що поставка товару здійснювалась на умовах внесення передплати, тобто позивачем в листопаді 2014 року внесена передплата за ТМЦ, отримані у вересні 2014 року, що унеможливлює ідентифікацію зазначених платіжних доручень за вказаними поставками.

Також судом взято до уваги надану контролюючим органом податкову інформацію стосовно ТОВ «Вінт-РПБ», основним видом діяльності якого є оптова торгівля зерном, необоротним тютюном, електронним та телекомунікаційним устаткуванням, металами та металевими рудами, деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, хімічними продуктами, комп'ютерне програмування. Основні засоби та залишки ТМЦ у ТОВ «Внт-РПБ» відсутні. Крім того, у ТОВ «Вінт-РПБ» не має земельних ділянок, власних основних фондів групи, складських або будь-яких інших приміщень, які можуть бути використані у господарській діяльності підприємства.

Отже, колегія суддів зазначає, що вищенаведене свідчить про те, що поставка товару не була притаманною діяльності постачальника ТОВ «Вінт-РПБ», хоча суб'єкт господарювання не обмежений у виборі здійснюваних ним видів господарської діяльності, втім виконання даного виду поставок вимагає залучення значних обсягів ресурсів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що оскільки надані позивачем первинні документи містять розбіжності та оформлені неналежним чином, при цьому неточності в первинних документах є такими, що ставлять під сумнів фактичне здійснення позивачем господарських операцій, та такі документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому висновки податкового органу щодо нереальності цих господарських операцій відповідають фактичним обставинам. З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 12.02.2015 року є законним, а тому позовні вимоги ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт" не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 808/4670/15 - скасувати.

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Буд-Енерго-Стандарт " відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай