Постанова № 59007001, 18.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2146/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску поварів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2016 року № 500040001/00044, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби в якому просив суд визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску поварів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2016 року № 500040001/00044.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ТОВ «Українська південна зернова компанія» відповідно до поданої тимчасової митної декларації № 500040001/2016/002056 звернулося до Одеської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення ввезеного на митну територію України товару «полотна трикотажні з бавовни, пофарбовані, в асортименті», фірма-виробник «PoyrazTekstilSacitYavuz».

Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів було подано митному органу: контракт № 05/01-USGC від 05.01.2015 року, додаткова угода № 1 від 12.10.2015 року, додаткова угода № 2 від 04.01.2016 року, інвойс № HU3513 від 17.02.2016 року, пакувальний лист № TGHU7273513 від 17.02.2016 року, прайс-лист від 03.12.2015 року № 15HHD704, коносамент № 16/02/300/00107-0002144 від 22.02.2016 року, сертифікат походження № 0223056 від 19.02.2016 року.

Одеська митниця Державної фіскальної служби своїм рішенням від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення.

Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/00044 від 24.03.2016 року.

Позивач не погоджується з рішенням Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/00044 від 24.03.2016 року, вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

В судове засідання, призначене на 14.07.2016 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 14.07.2016 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 року Між ТОВ «Українська південна зернова компанія» та китайською компанією «Fuji Industries Limited» укладено контракт № 05/01-USGC на придбання товару (а.с.22-26).

Відповідно до умов зазначеного контракту продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар в кількості, асортименті та по цінам, що зазначені в інвойсах, які є частиною контракту.

На виконання вимог зазначеного контракту на адресу ТОВ «Українська південна зернова компанія» надійшов товар - полотна трикотажні з бавовни, пофарбовані, в асортименті, шириною 1,85 м. - 18200 кг. (760 рулонів) та 0,65 м. - 600 кг. (38 рулонів).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» відповідно до умов зазначеного вище договору подало до Одеської митниці Державної фіскальної служби тимчасову митну декларацію № 500040001/2016/002056 для здійснення митного оформлення вказаного товару (а.с.73-74).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» митну вартість товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» подало до митного органу наступні документи: контракт № 05/01-USGC від 05.01.2015 року, додаткова угода № 1 від 12.10.2015 року, додаткова угода № 2 від 04.01.2016 року, інвойс № HU3513 від 17.02.2016 року, пакувальний лист № TGHU7273513 від 17.02.2016 року, прайс-лист від 03.12.2015 року № 15HHD704, коносамент № 16/02/300/00107-0002144 від 22.02.2016 року, сертифікат походження № 0223056 від 19.02.2016 року (а.с.22-31).

Співробітник Одеської митниці Державної фіскальної служби під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД № 500040001/2016/002056 встановив, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності: у п.3.4 контракту № 05/01-USGC від 05.01.2015 року зазначено, що умови та строки оплати за товар зазначаються в проформах-інвойсах або інвойсах, в контракті умови та строки оплати за товар не визначено, в інвойсі від 17.02.2016 року № HU3513 вказано тільки строк оплати («в течении 30 дней после таможенной очистки груза»), проте умови оплати не визначено; відповідно до наданого інвойсу від 17.02.2016 року № HU3513 поставка товару здійснюється на умовах CIF ODESSA, документи що підтверджують вартість страхування до митного оформлення не надавались, що суперечить вимогам ч.8 ст.53 МКУ; у п.2 угоди не відображено, які саме складові входять у вартість товару, зазначену продавцем, у той же час у наданих товарно-супровідних документах відсутня інформація щодо складових вартості, передбачених умовами поставки GIF (у тлумаченні редакції від 01.01.2011 року видання від 01.01.2000 року № 560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торговельної палати) як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару.

На підставі зазначеного було зобов'язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: виписку з бухгалтерської документації (актуальну на поточну дату); висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Зазначена вимога митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом не була виконана у зв'язку з чим Одеська митниця Державної фіскальної служби своїм рішенням від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення (а.с.12-13).

Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/00044 від 24.03.2016 року (а.с14-15).

Товар випущений у вільний обіг на підставі сплати позивачем фінансової гарантії.

26.04.2016 року позивач подав заперечення до відповідача на рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 (а.с.18).

Одеська митниця Державної фіскальної служби листом роз'яснила про можливість оскарження рішення про коригування митної вартості товарів у орган доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду (а.с.19-21).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є необґрунтованими.

Свій висновок суд обґрунтовує наступним чином.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Крім того, суд не погоджується з висновками відповідача, що в наданих позивачем документах існують розбіжності.

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно вказав у оскаржуваному рішенні, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.5 вищезазначеної статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд встановив, що на вимогу митного органу надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем електронним повідомленням було проінформовано відповідача про неможливість подання додаткових документів.

Однак, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

При цьому, суд зазначає, що виявлені відповідачем розбіжності не є достатньою та абсолютною підставою, що дає право митному органу приймати рішення про коригування митної вартості товарів.

Тобто, суд вважає, що надані документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі, за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, суд встановив, що позивач та відповідач проводили консультацію шляхом обміну електронними повідомленнями. За результатами якої було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Відповідно до ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, згідно з ч.2 ст.64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідач на підставі аналізу наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснене, здійснив коригування митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу), митне оформлення яких вже здійснене, з заявленої декларантом тов. № 1 - з 3.60 дол. США/кг до 4.7047 дол. США/кг (МД № 125130013/2016/401132 від 03.02.2016 року).

Однак, суд вважає, що зазначена в митній декларації № 125130013/2016/401132 від 03.02.2016 року ціна, яка покладається відповідачем в основу визначення митної вартості товарів позивача, є результатом заявленого митного оформлення аналогічних товарів, а не ідентичних товарів, що можуть відрізнятися за своїми характеристиками і якістю. А тому суд не приймає до уваги такі доводи відповідача.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

При цьому, митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 Митного кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, з сукупного аналізу встановлених вище фактів, суд вважає, що позивач надав митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідач не довів свою позицію щодо правильності використання другорядного методу визначення митної вартості товарів та його обґрунтування.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/00044 від 24.03.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 124, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 року № 500040001/2016/410009/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/00044 від 24.03.2016 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» (код ЄДРПОУ 39366216) суму сплаченого судового збору в розмірі 9447 (дев'ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 87 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко