Постанова № 59006755, 12.07.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 809/760/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Мулі Х.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 26.05.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000661302, НОМЕР_2 від 26.05.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем згідно митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303 та на підставі встановлених порушень, відображених у акті перевірки № 274/09-19-13-02/НОМЕР_3 від 13.05.2016 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Р" від 26.05.2016 року № НОМЕР_2, за платежем «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на загальну суму 9 733,89 грн.; форми "Р" від 26.05.2016 року № НОМЕР_1 за платежем «Акцизний податок на транспортні засоби» на загальну суму 48 669,45 грн. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу щодо невірно задекларованого коду товару згідно УКТЗЕД, дати першої реєстрації та терміну використання вантажного автомобіля, ввезеного на територію України, а також неправильного застосування коефіцієнта щодо ставки акцизного податку, ґрунтуються на помилковій оцінці працівниками відповідача інформації, викладеної в листі офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-український автомобільний дім» від 09.02.2016 року за № 08/02 стосовно дати виготовлення та дати першої реєстрації вантажного автомобіля. Однак, позивач стверджує, що використання вищезазначених документів під час проведення перевірок платників податків не передбачено чинним законодавством України, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 26.05.2016 року є безпідставними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених у письмовому запереченні, суду пояснили, що було проведено невиїзну документальну перевірку з питань державної митної справи платника податків ОСОБА_4 по МД №206020000/2015/400303 від 03.06.2015 року під час здійснення митного оформлення транспортного засобу «автомобіль вантажний марки MERSEDES-BENZ модель Sprinter 313, призначений для перевезення вантажів, бувший у використанні, номер кузова (шасі) WDB9066331S388557 за кодом УКТ ЗЕД8704219900, за результатами якої складено акт перевірки №274/09-19-13-02/НОМЕР_3 від 13.05.2016 року та винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.05.2016 року за платежем «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на загальну суму 9 733,89 грн. та № НОМЕР_1 від 26.05.2016 року за платежем «Акцизний податок на транспортні засоби» на загальну суму 48 669,45 грн. Зокрема, представники відповідача вказують на те, що в ході документальної невиїзної перевірки контролюючий орган виявив заниження сплати позивачем митних платежів при митному оформленні вантажного автомобіля внаслідок невірно задекларованої позивачем дати реєстрації вказаного вантажного автомобіля, що вплинуло на помилкове визначення ставки акцизного податку як для вантажного автомобіля, що був у використанні до 5 років. При цьому, представники відповідача зазначили, що підставою для такого висновку про порушення позивачем вимог Митного кодексу України став лист офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ Західно-Український автомобільний дім від 09.02.2016 року № 08/02 з інформацією щодо дати виготовлення вантажного автомобіля та дати його першої реєстрації, яка не співпадає з відомостями, які вказані позивачем в митній декларації від 03.06.2015р. № 206020000/2015/400303. Таким чином, на думку представників відповідача, оподаткування даного автомобіля підлягає за ставкою акцизного податку 0,8 євро/см.куб., як для вантажного автомобіля, що використовувався від 5 до 8 років.. Відтак, Головне управління ДФС України в Івано-Франківській області правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому в задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

31.05.2015 року через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС України громадянином України ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_4 на митну територію України ввезено автомобіль виробника «DAIMLERCHRYSLER AG» (Німеччина), а саме: вантажний автомобіль марки «Mersedes-Benz», модель Sprinter 313, номер кузова НОМЕР_4.

03.06.2015 року на митному посту «Коломия» Івано-Франківської митниці здійснено митне оформлення вантажного автомобіля за кодом УКТЗЕД НОМЕР_5 митною вартістю 118 518,93 грн. згідно митної декларації від 03.06.2015.2015 року № 206020000/2015/400303 (а.с. 54). При митному оформленні даного автомобіля вказано дату першої реєстрації 27.08.2010 року, відповідно ставка акцизного податку складала 0,02 євро/куб.см., як для вантажного автомобіля, що використовувався до 5 років.

Позивачем під час митного оформлення автомобіля сплачено наступні платежі: ввізне мито в розмірі 10 відсотків в сумі 11 851,89 грн.; спеціальне мито в розмірі 5 відсотків в сумі 5 925,95 грн.; акцизний податок за ставкою 0,02 євро за 1 куб.см. об'єму двигуна в сумі 998,35 грн.; податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 27 459,02 грн. Загальна сума платежів склала 46 235,21 грн.

12.03.2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС України в Івано-Франківській області, радником податкової та митної справи ІІІ рангу ОСОБА_7 на підставі ст.ст. 345, 351 Митного кодексу України та наказу ГУ ДФС України в Івано-Франківській області № 363 від 19.04.2016 року проведено документальну невиїзну перевірку з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_4 згідно митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303, за результатами якої складено акт № 274/09-19-13-02/НОМЕР_3 від 13.05.2016 року (а.с. 15-20).

Підставою для проведення перевірки позивача слугував лист № 08/02 від 09.02.2016 року офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» на запит Івано-Франківської митниці ДФС, згідно якого датою виготовлення вантажного автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель Sprinter 313, номер кузова НОМЕР_4 вказано 12.03.2009 року, а дата першої реєстрації 28.04.2009 рік (а.с. 67-68).

Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківські області № 363 від 19.04.2016 року та повідомлення від 19.04.2016 року № 47/09-19-17-01-15.

Вказане повідомлення вручено позивачу за адресою: м.Коломия, вулиця Грушевського 46/30, - 23.04.2016 року, в підтвердження чого подано відповідачем рекомендоване повідомлення 7601837417014.

26.05.2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 13.05.2016 року № 274/09-19-13-02/НОМЕР_3 прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок на транспортні засоби в загальному розмірі 48 669,45 грн., в тому числі за основним платежем 38 935,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 733,89 грн., та № НОМЕР_2, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 9 733,89 грн., з яких 7 787,11 грн. за податковими зобов'язаннями та 1 946,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 23,25).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що ввезений вантажний автомобіль відповідає коду УКТ ЗЕД 8704, як такий, що використовувався від 5 до 8 років, що підтверджується листом офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 09.02.2016 року № 08/02, з посиланням на витяг з баз даних виробника у вигляді копії карти даних та vehicle information, в яких зазначено дату виготовлення вантажного автомобіля 12.03.2009 рік, а дата першої реєстрації 28.04.2009 рік, тому для оподаткування даного автомобіля повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро/см.куб.

Під час вирішення даного спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МК України).

Згідно із ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 МК України).

Таким чином, ОСОБА_6 , який діяв за дорученням ОСОБА_4, вказана митна вартість вантажного автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель Sprinter 313, номер кузова НОМЕР_4 , у митній декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303, яка стала обєктом документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем, що проводилась в період з 29.04.2016 року по 05.05.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п.4, п.5 ч.5 ст.54 МК України).

Згідно із ч.6 ст.265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до ч.1 ст.266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу (п.4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (п.5).

Згідно із ч.1 ст.293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (ч.2 ст.293 МК України).

Як вбачається із митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303, особою відповідальною за фінансове врегулювання зазначено ОСОБА_4, яка є власником вантажного автомобіля щодо якого здійснено митне оформлення.

Пунктом 8 ч.1 ст.336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи(ч.3 ст.345 МК України).

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 КМ України).

Як попередньо встановлено судом, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_4 згідно митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303 складено акт № 274/09-19-13-02/НОМЕР_3 від 13.05.2016 року.

Згідно із ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів (п.1 ч.2 ст.351 МК України); надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п.2 ч.2 ст.351 МК України).

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення (ч.11 ст.354 МК України).

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених ідпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу (п.190.1 ст.190 ПК України).

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (п.193.1 ст.193 ПК України).

Згідно із п.206.1 ст.206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абз.5 п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.

Ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України (п.215.2. ст.215 ПК України).

Так, акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_5 за стакою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,02 євро за 1 куб.см об»єму циліндрів двигуна (п. 215.3.5-2 ст.215 ПК України). При цьому передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів.

Відповідно до п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст.14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (п.п.14.1.251 п.14.1 ст.14 ПК України).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388.

Згідно вказаного Порядку, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Як вбачається з митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303, громадянином ОСОБА_6, за дорученням ОСОБА_4, ввезено на митну територію України транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, модель Sprinter 313, номер кузова НОМЕР_4, загальна кількість місць, включаючи місце водія 3, номер двигуна НОМЕР_6, потужність двигуна 95 кВт, з дизельним типом двигуна, робочий обєм циліндрів двигуна 2148 см. куб., вантажопідйомність 1,424 т., маса в разі максимального завантаження 3,5 т., бувший у використанні, колісна формула 4х2, тип кузова фургон, та здійснено його митне оформлення згідно вимог чинного законодавства. Датою першої реєстрації вказаного автомобіля зазначено 27.08.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, виданого уповноваженим органом Федеративної республіки Німеччина (а.с. 78), технічним паспортом автомобіля (а.с. 81), договором купівлі-продажу транспортного засобу від 29.05.2015 року (а.с. 76). Зазначені документи були долучені до вказаної митної декларації.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, під час проведення документальної невизїної перевірки, від позивача не вимагалося подачі таких документів разом із їх офіційним перекладом.

Натомість представниками позивача надано в судовому засіданні офіційно перекладені копіїї свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, виданого уповноваженим органом Федеративної республіки Німеччина, технічного паспорту автомобіля, договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29.05.2015 року та висновок спеціаліста з комплексного дослідження транспортних засобів щодо достовірності ідентифікаційних номерів транспортного засобу № 874/0 від 02.06.2015 року (а.с. 75-83).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Як встановлено судом, з дослідження змісту листа Івано-Франківської митниці ДФС від 07.04.2016 року № 497/7/09-70-19-30, документом, який слугував підставою для проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був лист офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ Західно-Український автомобільний дім від 09.02.2016 року № 08/02. Вказаний лист про те, що згідно з витягу з баз даних виробника у вигляді копії карти даних та vehicle information дата виготовлення вантажного автомобіля марки MERSEDES-BENZ модель Sprinter 313, номер кузова (шасі) WDB9066331S388557 вказана 28.04.2009 року.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що, згідно п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, отримання інформації від виробників товарів, може бути підставою для проведення документальної невизїної перевірки платника податків, в даному випадку й позивача, за результатами митного оформлення товару згідно митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303.

В той же час, відповідачем так і не доведено суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, те, що інформація, отримана від ТОВ Західно-Український автомобільний дім від 09.02.2016 року № 08/02, є офіційною інформацією виробника товару, а також, що найголовніше, про те, що вказане товариство є володільцем та розпорядником інформації про дату первинної реєстрації транспортного засобу (дозволу на першу експлуатацію).

Як встановлено судом з дослідження офіційного веб-сайту генерального представництва Daіmler AG в Україні: http://www.mercedes-benz.ua/, генеральним представником Daіmler AG в Україні є ПАТ АВТОКАПІТАЛ. При цьому, ТОВ Західно-Український автомобільний дім є дилером ПАТ АВТОКАПІТАЛ в м.Львові та Львівській області.

Позивачем подано суду копію листа ПРАТ АВТОКАПІТАЛ № 25/04/01 від 22.04.2016 року, згідно якого ПАТ АВТОКАПІТАЛ повідомило про те, що в нього, як генерального представника Daіmler AG, відсутній доступ до баз даних DAIMLERCHRYSLER. При цьому, в індивідуальному порядку генеральне представництво може запитувати у виробника автомобілів марки Мерседес-Бенц лише інформацію про дату виготовлення автомобілів та їхні технічні характеристики і лише з врахуванням необхідності дотримання законодавства про доступ до вказаної інформації (а.с. 61). При цьому, як вбачається зі змісту вказаного листа генерального представника Daіmler AG в Україні, в перелік інформації, що може бути отримана від виробника автомобілів, з дотримання законодавства про доступ до вказаної інформації, не входить інформація про первинну реєстрацію транспортних засобів (першого допуску до експлуатації).

Що стосується інформації з інтернет-сайту VIN.SU, то вона лише стосується дати випуску вантажного автомобіля, задекларованого позивачем в митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303, і вказана інформація не відрізняється від тієї, що вказана в зазначеній митній декларації й заперечується обома сторонами.

За таких обставин, наведена інформація офіційного дилера та інформація із інтернет-сайту VIN.SU не є інформацією, отриманою від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів.

Також вказана інформація не може бути визнана судом документально підтвердженою інформацію, отриманою від уповноважених органів іноземних держав про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірності відомостей, що в них містяться, які надійшли від уповноважених органів іноземних держав, в розумінні п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України.

В даному випадку, офіційною документально підтвердженою інформацією щодо дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації (первинної реєстрації) є технічний паспорт на автомобіль, який входить до переліку обовязкових документів, що надаються митному органу при розмитненні транспортного засобу. Як встановлено судом вище, й не заперечено відповідачем, позивачем було долучено до митної декларації технічний паспорт на автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель Sprinter 313, номер кузова НОМЕР_4, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.05.2015 року, видані уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина, згідно яких дата першого допуску вказаного автомобіля до експлуатації 27.08.2010 року.

Таким чином, дані, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № АВІ-К-1-148/15-00113, виданому установою з допуску автотранспортних засобів до експлуатації 56 Округ Ангальт-Біттерфельд 28.05.2015 року, та технічний паспорт автомобіля АВІ-114J, суд вважає достовірними та такими, що не можуть бути спростовані листом ТОВ Західно-Український автомобільний дім від 09.02.2016 року № 08/02.

Окрім цього, за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності даних, наведених у реєстраційних документах на автомобіль, що видані іноземним державним органом, контролюючий орган мав би вжити передбачених ст.ст. 351, 352 МК України, ст. 83 ПК України заходів щодо отримання до проведення перевірки від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про неавтентичність поданих позивачем документів чи недостовірності відомостей, що в них містяться, а також згідно п. 73,3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України запропонувати ОСОБА_4 надати пояснення та додаткові документи, в тому числі й офіційний переклад поданих документів, які б підтверджували правильність визначення бази та обєкта оподаткування при ввезенні на митну територію України транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року в справі № 21-425а14.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін, відповідач до призначення позапланової невиїзної перевірки, посилаючись на отримання інформації від виробника товару, не звертався до позивача з письмовим запитом про надання належним чином завірених копій документів, їх офіційного перекладу, в підтвердження дотримання вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303.

Також, з огляду на доводи відповідача в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень, які є предметом оцінки в цій адміністративній справі, суд змушений вказати субєкту владних повноважень відповідачу у справі, на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких встановлена судом.

Як вище встановлено судом, відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 26.05.2016 року відповідають встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям правомірності рішення субєкта владних повноважень. Натомість, позивачем , відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доведено суду поданими доказами дотримання ним вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації від 03.06.2015 року № 206020000/2015/400303.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 від 31.03.2016 року прийняті відповідачем без встановленої законом підстави, передчасно та необґрунтовано за відсутності на час їх прийняття належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень митного та податкового законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 584,03 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області форми "Р" № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 26.05.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (податковий номер 39394463), за рахунок бюджетних асигнувань даного субєкта владних повноважень, на користь ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_3) - 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 03 копійки витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_8

Постанова складена в повному обсязі 18.07.2016 року.