Рішення № 59003995, 06.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2479/16

Справа №760/1691/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який просив задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві, вказуючи, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, в останнього станом на 14.01.2016, виникла заборгованість у розмірі 30544,18 доларів США, що за курсом 23,64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.01.2016 складає 722064,33 грн. за кредитним договором №KIL0GK00830253 від 05.09.2007, яка складається з:

- 25253,94 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 5,80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3819,88 доларів США - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до Договору:

- 10,58 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 1453,98 доларів США - штраф (процентна складова).

09.03.2016 ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги повністю, просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KIL0GK00830253.

Згідно договору, ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 75950,00 доларів США на термін до 02.09.2027, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язання за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

01.07.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №KIL0GK00830253, відповідно до якої відповідачу була зменшена исума заборгованості, що виникла в період з дати надання йому кредиту до 23.06.2011на 11, 67 дол. США, а саме: відсотки у розмір 11,67 дол. США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 0 дол. США, остаточну дату погашення заборгованості визнано 02.09.2027, а також укладено новий графік погашення кредиту, згідно якого щомісячний платіж становить 164,87 дол. США, лише останній платіж 02.09.2027 становить 166,55 дол. США.

Судом встановлено, що позивач, зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Проте відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №KIL0GK00830253. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 станом на 14.01.2016, виникла заборгованість у розмірі 30544,18 доларів США, що за курсом 23,64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.01.2016 складає 722064,33 грн. за кредитним договором №KIL0GK00830253 від 05.09.2007 яка складається з:

- 25253094 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 5,80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3819,88 доларів США - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафів відповідно до Договору:

- 10,58 доларів США грн. - штраф (фіксована частина);

- 1453,98 доларів США - штраф (процентна складова).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відзначає, що зазначений вище договір підписаний в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнаний недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований тому позовні вимоги щодо стягнення боргу, що складає:

- 25253094 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 5,80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до п.п. 1.5.3, 1.5.4 Додаткової угоди №1 до кредитного договору №KIL0GK00830253 - при за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 0,04% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 11.67 дол. США.

Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, згідно з ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Врахувавши зазначене, вимоги позивача про стягнення 3819,88 доларів США - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 10,58 доларів США грн. - штраф (фіксована частина); 1453,98 доларів США - штраф (процентна складова), яку просить стягнути, є обґрунтованими в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, врахувавши зазначене, вимоги позивача про стягнення заборгованостю у розмірі 30544,18 доларів США, що за курсом 23,64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.01.2016 складає 722064,33 грн. за кредитним договором №KIL0GK00830253 від 05.09.2007 є обґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачем.

Керуючись ст.ст.,1050, 1054 ЦК України,ст.ст.57-60,212-214,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 30544,18 доларів США, що за курсом 23,64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.01.2016 складає 722064,33 грн. за кредитним договором №KIL0GK00830253 від 05.09.2007.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), судовий збір у розмірі 10830,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова