Рішення № 59001644, 11.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/447/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Плотникова Н. Б.Номер провадження 22-ц/788/1134/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5

про стягнення аліментів на малолітню дитину та на матір малолітньої дитини до досягнення дитиною трьох років,

в с т а н о в и л а :

10 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на малолітню дитину та на себе у зв'язку із знаходженням у відпустці про догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на її користь на доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до її повноліття в розмірі ? частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також аліменти на неї до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно. Свої вимоги мотивувала тим, що 20.01.2010 р. вона з відповідачем зареєстрували. Від шлюбу народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Останнім часом між подружжям виникають непорозуміння, вони проживають окремо, відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, хоча працює і має стабільний заробіток. Крім того, позивачка зазначала, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому також не має самостійного заробітку.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дитину ОСОБА_6, до її повноліття, стягнення розпочато з 10 лютого 2014 року та аліменти сплачувати ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, на дружину ОСОБА_4 до досягнення дитиною ОСОБА_6 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, стягнення розпочато з 10 лютого 2014 року.

Допущене негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_5 в доход держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені та невірно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

14 вересня 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

26 липня 2005 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано ( ас. 51).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2005 року стягнуто з ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів доходу, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, на дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, до її повноліття, стягнення аліментів розпочато з 04 серпня 2005 року та сплачуються аліменти матері дитини ОСОБА_7 ( ас.52).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 надала довідку про те, що вона разом з сином від першого шлюбу - Владиславом та донькою ОСОБА_6 зареєстрована по АДРЕСА_1, у будинку своїх батьків.

20 січня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).

ОСОБА_4 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Охтирської міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам в розмірі 1098,75 грн. (а.с.6).

Як встановлено рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області, ОСОБА_5 працює викладачем у ЗПТО "Охтирський учбово-спортивний центр" ТСО України та має дохід у вигляді заробітної плати, середній розмір якої складає 3000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з визнання відповідачем позову, а також з обов'язку відповідача утримувати дитину до досягнення повноліття та дружину у зв'язку з її перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років шляхом сплати аліментів на підставі рішення суду.

Як на підставу для скасування постановленого у справі рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 посилається на те, що :

1). вона не була залучена до участі у справі у якості третьої особи і тому була позбавлена права висловити свої заперечення відносно заявленого у справі позову та надати відповідні докази;

2). що у суду не було підстав для задоволення позову, оскільки позивачка проживає з відповідачем однією сім'єю і відповідач в добровільному порядку утримує як доньку ОСОБА_6, так і позивачку, а позов у даній справі був заявлений з метою фактичного зменшення суми аліментів, які стягуються з відповідача на доньку від першого шлюбу - ОСОБА_8;

3). що постановленим у справі рішенням порушуються її права, як стягувача аліментів, так і права її доньки, на утримання якої стягуються аліменти, оскільки стягнення аліментів у визначених рішенням суду розмірах стало причиною фактичного зменшення розміру аліментів, які стягуються на її користь на підставі рішення суду від 2005 року, оскільки відповідно до п. 7.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 та за реєстр. в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за N 489/20802 загальна сума утримань не повинна перевищувати 50 % заробітної плати відповідача.

Названі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу лише частково.

Колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції порушення процесуального законодавства щодо незалучення ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи не є підставою для скасування постановленого у справі рішення та відмови у задоволенні позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України 1. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. 3. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином вбачається, що діюче законодавство не передбачає можливості відмовити у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі третьої особи.

В той же час назване порушення процесуального законодавства, допущене судом першої інстанції, усувається шляхом надання особі, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права та обов'язки, права оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч.1 ст.292 ЦПК).

ОСОБА_3 була надана можливість оскаржити постановлене у справі рішення, а також висловити свої заперечення відносно заявленого у справі позову та надати суду відповідні докази, які вона не мала можливості надати суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі третьої особи не можна визнати обґрунтованими ще й тому, що у такому випадку ОСОБА_4 буде позбавлена права на судовий захист, так як відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України буде позбавлена можливості пред'явити такий же позов у іншій справі, тобто позов з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що позивачка проживає з відповідачем однією сім'єю і відповідач в добровільному порядку утримує як доньку ОСОБА_6, так і позивачку. Названі твердження ОСОБА_3 ґрунтуються лише на припущеннях, а не на достовірних доказах.

Доводи ОСОБА_4 та її пояснення у судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що з червня 2014 року вона з донькою проживає у будинку своїх батьків та що відповідач у добровільному порядку не надає їй достатньої допомоги на утримання доньки та її самої до досягнення донькою трьох років, - належними доказами не спростовані.

Слід також зазначити про те, що діючим законодавством не встановлені обмеження на стягнення аліментів на дитину або дружину з підстав спільного проживання особи, яка стягує аліменти, і особи, з якої стягуються аліменти.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни постановленого у справі рішення в частині стягнення аліментів на доньку ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий розмір аліментів визначений з дотриманням вимог ст.ст. 180-183 СК України.

В той же час колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення аліментів на дружину, ОСОБА_4, підлягає змінити. При цьому виходить з наступного.

Згідно зі ст. 84 СК України 2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. 4. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка пояснила, що під час знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років вона отримувала державну соціальну допомогу у сумі 1098 грн., інших доходів не мала, батьки також не мали можливості надати їй матеріальну допомогу. За таких обставин у суду першої інстанції були підстави для часткового задоволення позову про стягнення аліментів на підставі ст. 84 СК.

Проте, під час розгляду справи ні позивачка, ні відповідач (не дивлячись на визнання ним позову) не надали суду докази, які б свідчили про можливість відповідача (при наявності у нього двох неповнолітніх дітей, на кожну з яких він сплачує аліменти по ? частині від заробітку (доходу)) сплачувати позивачці утримання до досягнення дитиною трьох років у розмірі ? частини від заробітку (доходу) .

В той же час колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про порушення її прав та прав її неповнолітньої доньки ОСОБА_8 стягненням аліментів на позивачку ОСОБА_4 до досягнення її донькою ОСОБА_6 трьох років у розмірі ? частини від заробітку (доходу) відповідача.

З наданої державним виконавцем довідки-розрахунку вбачається, що з часу ухвалення у даній справі рішення, а саме, з квітня 2014 року розмір суми аліментів, які фактично отримувала ОСОБА_3, зменшився з 25 % до 16,67 %, а різниця - 8,33 % від заробітку (доходу) відповідача у гривневому еквіваленті щомісяця додавалась до заборгованості відповідача по аліментам перед ОСОБА_3, розмір якої на 01.07.2016 р. складає 5505,47 грн.

Зменшення фактично отримуваної суми аліментів було викликане тим, що відповідно до п. 7.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 N 512/5 загальна сума утримань не повинна перевищувати 50 % заробітної плати відповідача. За таких обставин 50% заробітної плати відповідача державний виконавець розділила на трьох стягувачів (на користь яких було стягнуто по ? частині, кожному, від заробітку (доходу) відповідача) :

50% : 3 = 16,67%. Інші, недостягнуті суми аліментів зараховувались у заборгованість відповідача перед кожним із стягувачів.

З довідок державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС вбачається, що ОСОБА_5 має заборгованість по аліментам :

- перед ОСОБА_3, які стягуються на доньку ОСОБА_8, станом на 01.07.2016 р. у розмірі 5505 грн. 47 коп.

- перед ОСОБА_4, які стягуються на доньку ОСОБА_6, станом на 01.07.2016 р. у розмірі 4586 грн. 49 коп.

- перед ОСОБА_4, які стягуються на неї як дружину до досягнення донькою ОСОБА_6 3-х років, станом на 30.10.2015 р. у розмірі 4586 грн. 49 коп. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що названий розмір заборгованості не змінився і до теперішнього часу.

Є очевидним, що при меншому розмірі аліментів, стягнутих на користь дружини ОСОБА_4 до досягнення дитиною трьох років, розмір фактично отриманих ОСОБА_3 аліментів був би більшим, а розмір заборгованості по аліментам перед ОСОБА_3 - відповідно був би меншим.

За таких обставин є частково обґрунтованими доводи ОСОБА_3 про порушення її прав ухваленим у справі рішенням.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення аліментів на дружину ОСОБА_4 підлягає зміні. З ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/6 частини, а не ? частини як зазначено у рішенні, його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_6 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи стягнення з 10 лютого 2014 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 понесла судові витрати у розмірі 1500 грн., які вона сплатила фахівцю у галузі права за надання правової допомоги при складанні позовної заяви та прийнятті участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, а також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 500 грн. в рахунок повернення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2014 року в частині стягнення аліментів на дружину, ОСОБА_4, змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 аліменти на ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини, а не ? частини як зазначено у рішенні, його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи стягнення з 10 лютого 2014 року.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. в рахунок повернення витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -