Рішення № 58998687, 13.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2246/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1166/16Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.;

Суддів: Винниченка Ю.М., Карпушина Г.Л.,

при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року позивач ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит для придбання транспортного засобу з кінцевим повернення кредитних кошів по 16.01.2015р. з сплатою відсотків комісій за договором. Проте позичальник свої договірні зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 15.07.2015 року виникла заборгованість на загальну суму 75 402,87 грн., що є підставою для примусового повернення кредитних коштів. В зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 75 402,87 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, (адреса: 36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: серія НОМЕР_3, виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 06.07.2007 р.) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (юридична адреса: вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, 04119; п/р 32076420401 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за Кредитним договором №41/08-А від 18.01.2008 р. в розмірі - 64702,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Держави судовий збір у розмірі 647,03 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Розстрочено ОСОБА_3 сплату боргу в сумі 64 702,87 грн. строком на 12 місяців рівними частинами.

З даним рішенням суду не погодилося Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просили рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року в частині розстрочення ОСОБА_3 сплати боргу строком на 12 місяців рівними частинами скасувати, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Вважають, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, а також таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права в результаті неповного з'ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині розстрочення ОСОБА_3 сплати боргу, тому рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року перевіряється лише в межах доводів апеляційної скарги позивачау відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень які містяться у п.п.14-15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18.01.2008 року між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та відповідачем - ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 41/08-А, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 10 138,61 (десять тисяч сто тридцять вісім) доларів США 61 цент на придбання автотранспортного засобу марка Daewoo, модель FSO Lanos TF69YСПГ № кузова НОМЕР_4; НОМЕР_5. З строком повернення кредитним коштів по 16.01.2015 року.

18.01.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір застави автотранспортного засобу № 41/08-А, згідно з яким в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 41/08-А Заставодавець ОСОБА_3 передає Заставодержателю ВАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» в заставу автомобіль марки Daewoo, модель FSO Lanos TF69YСПГ № кузова НОМЕР_4; НОМЕР_5, 2007 р. випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2, - що є предметом застави.

Крім того, між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір Поруки № 41/08-А:

Згідно умов Договору Поруки ОСОБА_4 являється Поручителем, який солідарно відповідає перед ВАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» - Кредитором - за виконання ОСОБА_3 зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором № 41/08-А від 18.01.2008 р.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 вбачається, що - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер у віці 40 років.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Договором банківського обслуговування № 41/08-А від 18.01.2008 р. не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, а тому станом на 15.07.2015 він має заборгованість в розмірі 75 402,87 грн., що складається із заборгованості за тілом та відсотками 2 988,35 доларів США (еквівалент по курсу НБУ 21,635428 за один долар США на 22.06.2015 р.) і становить 64 654,24 грн., та заборгованість за комісіями в сумі 10 748,63 грн. В тому числі: кредит - 2 534,95 доларів США; відсотки - 453,40 доларів США; комісії за РО - 1131,52 грн.; погашення кредиту (неустойка) - 9 617,11 грн. (а.с. 21-22).

Згідно квитанцій № 102376 від 09.10.2015р. на суму 5 350.00 грн. та квитанції № 102404 від 09.10.2015р. на суму 5350.00 грн. призначення платежів, вбачається що ОСОБА_3 було внесено готівку для подальшого погашення заборгованості по кредиту.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_3 частково погасив заборгованість за кредитним договором, а тому сума заборгованості, що підлягає стягненню з боржника - 75 402,87 грн. підлягає зменшенню на суму частково погашено боргу, а саме: на 10 700.00 грн., а тому остаточна сума боргу відповідача за кредитним договором становить 64 702.87 грн., яка підлягає стягненню з нього.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір в цій частині місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми боргу за кредитним договором у розмірі 64 702, 87 грн.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду в частині розстрочення сплати суми боргу строком на 12 місяців рівними частинами, виходячи з наступного.

Предметом оскарження є застосування судом першої інстанції розстрочки виконання рішення суду на один рік, а тому рішення суду переглядається лише в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 09 лютого 2016 року звернувся до суду із заявою (а.с.124), в якій просив при прийнятті рішення врахувати сплачену ним суму заборгованості в розмірі 10 700 грн., та залишок заборгованості, що буде стягнутий рішенням суду розстрочити рівними частинами на 12 місяців, в зв'язку з скрутним матеріальним становищем. Також, просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, визначення порядку виконання рішення чи вжиття заходів для забезпечення його виконання суд повинен враховувати, що для цього повинні існувати обставини, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Тобто, процесуальним законом передбачено можливість відстрочити або розстрочити виконання рішення суду лише у виняткових випадках.

При цьому, тягар доведення наявності беззаперечних підстав для застосування відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду лежить саме на особі, яка просить застосувати таку відстрочку.

Задовольняючи клопотання відповідача про застосування відстрочки виконання рішення суду строком на один рік, місцевий суд взагалі в рішенні послався лише на те, що відповідач має тяжке матеріальне становище та не звернув уваги на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для застосування розстрочки виконання рішення суду відповідачем ОСОБА_3 не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та скасування рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року в частині розстрочення ОСОБА_3 сплати боргу строком на 12 місяців рівними частинами. В іншій частині рішення суду Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року в частині встановлення розстрочки виконання рішення суду - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення розстрочки виконання рішення суду на один рік - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ Т.В. Одринська

Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ Г.Л. Карпушин

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.В. Одринська

З оригіналом згідно: