Ухвала суду № 58994975, 12.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3654/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, починаючи з 27.09.2007 року; зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.09.2007 року у розмірі 80% заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідці від 09.03.2016 року №235, від 24.03.2016 року №241, виданих Ужгородським міським центром зайнятості, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати; здійснити виплату перерахованої пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.09.2007 року у розмірі 80% заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідках від 09.03.2016 року №235, від 24.03.2016 року №241.

В обґрунтування зазначеного позову ОСОБА_1Г вказує на те, що перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 27.09.2007 року позивачу призначена пенсія державного службовця. Обчислення розміру пенсії було здійснено в розмірі 80% заробітної плати на підставі поданої нею довідки від 26.09.2007 року №1100, виданої Ужгородським міським центром зайнятості, про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, при обчисленні розміру пенсії не були враховані суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких сплачувались податки і здійснювались відрахування до Пенсійного фонду. 11.03.2016 року позивач звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати. Проте, 11.03.2016 року посилаючись на положення ст. 33 Закону України «Про державну службу», п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в перерахунку було відмовлено. Позивач вважає дії та відмову відповідача безпідставною, противоправною та такою, що порушують конституційні права позивача на пенсійне забезпечення.

Представник відповідача подав письмові заперечення на дану позовну заяву, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, у зв'язку з чим просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Також відповідач повідомив суд про те, що у звязку з проведеною реорганізацією шляхом злиття ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області та ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області (постанова КМУ від 16.12.20015 р. №1055), 01.04.2016 року утворено Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, що є правонаступником управлінь.

Відповідно до положень ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Враховуючи вищевикладене, суд у процесі провадження у справі ухвалив замінити сторону провадження, а саме відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі на Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 2, код ЄДРПОУ 40384233) у справі №308/3654/16-а.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

11.03.2016 року позивач звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.

Для проведення перерахунку пенсії позивачем була надана до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі довідка про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначена довідка містила відомості про доходи позивача, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі індексацію заробітної плати, матеріальну допомогу для оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.

Листом від 11.03.2016 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі позивачу було відмовлено у здійснені перерахунку і визначені розміру пенсії з врахуванням виплати індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, з посиланням на ст. 33 Закону України «Про державну службу», якою передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати не передбачені ст. 33 Закону України «Про державну службу» як складова заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії. Також відповідачем зазначено, що відповідно до чинного законодавства з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Суд не може погодитися з твердженням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії - право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За приписами ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати є додатковим видом грошового забезпечення державних службовців і на даний вид виплати нараховуюються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст. 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2а-4753/09/2670 від 13 серпня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2012 року, постанову правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 30 жовтня 2008 року №19-11 визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили щодо невключення до складових заробітної плати складових, які передбачені чинним законодавством; зобов'язано Пенсійний фонд України привести у відповідність постанову Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 30 жовтня 2008 року №19-11 до вимог чинного законодавства шляхом передбачення чи встановлення інших складових заробітної плати, передбачених іншими нормативно-правовими актами.

Отже, аналізуючи зазначені положення, суд дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, грошова винагорода за сумлінну безперервну працю, доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

За приписами частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з частиною другою ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 237 цього Кодексу.

Викладена вище правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду адміністративної справи. Зокрема, правова позиція щодо врахування в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, отримуваних застрахованою особою сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).

Крім того, згідно з постановою від 3 червня 2014 року у справі № 21-134а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788- XII.

Також, згідно з частиною шостою ст. 95 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення), як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5. Також Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплати, доходу).

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі 11 березня 2016 року подано довідку від 09.03.2016 року, яка містила відомості щодо заробітної плати для призначення пенсії, визначеної форми та подавалась позивачкою відповідачу при призначенні пенсії.

Дана довідка містила відомості про нараховану позивачу матеріальну допомогу у сумі 3328,60 грн., з яких у 2006 році 1495,34 грн., та у 2007 році 1183,26 грн., а також індексацію заробітної плати у 2007 році у розмірі 73,84 грн., що вона отримувала на час роботи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на час призначення пенсії нею подавалась довідка про складові заробітної плати, в якій були відсутні відомості щодо нарахування та виплату за період 2005-2007 роки матеріальних виплат та індексації заробітної плати.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань на підставі заяви від 09.03.2016 року з 11 березня 2016 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 80 % від заробітної плати державного службовця за період з 27.09.2007р., включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії суму виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до довідки підлягають задоволенню частково шляхом зобовязання Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 80 % від заробітної плати державного службовця за період з 11.03.2016р., включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії суму виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.

В задоволенні решти вимог за період з моменту призначення пенсії до 11 березня 2016 року належить відмовити, оскільки позивачем не доведено вину та бездіяльність відповідача щодо неврахування відповідних сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати саме з моменту призначення пенсії, враховуючи їх незазначення у документах, що подавалися для призначення пенсії.

Вказані вимоги не підлягають залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. З вказаною нормою кореспондуються положення ст. 6 КАС України, якою регламентовано право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач у даній справі просить визнати неправомірною дію відповідача щодо відмови у включенні суми матеріальних допомог та індексації для розрахунку пенсії державного службовця. Фактично позивач оспорює бездіяльність субєкта владних повноважень.

Конституційний Суд України, у рішенні від 14.12.2011 року при вирішенні справи № 19-рп/2011 щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При розгляді Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України справи №800/238/15 констатовано, що сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка субєкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобовязаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд, отримавши позов, зобовязаний зясувати, чи має місце порушення субєктивних прав, свобод чи інтересів особи. У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами встановлених гл. 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду. У випадку, коли субєктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення субєктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Відповідно до частини першої ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відтак, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 12 липня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 липня 2016 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, Законами України «Про державну службу», «Про оплату праці», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 17, 18, 51, 94, 99, 100, 102, 159, 160-163, 185, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, щодо неврахування матеріальних допомог, інших заохочувальних виплат та суми індексації заробітної плати при визначенні розміру пенсії.

Зобов'язати Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (вул. Журавлиний масив, 10/2, с. Минай, Ужгородський район, 89427, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із врахуванням суми індексації заробітної плати і збільшення на суму виплачених матеріальних допомог та виплатити різницю перерахованої суми пенсії з дня звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України, а саме 11 березня 2016 року, та виплачувати ОСОБА_1 (вул. Журавлиний масив, 10/2, с. Минай, Ужгородський район, 89427, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію із врахуванням перерахунку у новому розмірі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (вул. Журавлиний масив, 10/2, с. Минай, Ужгородський район, 89427, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею судові витрати, а саме судовий збір, сплачений згідно з квитанцією від 08.04.2016 року за №0410820085 в розмірі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Світлик