Рішення № 5899132, 31.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.09 Справа№ 14/57

За позовом: Солонківського споживчого товариства, с.Солонка Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Відники Пустомитівського району Львівської області

третя особа 1 : Звенигородська сільська рада, с.Звенигород Пустомитівського району Львівської області

третя особа 2 : закрите акціонерне товариство “Берегиня”, м.Львів

Про усунення перешкод користування та розпорядження майном

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники сторін:

від позивача Комарницький Д.А. представник

від відповідача ОСОБА_1 фізична особа-підприємець

від третьої особи 1 : не з”явився

від третьої особи 2 : присутня ОСОБА_3

Присутній : ОСОБА_4

Зміст ст.ст.20,22 ГПК України судом роз”яснено. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Позовну заяву подано Солонківським споживчим товариством ( с.Солонка Пустомитівського району Львівської області) до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Відники Пустомитівського району Львівської області, про усунення перешкод користування та розпорядження майном.

20.03.2009 року ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та призначено розгляд на 10.04.2009 р. З підстав, зазначених в ухвалі від 10.04.09 року розгляд справи було відкладено на 26.05.09 р , строки вирішення спору продовжено за клопотанням сторін. Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 25.05.09 р, у зв”язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці, справу передано для розгляду судді Деркач Ю.Б. Ухвалою від 26.05.2009 року суд з власної ініціативи залучив до участі у справі на стороні позивача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Звенигородську сільську раду (с.Звенигород Пустомитівського району Львівської області) та на стороні відповідача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Закрите акціонерне товариство “Берегиня” ( м.Львів, вул.Дністровська,1), у зв”язку з чим розгляд справи відкладено на 30.06.09 р. Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 29.05.09 р, у зв”язку із виходом судді Кітаєвої С.Б. з відпустки, справа №14/57 повернута для розгляду судді Кітаєвій С.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах від 30.06.2009 р, від 22.07.09 р.

Під час розгляду справи відповідачем подано відзив б/н від 06.04.09 р (поступив в канцелярію суду 07.04.09 р, вхідний номер 7068), в якому повідомляє, що в провадженні Пустомитівського районного суду знаходиться судова справа №2-а-49/06 про скасування рішення виконкому Звенигородської сільської ради за №90 від 24.11.2005 року; що у зазначеній справі винесено ухвалу про забезпечення позову, яка в апеляційному порядку не оскаржувалась. На підставі наведеного, посилаючись на п.2 ст.81 ГПК України, відповідач просить позовну заяву у даній справі залишити без розгляду. До відзиву відповідачем долучено копію ухвали від 22.03.06 р Пустомитівського районного суду; копію підтвердження отримання ССТ та виконкомом Звенигородської сільської ради зазначеної ухвали суду; копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію договору суборенди із ЗАТ “Берегиня” з додатками; копію рішення виконкому Звенигородської сільської ради № 177 від 16.11.95 р; докази надіслання копії відзову позивачу.

Подано відповідачем також копії договорів, зокрема за №20130 від 25.03.02 р з додатками про постачання електричної енергії.

10.04.09 р в канцелярію суду від позивача поступили документи, які витребовувались судом: довідка з казначейства про зарахування в держбюджет сплаченого за подання позовної заяви до суду держмита; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (серія НОМЕР_2), якою підтверджується включення позивача до ЄДР; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; надаються дані про керівника товариства; подано копію Статуту Солонківського споживчого товариства виписку з протоколу звітно-виборних зборів членів Споживчого товариства від 25.11.08 р ; копію постанови №1618 від 08.12.1939 р Ради народних комісарів УРСР і Центрального комітеиту КП/б/У; копію Акту № 1 передачі основних засобів першої групи з балансу Звенигородського ГРТКП на баланс Солонківського споживчого товариств.

В засіданні 10.04.09 р позивачем долучено до матеріалів справи копію листа ОКП “БТІ та ЕО” №2901 від 19.05.09 р, в якому повідомляється, що станом на 19.05.09 р , магазин-їдальня пл.148,8 кв.м. у с.Відники вул.без назви, буд.968 “в” зареєстрований за Солонківським споживчим товариством на підставі свідоцтва про право власності від 07.02.2006 р, виданого Звенигородською сільською радою згідно рішення виконкому від 24.11.05 р за №90; копію поверхового плану будівлі; копії платіжних документів про сплату земельного податку позивачем; копію свідоцтва про державну реєстрацію ССТ.

19.06.09 р в канцелярію суду від позивача поступила Заява про уточнення позовних вимог за № 148 від 16.06.09 р ( вхідний реєстраційний номер 12459) в якій позивач, враховуючи те, що в п.2 прохальної частини позовної заяви від 13.03.09 р №64 не вказано найменування майна, його місцезнаходження за поштовою адресою та площу просить прийняти уточнення позовних вимог до п.2 прохальної частини позовної заяви від 13.03.09 р №64 та зобов”язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити будівлю магазину-їдальні загальною площею 148,8 кв.м. в с.Відники вул.без назви будинок 968 “В” Пустомитівського району Львівської області, що належить на праві колективної власності Солонківському споживчому товариству, відповідно до свідоцтва про право власності серія НОМЕР_3 від 07.02.06 р.

30.06.09 р в канцелярію суду поступив відзив відповідача від 15.06.09 р ( реєстраційний номер в канцелярії суду) , в якому відповідач вказує, що позивач не надав правочину, який би підтверджував, що нерухоме майно належить йому; не надав підтвердження що ФОП ОСОБА_1 володіє майном, стверджує що не знаходиться в приміщенні їдальні в с.Відники, а відтак не може звільнити їдальню. Просить відмовити у позові.

Ухвалою від 27.07.2009 року господарський суд Львівської області, розглянувши зустрічний позов , поданий ФОП ОСОБА_1, с.Відники, у справі № 14/57 до відповідача : Виконавчого комітету Звенигородської сільської ради, с.Звенигород Пустомитівського району, до відповідача : Львівського МБТІ та ЕО, м.Львів, третьої особи : Солонківського споживчого товариства, с.Солонка, про скасування рішення виконкому від 24.11.2005 р №90; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно; зняття з електронного Реєстру прав власності на нерухоме спірне майно, повернув ФОП ОСОБА_1 зустрічний позов б/н від 22.07.2009 року без розгляду.

29.07.2009 року від позивача в канцелярію суду поступила Заява від 28.07.09 р за №188 про доповнення та уточнення позовних вимог. Посилаючись на ст.ст.22 ГПК України, зокрема, позивач у зазначеній заяві просить : 1. визнати недійсним договір оренди нежитлової будівлі в с.Відники Пустомитівського району Львівської області від 17.11.1995 року , укладеного між ЗАТ “Берегиня” і Звенигородською сільською радою, як такий, що не відповідає вимогам законодавства; 2. виселити приватного підприємця ОСОБА_1 з не житлового приміщення будівлі магазину-їдальні загальною площею 148,8 кв.м. в с.Відники Пустомитівського району Львівської області.( заява зареєстрована в канцелярії суду за вхідним номером 15544).

29.07.09 р від третьої особи на стороні позивача Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області поступило Пояснення на позовну заяву за №02-21/346 від 29.07.09 р, у якому третя особа заявлені позовні вимоги Споживчого товариства про усунення перешкод у користуванні майном підтримує повністю . Стверджує, зокрема, що в 1995 році договір оренди нежитлового приміщення від 17.11.1995 року між Звенигородською сільською радою та ЗАТ “Берегиня” дійсно укладався, але укладався він помилково, оскільки на той час позивач не мав свідоцтва на право власності на вказане приміщення, споживче товариство було державною структурою у сфері торгівлі і тому, помилково вважалось, що всім державним майном мала право розпоряджатись сільська рада. Договір був укладений помилково, оскільки Звенигородська сільська рада ніколи не була балансоутримувачем, власником вказаного приміщення будівлі магазину-їдальні загальною площею 148,8 кв.м. в с.Відники Пустомитівського району Львівської області . Звенигородська сільська рада повідомляє, що акти прийому-передачі вказаного приміщення не оформлялись. Окрім того орендна плата від ЗАТ “Берегиня” не надходила і, по бухгалтерії Звенигородської сільської ради не нараховувалась. Повідомляє, що ніяких коштів за оренду вказаного приміщення третя особа не отримувала не лише від ЗАТ “Берегиня” але й від відповідача по справі, який “буцімто уклав договір суборенди”. Земельний податок за землю, на якому розташований вказаний об”єкт нерухомості, сплачує позивач по справі, як власник вказаного майна. Звенигородська сільська рада повідомляє і про те, що в 2005 році позивач звернувся з обґрунтованою заявою до Звенигородської сільської ради щодо оформлення права власності на спірне майно і виконавчий комітет Звенигородської сільської ради 24 листопада 2005 року, рішенням №90 надав дозвіл на оформлення права власності на вказане приміщення. Стверджує, що станом на теперішній час договір оренди від 17.11.1995 року між Звенигородською сільською радою та ЗАТ “Берегиня” носить формальний характер, не породжує ніяких правових наслідків, оскільки ні однією із сторін умови не виконуються. ЗАТ “Берегиня” не проплачує орендну плату, а Звенигородська сільська рада не має у власності, на балансі чи в оперативному управлінні вказане майно. До зазначеного пояснення, додано Довідки Звенигородської сільської ради про те, що спірне майно не рахується на балансі сільської ради і у зв”язку з тим, орендна плата не нараховувалась; та довідка про те, що орендна плата за приміщення магазину-їдальні, що знаходиться в с.Відники Пустомитівського району Львівської області на рахунок сільської ради не поступала.

В судове засідання 31.07.09 р від третьої особи 2 на стороні відповідача, ЗАТ “Берегиня”, з”явилась ОСОБА_3. Зазначена особа від ЗАТ “Берегиня” подала письмове пояснення на позовну заяву, у якому вказала, що ЗАТ “Берегиня” заперечує проти позову Солонківського СТ і підтримує заперечення відповідача з наступних підстав: 1). на підставі рішення №177 від 16.11.1995 року Звенигородської сільської ради ЗАТ “Берегиня” надано в оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі сільської ради, терміном на 20 років. 21.02.2000 року за згодою сільської ради ЗАТ “Берегиня” надає в суборенду вищезгадане приміщення підприємцю ОСОБА_1 В 2006 році ЗАТ “Берегиня” та відповідач випадково взнали, що без попередження і розірвання договору від 17.11.95 р Звенигородська сільська рада видає рішення №90 від 24.11.2005 року на теж саме приміщення. Вказується у поясненні, що станом на даний час нею, ОСОБА_6, дане рішення оскаржується у Пустомитівському районному суді, де 22.03.06 р винесена ухвала про накладення арешту на дане приміщення; стверджує, що судового розгляду з цього часу, ще не було. Враховуючи наведене, просить суд зупинити провадження у справі до вирішення питання про скасування рішення №90 від 24.11.2005 р Звенигородської сільської ради у Пустомитівському суді. До Пояснення додано незасвідчені копії : Статуту ЗАТ “Берегиня”, довідки Львівського обласного управління статистики про включення ЗАТ “Берегиня” до ЄДРПОУ ( довідка видана 14.02.97 р); рішення №176 від 16.11.95 р про дозвіл на проведення поточного ремонту будівлі колишньої їдальні в с.Відники; рішення №177 Звенигородської сільської ради від 16.11.95 р “Про укладення договору оренди нежилої будівлі та земельної ділянки для її обслуговування в с.Відники; договору від 17.11.95 р оренди нежилої будівлі і земельної ділянки для її обслуговування, між Звенигородською сільською радою і ЗАТ “Берегиня”; ухвали від 22.03.06 р Пустомитівського районного суду Львівської області.

В підтвердження повноважень, наданих ОСОБА_3 закритим акціонерним товариством “Берегиня” на представництво інтересів товариства в суді по даній справі, ОСОБА_3 подала незасвідчену копію довіреності №09/03 від 10.03.1997 року, зі змісту якої відслідковується, що зазначена довіреність “видана голові правління ОСОБА_3, паспорт серія №280614 від 12.11.96 р виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області. При цьому ОСОБА_3 наділяється усіма правами представляти інтереси товариства в судових процесах до скасування державної реєстрації підприємства. За рішенням зборів Закритого акціонерного товариства “Берегиня” . Протокол №6 від 10.03.07 р.”. Як вбачається ізнезасвідченої копії довіреність підписана Головою ревізійної комісії ОСОБА_7, завірена печаткою ЗАТ “Берегиня” ( ідентифікаційний номер 19338919).

Під час розгляду справи судом вживались заходи для повного та всебічного з”ясування фактичних обставин справи, зокрема, витребовувались у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі відповідні документи, вчинялись запити до Пустомитівського районного суду Львівської області та Головного управління статистики у Львівській області. Пустомитівський районний суд Львівської області , в додаток до листа №2848 від 18.05.09 р скерував до господарського суду у відповідь на вчинений запит копії ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2008 року у справі №2-а-49/06, якою скасовано забезпечення позову у вигляді накладення заборони Звенигородській сільській раді Пустомитівського району та Солонківському споживчому товариству, яке знаходиться в с.Солонка, вул.Центральна,2, Пустомитівського району Львівської області, відчужувати магазин-їдальню загальною площею 148,8 кв.м., яке знаходиться Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники, вул. без назви, буд.№968в, і власником якого являється Солонківське споживче товариство.

Надіслано також копію ухвали від 28 жовтня 2008 року у справі №2-а-49/06 Пустомитівського районного суду Львівської області, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Звенигородської сільської ради про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради залишено без розгляду.

Головним управлінням статистики у Львівській області на запит господарського суду надано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Закритого акціонерного товариства “Берегиня” ( відповідь Управління за №20-09/1205 від 09.06.09 р ). Головне управління статистики у Львівській області повідомляє, що Закрите акціонерне товариство “Берегиня” (ідентифікаційний код 19338919; адреса-79035, м.Львів, Галицький район, вул.Дністровська,1) 17.06.2008 року вилучено з ЄДРПОУ.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне .

Позивач у справі Солонківське споживче товариство, є юридичною особою, ідентифікаційний код 23890261, місцезнаходженням товариства є адреса : Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка, вулиця Центральна,будинок,2, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців-29.12.2000 року №1 404 120 0000 000065; прізвище, ім.”я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи підприємця ОСОБА_8 керівник, що підтверджується Випискою Серія НОМЕР_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою 31.03.2009 року Державним реєстратором Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_10

Відповідно до п.1 Статуту Солонківського споживчого товариства, зареєстрованого органом державної реєстрації Пустомитівської районної державної адміністрації 29.12.2000 року (нова редакція), Солонківське споживче товариство є правонаступником усіх прав і зобов”язань Солонківського госпрозрахункового торгово кооперативного підприємства с.Солонка вул.Стуса 2, код ЗКПО 23890261, Винниківського госпрозрахункового торгово кооперативного підприємства м.Львів-Винники вул.Галицька 69, код ЗКПО 01757751, Звенигородського госпрозрахункового торгово кооперативного підприємства с.Звенигород код ЗКПО 03338076, та Пустомитівського районного споживчого товариства м.Пустомити вул.Некрасова 3 код ЗКПО 01757739, які увійшли до його складу шляхом приєднання.

Споживче товариство вважається створеним, набуває права юридичної особи, здійснює господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.Відповідно до Свідоцтва Серія НОМЕР_4 про державну реєстрацію юридичної особи Солонківського споживчого товариства , ідентифікаційний код 23890261, місцезнаходження юридичної особи : 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.Центральна,2; місце проведення державної реєстрації Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області; дата проведення державної реєстрації 29.12.2000 року № НОМЕР_5.

В результаті реорганізації Звенигородського госпрозрахункового торгово кооперативного підприємства шляхом приєднання до Солонківського споживчого товариства, по Акту від 20.01.2001 року № 1 “Передачі основних засобів першої групи” з балансу Звенигородського ГРТКП на баланс Солонківського споживчого товариства” передано їдальню-магазин с.Відники ( балансова вартість 24333).

За зверненням позивача Виконавчий комітет Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 24 листопада 2005 року прийняв рішення №90, яким надано дозвіл Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити право власності та видати свідоцтво про право власності Солонківському споживчому товариству на будинок №968”в” в селі Відники Пустомитівського району Львівської області, магазин-їдальня, загальною площею 148,8 кв.м.; провести державну реєстрацію об”єкту вказаного в п.1.1 даного рішення ; Солонківському споживчому товариству звернутись в ЛОДКБТІ та ЕО за виготовленням технічної документації та проведенням реєстрації свідоцтва на право власності на об”єкт нерухомого майна.

На підставі зазначеного рішення Звенигородською сільською радою виготовлено позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно магазин-їдальня загальною площею 148,8 кв.м. за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники, вул.без назви, буд.968в ( зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.02.2006 року).

Судом встановлено, що рішення Звенигородської сільської ради №90 від 24.11.05 р станом на час розгляду справи є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване, не визнане недійсним, доказів знаходження в провадженні судових органів справ стосовно зазначеного рішення, учасниками судового процесу суду не надано.

Позивач стверджує, що він як власник вказаного майна на підставі зазначених вище документів, позбавлений права користуватись та розпоряджатись своїм майном, оскільки відповідач користується даним майном і добровільно не хоче його звільнити .

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнити спірне майно. Це зокрема : лист № 129 від 21.06.06 р , де позивач інформував відповідача про необхідність укладення з ним договору оренди на будівлю магазину-їдальні в АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області, оскільки дана будівля належить Солонківському споживчому товариству згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 від 24.11.2005 року та звертав увагу відповідача, що в разі невиконання останнім вимог позивача ( у разі неукладення договору), відповідач змушений буде звільнити приміщення до 01.07.2006 року згідно чинного законодавства України (незаконне захоплення будівлі). У відповіді від 06.07.06 р на зазначене звернення позивача, відповідач повідомляв що 28.02.2000 року між ним і ЗАТ “Берегиня” за погодженням голови Звенигородської сільської ради підписано договір суборенди нежилої будівлі магазину “Продукти” с.Відники терміном до 17.11.2015 р, тобто на весь час дії договору оренди, який був укладений 17.11.1995 ороку на основі рішення №177 від 16.11.1995 року виконавчого комітету Звенигородської сільської ради. При цьому посилався на те, що відповідно до умов в п.4.2 договору суборенди при належному виконанні умов договору жодна із сторін не має права розірвати його в односторонньому порядку; повідомляв про знаходження в провадженні Пустомитівського районного суду справи про скасування рішення №90 від 24.11.2005 року на основі якого видано свідоцтво про право власності позивачу; про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, згідно ухвали Пустомитівського районного суду від 22.03.2006 року та про те, що у зв”язку із наведеними обставинами відповідач не може укласти договір оренди до вирішення та прийняття рішення судом.

Як вбачається з відповіді, відповідач не заперечував пропозицію позивача щодо укладення договору оренди, звільнення майна з інших підстав, зокрема, що не займає спірне майно .

22 червня 2007 року позивач звертається до відповідача з листом за № 155, у якому повторно просить звільнити будівлю №968 “в” магазину-їдальні в с.Відники Пустомитівського району Львівської області належному власнику даної будівлі, Солонківському СТ згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 від 07.02.06 р Повідомляє, що з 07.02.06 р правом здачі в оренду даної будівлі наділено Солонківське споживче товариство і що відповідачу слід в добровільному порядку звільнити дану будівлю, в іншому випадку на нього буде покладено відшкодування власнику даної будівлі всіх збитків, в тому числі неотриманих доходів за користування даним майном за весь період.

У відповіді від 11.07.2007 року відповідач повідомив, що виконати вимоги по листу №155 від 22.06.2007 року не є реальним, оскільки 06.07.2006 року позивачу було надано вичерпну відповідь про відмову по укладенню договору оренди. Повторно повідомляється, що станом на час виготовлення цієї відповіді в провадженні Пустомитівського районного суду знаходиться справа про скасування рішення №90 від 24.11.2005 року виконавчого комітету Звенигородської сільської ради, на основі якого видано позивачу свідоцтво на право власності.

Знову ж таки, відповідь відповідача не базувалась на тому, що відповідач не займає майно, власником якого є Солонківське споживче товариство, а тому з цих причин не може звільнити майно.

В подальшому, вже в ході розгляду даної справи і, зокрема, у відзиві від 15.06.09 р, відповідач висловлює саме такі заперечення на позов. Однак, на підставі зібраних у справі документів, суд дійшов висновку, що такі заперечення відповідача суперечать обставинам, які підтверджуються документально матеріалами справи, суперечать самим же твердженням відповідача (приклад наведені вище листи-відповіді) і не спростовують ту обставину, що відповідач займає майно, яке належить позивачу на праві власності, та те , що відповідач не має наміру його звільнити майно у добровільному порядку.

Відповідач, як сторона судового процесу, наділена не лише процесуальними правами, а й процесуальними обов”язками, зміст яких викладено в ст.22 ГПК України ( зі змістом ст.22 ГПК відповідач судом ознайомлений).

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Добросовісність користування процесуальними правами розглядається таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм процесуальними правами. Зловживання правом це особливий тип правопорушення, яке здійснюється управленою особою при реалізації нею належного їй права, пов”язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов”язковими.

Відповідно до ч. 1 ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані, що мають значення для правильного вирішення спору .

Відповідно до ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, тобто предмет позову та підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу До підстави позову входять лише юридичні факти, тобто ті., з якими норми матеріального права пов”язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов”язків суб”єктів спірного матеріального правовідношення.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку і в порядку, встановлених законом ( ст.321 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Незаконність набуття права власності позивачем на майно, об”єкт : магазин-їдальня загальною площею 148,8 кв.м, який знаходиться за адресою : Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники, вул..Без назви, буд.968 “в” - не встановлена в судовому порядку. Доказів в підтвердження таких обставин сторонами, зокрема відповідачем, до справи не подано. Спір про право власності не є предметом дослідження у даній справі, відтак, заперечення відповідача, що позивачем не надано правочину, на підставі якого у нього виникло право власності на спірне майно, судом до уваги не приймаються, оскільки такі обставини не входять в предмет доказування по даній справі; відповідач не надає доказів, що він є власником спірного майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном ( ст.391 ЦК України). Власник має право на захист права власності від порушень, хоча б вони і не були пов”язані з позбавленням володіння, шляхом звернення з позовом про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Позивачем, як власником майна пред”явлено даний позов оскільки він має майно у своєму володінні ( тобто, має юридично закріплену можливість фактично посідати, панувати над річчю (майном), однак протиправна поведінка відповідача перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження цим майном.

За позивачем оформлено право власності на спірне майно, позивач є власником майна , а саме : об”єкту : магазин-їдальні загальною площею 148,8 кв.м., що знаходиться за адресою : Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники, вул.Без назви, буд.968в. Доказів зворотнього суду не надано. Однак, дії відповідача хоч і не позбавляють позивача володіння майном, але об”єктивно порушують його права і є протиправними.

Підставою даного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Між сторонами справи договірні відносини стосовно спірного майна не існують, як вбачається з відповідей самого відповідача на пропозицію позивача укласти договір оренди майна, останній від укладення договору відмовився, посилаючись на укладення договору оренди (суборенди) із ЗАТ “Берегиня”. Від звільнення майна відмовився, посилаючись на чинність договору оренди, договору суборенди станом на даний час і строки дії договорів до 2015 року., судову справу в Пустомитівському районному суді.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду, що його дії є правомірними.

Відносини по здачі майна в суборенду регулюються договором суборенди, що укладається між орендарем і суборендарем. За цим договором орендар зобов”язується передати в тимчасове користування частину або все орендоване ним майно суборендарю за плату. Зміст договору суборенди не повинен виходити за межі змісту договору оренди, зокрема за межі його строку, умов про використання майна, розміру плати, тощо. Оскільки суборендар вступає в договірні відносини з наймачем, то саме перед ним, а не перед наймодавцем і несе відповідальність за договором суборенди.

Статтею 18 Закону України від 15.05.03 р №755-1У “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і та відповідачем у суді.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ст.87 ЦК України). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення ( ст.91 ЦК України) . Дієздатність юридичних осіб виникає одночасно з правоздатністю ( ст.92 ЦК України).

Відповідно до ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов”язків іншим юридичним особам правонаступникам ( злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Головним управлінням статистики у Львівській області підтверджено що ЗАТ “Берегиня”( ідентифікаційний код 19338919) 17.06.2008 року вилучено з ЄДРПОУ. Доказів переукладення договорів оренди, зокрема договору суборенди на спірне майно з іншою особою (правонаступником ЗАТ “Берегиня”), як і доказів передання майна, прав та обов”язків ЗАТ “Берегиня” іншим юридичним особам суду не надано. Оскільки ЗАТ “Берегиня” виключено з ЄДРПОУ, суборендар ( в даному випадку відповідач) не несе перед зазначеною особою ніяких договірних зобов”язань; цивільна правоздатність та дієздатність ЗАТ “Берегиня” припинилась з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення товариства; договори фактично припинили свою дію.

Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в ст.11 ЦК. Серед цих фактів, зокрема, договори та інші правочини. Якщо підстава згодом відпала, особа зобов”язана повернути безпідставно набуте або збережене, оскільки воля та умисел в даному випадку значення не мають

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов”язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач своїми діями перешкоджає позивачу користуватись і розпоряджатись майном.

Заперечення відповідача про те, що він не перебуває у спірному приміщенні, а відтак не може його звільнити, спростовуються матеріалами справи, в тому числі змістом листів, які у відповідь на пропозицію позивача укласти договір оренди на майно, що є у власності позивача, або звільнити майно надав сам відповідач. Окрім того, заперечення відповідача спростовуються і наступними, наявними у справі матеріалами .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2006 року Пустомитівський районний суд Львівської області, розглянувши заяву ОСОБА_3 до виконавчого комітету Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про забезпечення позову, прийняв ухвалу у справі №2-а-49/06, якою задоволив зазначену заяву і заборонив Звенигородській сільській раді Пустомитівського району та Солонківському споживчому товариству, яке знаходиться в с.Солонка, вул.Центральна,2, Пустомитівського району Львівської області, відчужувати магазин-їдальню загальною площею 148,8 кв.м., яке знаходиться Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники, вул. без назви , будинок №968в, і власником якого являється Солонківське споживче товариство. Саме на це судове рішення і посилався відповідач , пояснюючи позивачу причини неможливості укладення договору оренди з Солонківським СТ та звільнення майна. Слід зауважити додатково, що в ухвалі Пустомтитівського районного суду, якою зроблено забезпечення позову за зверненням ОСОБА_3, слідує, що майно (магазин-їдальня) є власність Солонківського СТ, саме на це майно і просила зробити забезпечення заявниця, оскільки 16.11.1995 року виконавчим комітетом Звенигородської сільської ради прийнято рішення №177 , яким передано в оренду ОТП “Берегиня” строком на 20 років (до 2015 року) спірне майно для використання під магазин продовольчих та промислових товарів, міні-пекарню, що дасть змогу забезпечити населення села Відники товарами першої необхідності, а 03 січня 2006 року Солонківське споживче товариство ( як зазначено в ухвалі суду) продає на аукціоні будівлю магазину “Продукти” за адресою с.Відники Пустомитівського району Львівської області, на яке 07.02.2006 року зареєстроване право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому №90- від 24.11.2005 року Звенигородської сільської ради.

Зазначені обставини не спростовують заперечень відповідача на даний позов, а підтверджують, що майно яке є у власності позивача, майно на яке було оформлено договір оренди ЗАТ “Берегиня”, яке було в подальшому об”єктом суборенди - є одним і тим же об”єктом. Доказів зворотнього суду не надано.

З отриманих судом від Пустомитівського районного суду копій судових документів вбачається, що 28 жовтня 2008 року Пустомитівський районний суд Львівської області прийняв у справі №2-а-49/06 ухвалу про залишення адміністративного позову ОСОБА_3 до Звенигородської сільської ради про визнання незаконними і скасування рішення сільської ради без розгляду.

24 листопада 2008 року цим же судом було прийнято ухвалу у справі №2-а-49/06 , якою скасовано забезпечення позову у вигляді накладення заборони Звенигородській сільській раді Пустомитівського району та Солонківському споживчому товариству, яке знаходиться в АДРЕСА_2 Пустомитівського району Львівської області, відчужувати магазин-їдальню загальною площею 148,8 кв.м., яке знаходиться АДРЕСА_3, і власником якого являється Солонківське споживче товариство.

Відтак, заперечення відповідача щодо звільнення майна з тих підстав, що розглядається Пустомитівським районним судом справа №2-а-49/06 є необґрунтованими,безпідставниними, оскільки такі обставини не існують станом на даний час, і не існували на момент звернення позивача з даним позовом до суду.

Окрім того, 16 листопада 1995 року Виконавчим комітетом Звенигородської сільської ради народних депутатів прийнято рішення про дозвіл на проведення поточного ремонту будівлі колишньої їдальні в с.Відники. і за результатами розгляду заяви орендного торговельного підприємства “Берегиня-1” про дозвіл на проведення поточного ремонту будівлі колишньої їдальні в с.Відники, виконком сільської ради народних депутатів вирішив дозволити ОТП “Берегиня-1” провести поточний ремонт будівлі колишньої їдальні в с.Відники, під магазин продовольчих товарів; закріпити за ОТП “Берегиня-1” земельну ділянку площею 0,10 га на період дії договору. В подальшому, а саме 16 листопада 1995 року , розглянувши заяву орендно-торговельного підприємства “Берегиня-1” про укладення договору-оренди нежитлової будівлі та земельної ділянки для її обслуговування в с.Відники, вирішено укласти договір оренди на нежитлову будівлю і земельну ділянку для її обслуговування з ОТП “Берегиня-1”., у зв”язку з тим, що ОТП “Берегиня-1” дану будівлю буде використовувати під магазин продовольчих і промислових товарів, міні-пекарню і міні-бар, що дасть змогу забезпечити сільське населення товарами першої необхідності та встановити орендну плату за орендовану будівлю в розмірі 50000 крб за 1 м.кв включаючи ПДВ; за орендовану земельну ділянку в розмірі встановленого земельного податку. ; дозволити ОТП “Берегиня-1” використовувати орендовану будівлю за призначенням згідно договору. У змісті договору оренди зазначено , що ЗАТ “Берегиня є правонаступником ОТП “Берегиня-1”. Питання правонаступництва у даній справі суд не досліджує, оскільки предметом спору у справі не є спір про право власності, хоча зауважує, що доказів прийняття виконкомом Звенигородської сільської ради рішення про надання в оренду спірного майна ЗАТ “Берегиня”, учасники судового процесу суду не надавали і на такі обставини не посилались у своїх вимогах чи запереченнях; ЗАТ “Берегиня” виключено з ЄДРПОУ. Разом з тим вирішуючи питання про правонаступництво, на що вказує, зокрема, у абз.6 п.10 Роз”яснення №02-5/334 від 12.09.1996 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств” Вищий арбітражний суд України , потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для встановлення правонаступництва. Однак, суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов”язує перехід майнових прав та обов”язків, а саме :рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже, у разі виникнення питань, пов”язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов”язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

На підставі зазначених рішень 17 листопада 1995 року Звенигородська сільська рада народних депутатів ( як орендодавець) з однієї сторони та Закрите акціонерне товариство “Берегиня ( як зазначено в договорі правонаступник орендного торговельного підприємства “Берегиня-1” в особі директорам ОСОБА_3 ( як орендарем) укладено договір оренди не житлової будівлі і земельної ділянки для її обслуговування. Як вбачається зі змісту п.1.1 зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежилу будівлю загальною площею 156 кв.м., яка знаходиться в с.Відники та земельну ділянку розміром 0,10 га для обслуговування цієї будівлі. Відповідно до п.1.2 орендовану будівлю орендатор обладнає під магазин по торгівлі продовольчими та промисловими товарами, міні-пекарню і міні бар з метою забезпечення сільського населення товарами першої необхідності. А в п.1.3 зазначеного договору встановлено, що орендна плата згідно цього договору встановлюється за орендовану нежилу будівлю в розмірі 50 тис.крб. за квадратний метр площі, включаючи ПДВ; всього 7 800 000 карбованців на місяць; за орендовану земельну ділянку в розмірі встановленого земельного податку..

Відповідно до умов в п.2.1 зазначеного договору орендодавець зобов”язувався передати орендарю нежилу будівлю в технічно-справному стані, а також земельну ділянку для її обслуговування. Орендар ( п.2.2 договору) зобов”язувався використовувати отриману в орендне користування будівлю і земельну ділянку за призначенням та у відповідності з предметом своєї діяльності.; проводити необхідні поточні ремонти орендованої будівлі і утримувати її в технічно-справному стані, дотримуватись правил пожежної безпеки і санітарії; з дозволу орендодавця здійснювати капітальний ремонт і переобладнання орендованої будівлі у відповідності з предметом діяльності; перераховувати на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа орендну плату за орендовану будівлю та своєчасно здійснювати плату за орендовану земельну ділянку Орендар ( п.3.1 договору) має право з дозволу орендодавця проводити капітальний ремонт і переобладнувати орендовану будівлю у відповідності до предмету цього договору. Всі затрати понесені орендарем для виконання цих робіт , зараховуються йому як платежі в рахунок сплати орендної плати.

21.02.2000 р листом за №03/2 ЗАТ “Берегиня” зверталось до сільського голови Звенигородської сільської ради щодо дозволу на передачу в суборенду орендованої будівлі в с.Відники члену акціонерного товариства підприємцю ОСОБА_1, який буде використовувати її без зміни цільового призначення, тобто для роздрібної торгівлі товарами народного вжитку.

28 лютого 2000 року між ЗАТ “Берегиня” в особі директора ОСОБА_6, яка діяла на підставі статуту та договору оренди укладеного між Звенигородською сільською радою і ЗАТ “Берегиня” від 17.11.1995 року на оренду нежилої будівлі і земельної ділянки на її обслуговування в с.Відники, яка орендарем, і підприємцем ОСОБА_1 ( свідоцтво про державну реєстрацію №2081) , як суборендарем, було укладено договір суборенди нежилої будівлі і земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в орендне користування нежилу будівлю в с.Відники та земельну ділянку розміром 0,10 га для обслуговування цієї будівлі і; суборендовану будівлю суборендар зобов”язувався використовувати під магазин по торгівлі товарами народного вжитку, тобто без змін цільового призначення. У п.1.3 зазначеного договору “ орендна плата” по договору” обумовлено, що враховуючи те, що суборендар є членом ЗАТ “Берегиня”, а останнє як орендар цієї будівлі з дозволу орендодавця понесло значні витрати на реконструкцію і ремонт будівлі, які йому зараховані як внесок сплати орендної плати, орендна плата між сторонами встановлюється за домовленістю згідно окремого додатку. Орендар ( п.2.1 п.п.2.1.1 зобов”язувався передати суборендарю нежилу будівлю в технічно-справному стані, а також земельну ділянку для її обслуговування.

Відповідач сам підтвердив користування спірним майном для здійснення підприємницької діяльності та, відповідно, перебування в приміщенні магазину-їдальні, надавши суду копію договору про постачання електричної енергії. Як вбачається з додатків до договорів, об”єктом постачання електричної енергії є магазин-пекарня ( цільове призначення об”єкту суборенди; цільове призначення за договором оренди; тощо), а підприємець ОСОБА_1 виступає за договором споживачем і діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію

Таким чином, зі змісту вказаних вище документів слідує, що йде мова про один і той же об”єкт, на який у позивача є юридично оформлені документи на право власності.

Зазначена обставина вбачається і з письмового пояснення від 31.07.09 р. п.Матвійчук К.Т ( колишнього керівника ЗАТ “Берегиня”) , яке розцінюється судом, як документ в якому містяться відомості, що мають значення для справи, зокрема, що йдеться і в документах про право власності позивача , і в договорі оренди та договорі суборенди про один і той же об”єкт.

Суд не надає оцінку договору оренди, договору суборенди, не надає правову оцінку цим договорам , щодо їх укладеності, дійсності, щодо ступеня виконання сторонами за цими договорами зобов”язань, тощо, оскільки такі вимоги не заявлені у даному позові.

Разом з тим, оцінює докази, подані третьою особою, Звенигородською сільською радою,бере до уваги її поясненя в частині відомостей, що мають значення для справи: що Звенигородська сільська рада ніколи не мала у власності, на балансі чи в оперативному управлінні спірне майно і не має станом на даний час., що договір оренди на теперішній час носить формальний характер і не породжує ніяких правових наслідків. З врахуванням того, що ЗАТ “Берегиня” виключено з ЄДРПОУ у 2008 році, зазначене Звенигородською сільською радою, є підставним. Разом з тим, пояснення Звенигородської сільської ради про те, що договір оренди укладався з ЗАТ “Берегиня”, оскільки ще на той час позивач не мав свідоцтва на право власності, не грунтується на нормах чинного законодавства, оскільки на час укладення договору оренди сільська рада не мала зазначеного майна на балансі, майно не перебувало у її власності ( що сама підтвердила), належних доказів безхазяйності зазначеного майна, у тому числі вжиття відповідними органами заходів, передбачених в ст.137 ЦК УРСР чи ст.335 ЦК України у сільської ради не було, а сам факт не проведення позивачем чи його правопопередниками державної реєстрації права власності на нерухоме майно не свідчить про його належність іншим особам.

Таким чином, на підставі наведеного, матеріалів справи, оцінки доказів в їх сукупності судом встановлено протиправність дій відповідача, які полягають у відмові звільнити належне власнику майно, в користуванні відповідач цим майном без достатніх правових підстав.

Заявлені вимоги із врахуванням заяви позивача №148 від 16.06.09 р про уточнення позовних вимог , підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Заява позивача №188 від 28.07.09 р про уточнення позовних вимог розглянута судом в засіданні і відхилена, оскільки суперечить приписам ст.22 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити або підставу або предмет позову. Вимога позивача , згідно зазначеної заяви про визнання недійсним договору оренди не житлової будівлі в с.Відники Пустомитівського району Львівської області від 17.11.1995 року, укладеного між ЗАТ “Берегиня в Звенигородською сільською радою, як такий що не відповідає вимогам законодавства, фактично є новою вимогою, яка має інші підстави і предмет, і може бути предметом розгляду в іншій справі. Вимога ж про виселення ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення будівлі магазину-їдальні загальною площею 148,8 кв.м. в с.Відники Пустомитівського району Львівської області є похідною від вимоги про визнання недійсним договору , і теж суперечить ст.22 ГПК України. У випадку прийняття заяви до розгляду змінюється не лише предмет але й підстава даного позову.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов”язки цієї особи щодо однієї із сторін ( ст.27 ГПУК). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Судом на стороні відповідача в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ЗАТ “Берегиня”, про що було прийнято відповідну ухвалу. За змістом частини 3 ст.27 ГПК питання про залучення третіх осіб вирішується судом виключно в ухвалі. В ході розгляду справи з”ясовано, що ЗАТ “Берегиня” виключено з ЄДРПОУ. ГПК, ст.27 зокрема, не передбачає вирішення процесуальних питань пов”язаних з виключенням з числа учасників судового процесу залученої до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, у зв”язку з її виключенням з ЄДРПОУ, виключно ухвалами господарського суду ( такі процесуальні дії передбачено лише щодо вирішення питання про залучення таких осіб до участі у справі). Відтак, за результатами розгляду справи, ЗАТ “Берегиня”, яке було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, у зв”язку з його виключенням з ЄДРПОУ, підлягає виключенню з числа учасників судового процесу по даній справі.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, наявність підстав для відмови у позові не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Керуючись ст.ст.1,2,27,32,33,35,36,43,49, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги позивача , уточнені Заявою від 16.06.09 р №148 задоволити.

2.Зобов”язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_6, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 20.02.2009 року) звільнити будівлю-магазину-їдальні загальною площею 148,8 кв.м. в с.Відники вул.Без назви будинок 968 “В” Пустомитівського району Львівської області, що належить на праві колективної власності Солонківському споживчому товариству, відповідно до свідоцтва про право власності серія НОМЕР_3 від 07.02.06.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_6, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 20.02.2009 року) на користь Солонківського споживчого товариства ( Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, , вул..Центральна,2; ідентифікаційний код 23890261) 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченя судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Виключити з числа учасників судового процесу ЗАТ “Берегиня”, яка ухвалою від 26.05.09 р була залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суддя