Ухвала суду № 58988491, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/430/1-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1077/К/16 Лісницький І.В.

Категорія - 47 (I) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Грищенко Н.М., Ляховської І.Є.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: прокурорів Шелудько Наталі Юріївни, Васьлевич Романа Анатолійовича, представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Книги Яни Юріївни, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року по справі за позовом Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_4, Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року відкрито провадження по справі за Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_4, Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Широківська РДА) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про повернення позовної заяви.

Зокрема, на думку апелянта, недотримання правил підсудності полягає у тому, що компетенція районного суду не розповсюджується на дану категорію справ, тому суд мав повернути позовну заяву прокурору на підставі ст.115 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_4 вважає, що Криворізька місцева прокуратура №1 не мала правових підстав звертатись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідача зазначає, що враховуючи предмет та підстави позову, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, надані позивачем платіжні доручення на підтвердження сплати судового збору оформлені з порушенням вимог закону, а судом не перевірено факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з факту належного оформлення позовної заяви, відповідно до вимог ст.ст.119-120 ЦПК України, підсудності її даному суду та відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частина 1 ст.122 ЦПК України передбачає, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст.113 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Криворізька місцева прокуратура №1 звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_4, Широківської РДА про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку. (а.с.4-11)

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований та проживає у за адресою: Широківський район, с. Чапаєвка, вул. Пролетарська, буд. 18 (а.с.21-23), що за територіальною підсудністю відноситься до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.09.2015 року (а.с.35), адресою юридичною особи - відповідача Широківської РДА є - Широківський район, смт. Широке, вул. Леніна, 107.

Таким чином, Криворізька місцева прокуратура №1 звернулась в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за захистом порушених інтересів держави, відповідно до ч.1 ст.109, ч.1 ст.113 ЦПК України, у суд за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_4 та місцем знаходження Широківської РДА, а саме у Широківський районний суд Дніпропетровської області.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що позов подано до належного суду з дотриманням правил підсудності.

Доводи апеляційного скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що недотримання правил підсудності полягає у тому, що компетенція районного суду не розповсюджується на дану категорію справ, тому суд мав повернути позовну заяву прокурору на підставі ст.115 ЦПК України, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступного.

Так, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам (підсудні) справи за заявами про вирішення спорів, пов'язаних з орендою землі.

У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Зважаючи на те, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав передбачених ст. 203, 215 ЦК України є приватноправовим, врегульований нормами цивільного та земельного права і виник щодо здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки справа підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства.

Посилання відповідача на те, що враховуючи предмет та підстави позову, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 ЗК України. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні роз'яснення викладені у п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що Криворізька місцева прокуратура №1 не мала правових підстав звертатись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, колегія суддів відхиляє, так як ухвала про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 293 ЦПК України, може бути оскаржена виключно з підстав порушення правил підсудності, тому зазначені доводи не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем платіжні доручення на підтвердження сплати судового збору оформлені з порушенням вимог закону, а судом не перевірено факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки вони не спростують правильних висновків суду першої інстанції про підсудність даної справи Широківському районному суду Дніпропетровської області, а з інших підстав апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому, на думку колегії суддів, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду першої інстанції, на підставі п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Н.М. Грищенко

І.Є.Ляховська