Рішення № 58988462, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/598/16-ц 22-ц/774/1233/К/16

Справа № 215/598/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1233/К/16 Тарасенко О.В.

Категорія - 26 (ІІІ) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Юфєрєвої Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з профзахворюванням, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Північний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з профзахворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 22 червня 2011 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50% та третю групу інвалідності, з 20 червня 2011 року безстроково.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Північний ГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 243 600 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Північний ГЗК» на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди - 35000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні його позовних вимог.

Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства.

Представник ПАТ «Північний ГЗК» вказує, що судом першої інстанції не враховано, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого потерпілого, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці.

Також, представник відповідача вважає, що позивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні ним професійного захворювання, оскільки технологічно неможливо в повному обсязі усунути небезпечні і шкідливі фактори для здоров'я працівників, про що відповідач повідомляв відповідні державні органи.

Крім того, на думку представника ПАТ «Північний ГЗК», позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди жодними доказами, зокрема висновками відповідних медичних установ.

Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5,працюючи в періоди з 11 липня 1994 року по 24 квітня 1996 року та з 04 травня 1998 року по 07 липня 2011 року, в шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі норми, водієм автомобіля вантажопід'ємністю 110 т і більше зайнятого повний робочий день на вивезенні гірничої маси з кар'єру ГТЦ Ганнівського рудоуправління ПАТ «Північний ГЗК», отримав професійне захворювання. (а.с.40-46)

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини, протокол №867 від 11 травня 2011 року у позивача встановлено професійне захворювання з діагнозом: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальних вібрацій з вираженим церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою ІІ ст., полірадикулоневропатією з прогресуючим дистрофічним синдромом у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу та періартрозу ліктьових суглобів та колінних суглобів ПФ першого-другого ступеню, стійким больовим компонентом; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст. (а.с.25-27)

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання №18 від 26 травня 2011 року причиною зазначеного професійного захворювання є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу (вібрація транспортна, еквівалентний коректований рівень в дБ: 112-127 при гранично допустимому 107 і 120-122 при гранично допустимому 116; підвищені параметри аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду пилу від 10% до 70% - до 4,2-4,6 м3 при гранично допустимій до 2,0 мг/м3), внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та запиленості повітря робочої зони, що виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працювала хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці». (а.с.6-9)

Висновком МСЕК від 22 червня 2011 року (а.с.10) ОСОБА_5 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 50% та третю групу інвалідності, з 20 червня 2011 року безстроково.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 посилався на те, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеня втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як особа, яка не забезпечила позивачу безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену йому моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, однак не може погодитись з визначеним судом розміром грошових коштів у відшкодування моральної шкоди та розміром судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 26 травня 2011 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли в результаті порушення керівництвом відповідача ПАТ «Північний ГЗК» ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до п.19 зазначеного акту, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_5, встановити неможливо, враховуючи значну тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, не знімає з відповідача ПАТ «Північний ГЗК» обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні ним професійного захворювання.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Північний ГЗК» про те, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого потерпілого, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування професійного захворювання від 26 травня 2011 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та затвердженого в.о. Головного державного санітарного лікаря Тернівського району, який відповідачем не оспорюється та є дійсним. (а.с.6-9)

Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди жодними доказами, зокрема висновками відповідних медичних установ, так як матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів щодо спричинення позивачеві ОСОБА_5 в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.

Посилання представника ПАТ «Північний ГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував вищевказаних обставини справи та не звернув уваги на роз'яснення викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, та не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 35000 грн., у зв'язку з чим знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації позивачу завданої йому моральної шкоди, колегія суддів також враховує відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Зокрема в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України, № 42310/04, 21.04.2011 року, Суд визнав вимогу заявників про відшкодування їм нематеріальної шкоди в розмірі 80000 євро надмірною і встановив відшкодування в розмірі 35000 євро, і лише першому заявникові, а в у справі Юрій Волков проти України № 45872 19.12.2013 року була встановлена Судом компенсація нематеріальної шкоди в розмірі 4500 євро, попри те, що заявник просив 30000 євро.

Колегія суддів, беручи до уваги тяжкість ушкоджень здоров'я позивача та моральні страждання ОСОБА_5, які виражаються у фізичному болю у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, а також враховуючи стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці саме на підприємстві відповідача ПАТ «Північний ГЗК», конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і визначивши справедливу компенсацію моральної шкоди позивачу у розмірі 25000 гривень, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої судом першої інстанції на користь позивача.

Крім того,вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не дотримався норм ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, якою визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,4 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» встановлювалась у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 грн., тому за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Отже, на думку колегії суддів, розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави, необхідно збільшити з 487,20 грн. до 551,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Північний ГЗК» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні, на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦК України, та підлягає зменшенню розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Північний ГЗК» на користь ОСОБА_5 з 35000 грн. до 25000 грн. Крім того, рішення суду підлягає зміні, в частині вирішення питання про визначення розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦК України, збільшивши його з 487,20 грн. до 551,20 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому в цій частині воно має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») - задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2016 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь ОСОБА_5, зменшивши цей розмір з 35000 грн. до 25000 грн.

Рішення суду в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь держави, змінити, збільшивши його з 487,20 грн. до 551,20 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В. Михайлів