Постанова № 58986300, 01.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р. Справа № 804/15803/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: представників відповідача Гагарського А.П., Баласанян К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомв" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомв» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.05.2015 року №0002201502.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпроведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техкомв» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин по продажу товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за період жовтень 2014 року та купівлі, реалізованих на адресу підприємств за період жовтень 2014 року товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №690/04-63-22-04/32448145 від 10.03.2015 pоку. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року №0002201502, яким ТОВ «Техкомв» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі1449635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 724817,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техкомв» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин по продажу товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за період жовтень 2014 року та купівлі, реалізованих на адресу підприємств за період жовтень 2014 року товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено порушення, а саме в частині придбання ТОВ «Техкомв» у контрагента-постачальника в жовтні 2014 року товарів у ТОВ «Євроінвест ЛДТ» встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст..22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України. Внаслідок чого ТОВ «Техкомв» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, в результаті чого за жовтень 2014 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість на загальну суму 1449634,82 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1449634,82 грн.

За результатами перевірки складено Акт №690/04-63-22-04/32448145 від 10.03.2015 pоку на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року №0002201502, яким ТОВ «Техкомв» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1449635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 724817,50 грн.

Згодом, позивач не погодившись з прийнятим ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.06.2015 року вих.№080602.

За результатами розгляду скарги відповідачем в листі «Про призначення позапланової перевірки» від 20.07.2015 року №6639/10/04-36-10-07-09 зазначено, що оскільки позивачем у скарзі викладені питання, які не дослідженні в ході оскаржуваної перевірки, і тому відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України прийнято рішення провести позапланову документальну перевірку ТОВ «Техкомв» з питань, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням доводів, викладених платником податків у його скарзі.

За результатами проведеної позапланової документальної перевірки складено Акт від 31.07.2015 року №2564/04-63-22-04/32448145, яким також встановлено завищення суми податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 1449634,82 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1449634,82 грн.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.08.2015 року №7119/10/04-36-10-07-09 податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 року №0002201502 залишено без змін, скарга залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, було подано скаргу до Державної фіскальної служби України №190815/01 від 19.08.2015 року.

За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 07.09.2015 р. №18996/6/99-99-10-01-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 року №0002201502, скаргу залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки № 690/04-63-22-04/32448145 від 10.03.2015 pоку відповідачем зазначено, що ТОВ «Техкомв» для проведення перевірки не надано документи, які підтверджують господарські відносини з ТОВ «Євроінвест ЛТД», а саме: документи, які підтверджують транспортування від постачальника до покупця, сертифікати походження товару, видаткові накладні. В ході перевірки, відповідачем вручено запит ТОВ «Техкомв» про надання пояснень та документального підтвердження. Позивач надав оборотньо-сальдову відомість по рахунку 281 та інвентаризаційну відомість від 17.02.2015 року. На підставі цього відповідачем складений акт від 27.02.2015 року №245/22-04/32448145 про відмову в наданні належним чином завірених копій документів.

Суд зазначає про те, що відповідно до п.1 III розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: опис отриманих копій документів.

Проте, відповідачем не було складено додатку до акту № 690/04-63-22-04/32448145 від 10.03.2015 pоку, та, крім того, у висновках акту зазначено, що відповідач підтверджує, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведені перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється.

Крім того, на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки за скаргою до ГУ ДФС у Дніпропетровській області первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Євроінвест ЛТД» у позивача були відсутні, що підтверджується ухвалою слідчого судді Жовтневного району суду м.Дніпропетровська від 04.03.2015 року по справі №201/3387/15-к та протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.03.2015 року, яким у позивача вилучено первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Євроінвест ЛТД».

Таким чином, посилання відповідача на той факт, що позивачем не надано документів до перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Євроінвест ЛТД» та відповідно необхідно вважати, що позивачем такі документи до перевірки не надавалися, судом не підтверджено, оскільки відповідачем не надано належних доказів.

Так, ТОВ «Техкомв» укладено з ТОВ «Євроінвест ЛТД» договір поставки №290902 від 29.09.2014 року. Згідно умов договору ТОВ «Євроінвест ЛТД» (Постачальник) зобов'язується поставити покупцеві, а ТОВ «Техкомв» (Покупець) зобов'язується сплатити і прийняти поставлену продукцію. Кількість і асортимент, номенклатура товару, що поставляється, визначається Сторонами в видаткових накладних до цього Договору, які після їх підписання Сторонами є невід'ємною частиною договору.

Передачу товару від постачальника підтверджують наступні документи, які наявні в матеріалах справи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281, інвентаризаційна відомість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0002201502 від 27.05.2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомв» судові витрати в розмірі 32616,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 березня 2016 року

Суддя О.В. Єфанова