Ухвала суду № 58984893, 12.07.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

12 липня 2016 р. Справа № 902/460/16

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Гнатовській Л.С.,

представників:

позивача: ОСОБА_1, директор (одночасно представник), паспорт, виданий Жовтневим РУГУ МВС України в м.Києві 09.10.1997р.;

відповідача 1: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № б/н від 11.07.2016 р., посвідчення адвоката № 758 від 23.07.2012р.;

ОСОБА_3, договір №б/н від 07.12.2015 р., паспорт серії АА № 321871 виданий Теплицьким РВ УМВС України в вінницькій області 05.12.1996р.;

відповідача 2: ОСОБА_1, директор (одночасно представник), паспорт, виданий Жовтневим РУГУ МВС України в м.Києві 09.10.1997р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" (01010, АДРЕСА_1)

до 1: приватного підприємства "Альянс Груп" (21021, м. Вінниця, вул. Соборна, 52)

до 2: підприємства "Валді-Україна" (01032, АДРЕСА_2, 01010, АДРЕСА_1)

про визнання права власності, визнання права власника на витребування майна з чужого незаконного володіння та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

юридичною особою Великобританії компанією "Vuldi (UK) Limited" заявлено позов до приватного підприємства "Альянс Груп" та підприємства "Валді-Україна" про визнання права власності, визнання права власника на витребування майна з чужого незаконного володіння та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.06.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/460/16 з призначенням її до розгляду.

12.07.2016 р. до початку розгляду справи по суті до суду надійшла заява позивача від 12.07.2016р. (вх. №06-52/6486/16 від 12.07.2016р.) про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить визнати незаконними всі та будь-які рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинених після 23.02.2001р. і до моменту постановляння рішення в даній справі стосовно нежитлового приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 52.

Дослідивши подану заяву, заслухавши решту присутніх учасників процесу, які у її вирішення поклалися на розсуд суду, суд дійшов висновку щодо її повернення виходячи із наступного.

В силу вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу позивач до початку розгляду справи по суті може змінити підстави або предмет позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Як зясовано судом під час судового засідання, що і підтверджено самим представником позивача (стверджується фіксацію судового процесу в режимі відеоконференцзв'язку), останнім вимоги п.2 ч.1 ст.57 ГПК України не виконано, заяву про зміну предмету позову відповідачам не надіслано, навіть електронною поштою.

Дана обставина в силу вимог п.6 ч.1 ст.63 ГПК України є підставою для повернення поданої заяви позивачу без розгляду, про що представнику позивача судом було повідомлено.

Проте представником позивача одразу ж було заявлено усне клопотання про звільнення його від процесуального обовязку, визначеного ч.2 ч.1 ст.57 ГПК України, щодо відправлення відповідачам копій заяви про зміну предмета позову та доданих до неї документів.

Дане клопотання судом було відхилено, позаяк на відміну від можливості звільнити особу, що звертається до суду, від сплати судового збору, виходячи із певних обставин, процесуальної можливості у господарського суду звільнити особу від виконання обовязку надіслати позовну заяву чи то заяву про зміну предмета позову Господарський процесуальний кодекс України не містить.

Щодо посилань позивача на те, що скрутне матеріальне становище та відхилення судом клопотання про звільнення від обовязку надсилати документи іншій стороні унеможливлює реалізацію його процесуальних прав, а відтак є перешкодою в доступі до правосуддя, суд зазначає наступне

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.27 Європейського суду з прав людини у справі «Пелевін проти України» (no. 24402/02 від 20.05.2010р.) «Суд зазначає, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою».

У п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» (no. 4436/07 від 03.07.2014р.) зазначено «Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником.»

У п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жук проти України» (no. 45783/05 від 21.10.2010р.) передбачено «Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.»

У світлі зазначених положень Конвенції та судової практики Європейського суду з прав людини слід відмітити, що обовязок щодо надсилання відповідачу заяви про зміну предмету позову і є тим випадком дозволеного за змістом обмеження для реалізації особи права на доступ до правосуддя, що визначено ГПК України, та не дотримання якого є перешкодою у реалізації цього самого права.

На переконання суду, обовязок направлення позивачем відповідачам названої заяви про зміну предмету позову хоча б електронною поштою, враховуючи що представник позивача має власний електронний цифровий підпис, аж ніяким чином не може бути розцінено як перешкоджання у доступі до правосуддя. При цьому суд враховує той факт, що усе листування по справі здійснювалося позивачем саме засобами електронного зв"язку.

Більше того, починає прослідковуватися тенденція, відповідно до якої представник позивача (керівник), посилаючись на скрутне матеріальне становище та факт попереднього звільнення його судом від сплати судового збору, намагається уникнути обовязків покладених на нього процесуальним Законом, що по своїй суті взагалі нівелює один із основоположних принципів судочинства принцип рівності сторін у справі.

А відтак прийняття до розгляду поданої заяви без дотримання вимог ст. 57 ГПК України може бути витлумачено іншими учасниками як надання переваги заявникові, що є недопустимим і не місить під собою справедливого підгрунття.

Згідно із п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На підставі викладеного вище заява позивача про зміну предмету позову підлягає поверненню без розгляду.

Керуючись п. 6 ч.1 ст.63, ст.ст.86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

заяву від 12.07.2016р. (вх. №06-52/6486/16 від 12.07.2016р.) про зміну предмету позову на 25-ти аркушах повернути позивачу.

Копію заяви від 12.07.2016р. (вх. №06-52/6486/16 від 12.07.2016р.) про зміну предмету позову долучити до примірника ухвали, яка залишається в справі.

Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованими листами (позивачу разом з матеріалами заяви про зміну предмету позову з повідомленням про вручення поштового відправлення).

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_3, 01010; E-mail: d.moroz@brinternet.com)

3 - відповідачу 1 (21021, м. Вінниця, вул. Соборна, 52)

4, 5 - відповідачу 2 (01032, АДРЕСА_4; АДРЕСА_3, 01010)