Рішення № 58984872, 14.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.16р. Справа № 904/7653/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ", м.Дніпропетровськ

до "ОСОБА_1 ТРЕЙД" ОсОО, м.Бішкек, Киргизька Республіка

про розірвання договору поставки

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 541 від 01.01.16р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 28.08.15р. порушено провадження у справі № 904/7653/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПОСТАЧЗБУТ" (далі - позивач) до "ОСОБА_1 ТРЕЙД" ОсОО (далі - відповідач) про розірвання договору поставки. Справу призначено до розгляду на 25.02.16р.

Ухвалою господарського суду від 25.02.16р. відкладено судове засідання на 24.03.16р. та зупинено провадження у справі.

24.03.16р. до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір поставки та стягнути з відповідача 2 847 500 російських рублів.

Ухвалою господарського суду від 24.03.16р. поновлено провадження у справі, відкладено судове засідання на 14.07.16р., зупинено провадження у справі.

До суду від Міжрайонного суду м. Бішкек надійшов лист, відповідно до якого відповідача не було повідомлено про день, час та місце розгляду справи № 904/7653/15, оскільки відповідно до інформації органу поштового зв'язку ОсОО "ОСОБА_1 ТРЕЙД" за вказаною адресою не значиться.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

14.07.15р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи додаткові докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

Крім того, повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи по суті без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за необхідне поновити провадження у справі та розглянути спір по суті, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 14.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.15р. між позивачем та відповідачем укладено договір № МЭТ/02-2205-2015СКТ (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, відповідач зобов'язується поставити Сірку технічну комову (далі - товар) на умовах DAP кордон Росія - Україна (Соловей - Тополі) згідно з Інкотермс 2010, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 1.6. Договору, кількість поставленого товару орієнтовано становить 14 700 тонн + -10%.

Положеннями п. 3.1.1. Договору передбачено, що згідно з договором відповідач зобов'язаний надати позивачу товар, комерційний рахунок-інвойс, а також будь-який інший доказ відповідності товару який може знадобиться за умовами Договору. Будь-який документ, згаданий в п.п. 3.1.1. - 3.1.10. Договору, може бути у вигляді еквівалентному електронному запису або іншій процедурі, якщо це є звичайним.

Як зазначено у п. 3.2.1. Договору, відповідач має право вимагати оплати узгодженої ціни в порядку та в строки передбачені Договором, а відповідно до п. 3.3.1. Договору позивач зобов'язаний сплатити ціну товару, як це передбачено в Договорі.

Пунктом 3.4.1. Договору передбачено, що позивач має право вимоги передачі йому товару в установлений договором строк та в кількості, зазначеної у Специфікації товару.

У п. 4.1. Договору зазначено про те, що поставка товару здійснюється партіями. Об'єм та періоди поставки кожної партії товару визначений в "графіку поставок" (Додаток № 3), який є невід'ємною частиною цього Договору.

За приписами п. 5.1. Договору, 100% передплати по Договору здійснюються протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунка відповідачем позивачу на узгоджену партію товару.

Відповідно до п. 5.2. Договору, вартість товару узгоджується та прописується в Специфікації товару (Додаток № 1).

Договір може бути розірваний за згодою сторін, а також в односторонньому порядку за письмовою вимогою однієї із сторін з підстав передбачених міжнародним законодавством (п. 7.1. Договору).

Розірвання Договору в односторонньому порядку проводиться лише за письмовою вимогою сторін на протязі 10 календарних днів з дня отримання стороною такої вимоги (п. 7.1.1. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.15р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п.2.1. Договору).

18.08.15р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до якої сторони узгодили, що до Договору застосовується право України, сторони зобов'язуються вирішувати всі спори шляхом переговорів, та при не досягненні сторонами згоди по спірним питанням спір підлягає вирішенню в господарському суді Дніпропетровської області.

На виконання умов договору відповідачем було виставлено інвойс (рахунок - проформа) №2950515-0003 від 25.05.15р., згідно якого відповідач зобов'язався поставити товар у період з 15.06.15р. - 30.06.15р. загальною вартістю 2 847 500,00 російських рублів.

Позивач виконав зобов'язання по Договору щодо передоплати та перерахував на рахунок відповідача 2 847 500,00 російських рублів, що підтверджує платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 29.05.15р.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано прийняті зобов'язання щодо поставки товару згідно з умовами спірного Договору, за який позивачем здійснено оплату.

Посилаючись на ст. ст. 509, 599, 610, 611, 612, 651 Цивільного кодексу України позивач вважає, що відповідачем істотно порушено умови спірного Договору, оскільки не поставлено продукцію, за яку позивач сплатив встановлену ціну у повному обсязі.

Позивач також зазначає про те, що істотність порушення спірного Договору відповідачем вказує на значну міру позбавлення того, на що позивач розраховував при укладенні договору, і вина відповідача, який припустився порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України

Враховуючи приписи ст.ст. 530, 662, 665, 693 Цивільного кодексу України позивач зазначає про те, що останній виконав умови спірного Договору щодо попередньої оплати товару, що підлягає поставці відповідачем, однак відповідач не передав позивачу товар, в зв'язку з чим у позивача виникає право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір поставки та стягнути з відповідача 2 847 500 російських рублів.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

По-перше, відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що спірний Договір визнаним недійсним відповідно до вимог чинного законодавства України.

По-друге, відповідач не надав суду доказів належного виконання умов Договору в частині поставки товару позивачу.

По-третє, відповідач не надав суду жодного доказу в підтвердження повернення попередньої оплати позивачу.

По-четверте, спірний Договір діє до 31.12.15р., тобто на час винесення рішення Договір припинив свою дію.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобовязання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 651, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір поставки № МЭТ/02-2205-2015СКТ, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Електропостачзбут" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 17541272) та "ОСОБА_1 ТРЕЙД", ОсОО (реєстраційний номер 00103201210299, Киргизька Республіка, м. Бішкек, вул. Манаса, буд. 30).

Стягнути з "ОСОБА_1 ТРЕЙД", ОсОО (реєстраційний номер 00103201210299, Киргизька Республіка, м. Бішкек, вул. Манаса, буд. 30) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Електропостачзбут" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 17541272) грошові кошти у розмірі 2 847 500 російських рублів (два мільйони вісімсот сорок сім тисяч п'ятсот руб. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 662,31грн. (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят два грн. 31 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.07.16р.

Суддя ОСОБА_3