Рішення № 58984855, 13.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.16р. Справа № 904/4198/16За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОМВИБУХ"

до Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення заборгованості у розмірі 39 946,64 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 801 від 04.05.16р.

Відповідача - ОСОБА_2, дов. № 30/15 від 05.01.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 39 946,64 грн. боргу, з яких 28 458,00 грн. основний борг, 8 117,29 грн. пеня, 1 257,84 грн. збитки від інфляції, 663,51 грн. 3 % річних, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що він під впливом зовнішніх економічних факторів не зміг вчасно виконати свої зобовязання за Договором, щодо оплати за продукцію. У звязку з наростанням на протязі 2015р. негативних тенденцій на світовому та внутрішньому ринках металів та падіння попиту на марганцеву продукцію, яка поставляється металургійним підприємствам, Відповідач був вимушений перебувати в режимі виробничого простою в період з 16.12.15р. по 29.02.16р. З 01.03.16р. ПАТ "Марганецький ГЗК" вийшло з вимушеного виробничого простою та поступово налагоджує свою роботу. Але, так як Відповідач тільки відновлює свою господарську діяльність, грошові кошти в повній мірі ще не надходять на рахунок Відповідача, які можна було б повністю направити для оплати заборгованості Позивачеві. Станом на 01.03.16р. кредиторська заборгованість Відповідача сягнула 41 428 897,70 грн. Крім того, за січень-лютий 2016р. Відповідач мав збиток в розмірі 73 037,00 грн., що підтверджується балансом на 29.02.16р. 13.07.16р. від Відповідач надійшло доповнення до відзиву, в якому Відповідач просить суд зменшити стягувану суму пені на 50 %.

Представник Позивача заперечує у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки його підприємство працює у таких же складних економічних умовах, а також у звязку з тим, що простій Відповідача почався з 16.12.15р., а прострочка в оплаті з а поставлену Позивачем продукцію у Відповідача почалася з липня 2015р., тобто задовго до початку простою підприємства Відповідача.

У засіданнях суду оголошувалася перерва до 13.07.16р.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.15р. сторонами укладено Договір на поставку продукції № 379 (далі Договір), за п. 1.1 якого Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити, а Покупець (Відповідач) - прийняти та оплатити емульсійну речовину вибухову "Україніт-П-С" (далі Продукція) в порядку та згідно з Специфікаціями, які є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п.1. Додаткової угоди №1 від 10.07.15р., сторони погодили, п.7. Специфікації №1 від 17.06.15р. до Договору, викласти в наступній редакції: строк поставки: липень 2015р., відповідно до заявок Покупця, узгоджених сторонами в письмовому виді.

Згідно з п.5.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлену Продукцію Покупець здійснює протягом 3-х банківських днів з дати поставки Продукції.

Пунктом 10.2. Договору визначено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої в строк продукції за кожен день прострочки.

Актом № 1 від 16.07.15р. змінено ціну товару з 26 862,00 грн. (сума за Договором) до 28 458,00 грн. (сума перерахована станом на 15.07.15р., з урахуванням зміни курсу євро до гривні.

Позивачем у строк, визначений у Додатковій угоді № 1 від 10.07.15р., погоджений з Відповідачем поставлено продукцію за видатковою накладною № 420 від 16.07.15р., довіреністю № 572 від 13.07.15р., товарно-транспортною накладною №303 від 16.07.15р.

Всього Відповідач одержав Продукції на 28 458,00 грн.

Претензій щодо якості поставленої продукції від Відповідача Позивачеві не надходило.

У звязку з не оплатою поставленого товару, Позивач направляв Відповідачеві листи №1912 від 12.11.15р., №2063 від 08.12.15р., №536 від 23.03.126р., з вимогою погашення заборгованості. За даними Позивача, відповідей на зазначені листи, він не одержав.

28.02.16р. на електронну адресу Позивача надійшов лист за вих. №236, в якому Відповідач пропонував розрахуватись за отриману продукцію з дисконтом у розмірі 30 % від суми. Позивач не погодився з пропозицією Відповідача і просив погасити наявну заборгованість (лист за вих.. № 458 від 10.03.16р.). Заборгованість Відповідачем не сплачено.

19.01.16р. Позивач направив Відповідачеві претензію за вих. №124 про сплату заборгованості за поставлену продукцію. У відповідь на претензію, листом від 22.02.16р. за вих. №30/151, Відповідач відхилив претензію, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам с.6 ГПК України.

Позивач, посилаючись на п. 10.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача нарахував пеню в розмірі 8 117,29 грн. за період з 22.07.15р. по 23.02.16р., 3 % річних 663,51 грн. за період прострочення з 22.07.15р. по 30.04.16р. та збитки від інфляції 1 257,84 грн. за період з серпня 2015р. по березень2016р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує, з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши умови договору та обставини справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позову.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарським судом встановлено, що розрахунок пені Позивачем проведено невірно, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У даному випадку, нарахування пені має здійснюватись з 22.07.15р. по 21.01.16р., оскільки період за який нарахував пеню Позивач (з 22.07.15р. по 23.02.16р.) складає 7 місяців та один день.

Втрати від інфляції з простроченої суми, за розрахунком суду, перевищують ті, які нарахував Позивач, тому суд приймає розрахунки Позивача.

Нарахування 3 % річних Позивачем проведено вірно.

При прийнятті рішення, суд виходить з інтересів обох сторін і матеріалів справи, з яких вбачається, що прострочка Відповідача почалася у липні 2015р., сума Договору не значна, простій підприємства Відповідача почався у грудні 2015р., тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення нарахованої пені, оскільки сторони працюють в однакових економічних умовах і несуть ризики господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 28 458,00 грн. основного боргу, 6 943,34 грн. пені, 1 257,84 грн. збитків від інфляції, 663,51 грн. 3 % річних, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Позивач при звернені з позовом сплатив 1 450,00 грн. судового збору, а виходячи із ціни позову, мав сплатити 1 378,00 грн., тобто переплата становить 72,00 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62 (код 00190911) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОМВИБУХ", 69084, м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 14 (код 32613399) 28 458,00 грн. основного боргу, 6 943,34 грн. пені, 1 257,84 грн. збитків від інфляції, 663,51 грн. 3 % річних, 1 287,48 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено_______