Ухвала суду № 58984268, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/12639/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Корби Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 у справі №821/2553/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 №0000502200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області 04.03.2014 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.03.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, статей 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство «Афіни» з питань правомірності формування податкового кредиту своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при веденні господарських операцій з платником податків Приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс» за період вересень-листопад 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з Приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс» з огляду на нікчемність правочинів, укладених між ними.

За результатами перевірки Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області складено акт від 12.06.2013 №271/22-2/33582550 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 №0000502200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216639,00грн. та застосовано 108320,00грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, матеріальними звітами, лімітно-забірними картками.

Придбане у контрагента дизпаливо використовувалося позивачем у власній господарській діяльності, а саме для вирощування сільгосппродукції, факт вирощування та використання власної сільгосптехніки відповідач не заперечує. Списання палива оформлено належним чином актами списання.

На момент здійснення спірних операцій контрагент позивача був у встановленому порядку зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс».

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності спірного рішення на те, що позивач у ланцюгу постачання мав взаємовідносини з підприємствами, які виходячи із даних актів перевірок інших податкових органів мають ознаки «фіктивних».

Так, контрагент позивача мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», яке в свою чергу мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті».

Разом з тим, позивач не мав господарських взаємовідносин з наведеними суб'єктами господарювання; відповідачем не надано доказів на підтвердження ознак неправомірності господарської діяльності Приватного виробничо-комерційного підприємства «Аверс»; в той же Товариство з обмеженою відповідальністю Саноіл Торг» (контрагент ПВКП «Аверс»), як і Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті» на час розглядуваних господарських операцій були платниками податку на додану вартість та своєчасно звітували до податкового органу.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним виробничо-комерційним підприємством «Аверс», та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 №0000502200 є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 у справі №821/2553/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв