Ухвала суду № 58984136, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/10630/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Денисенко Т.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2016 у справі №804/9209/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2015 №0001172202 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 954277,50грн., з яких за основним платежем 763422,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 190855,50грн.; від 17.07.2015 №0001162202 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1272370,50грн., з яких за основним платежем 848247,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 424123,50грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» 03.04.2016 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2016, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентами за період з 01.01.2012 по 01.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області складено акт від 02.07.2015 №668/22-02/35230088 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2015 №0001172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 975236,25грн., з яких за основним платежем 780189,00грн. та за штрафними санкціями 195047,25грн.; від 17.07.2015 №0001162202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1300315,50грн., з яких за основним платежем 866877,00грн. та за штрафними санкціями 433438,50грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірку позивача було проведено відповідно до процедури, передбаченої Податковим кодексом України, про проведення перевірки було видано наказ від 17.06.2015 №261, який вручений під розписку головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» 18.06.2015.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ-ПЛЮС», Приватним підприємством «АРТІУМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС ГРУП ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «НРПХПУ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСРЕАЛ», Приватним підприємством «ГЛОБАЛ ІНФОРМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-сіті», Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.С.Д. Трейд», дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контрагенти позивача не мали можливості проводити спірні операції з огляду на недостатність виробничого потенціалу, як то основних фондів, персоналу, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням договірних умов, доступності на ринку, тощо.

Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано взято до уваги вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05.01.2016, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ-ПЛЮС».

Крім того, засновник і директор Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС ГРУП ЛТД» ОСОБА_3 заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що виписані від його імені документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неоком» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2016 у справі №804/9209/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв