Постанова № 58981870, 17.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р. Справа № 804/1139/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 12.02.2016 року за вих. №0006/210/НОМЕР_1, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

В обґрунтування свого адміністративного позову фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) зазначив, що за результатами протиправно проведених фактичних перевірок відповідачем були зроблені хибні висновки щодо здійснення підприємцем роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії. З урахуванням цього, безпідставно було прийняте оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 12.02.2016 року за вих. №0006/210/НОМЕР_1, яким нараховані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00грн. Втім, за твердженнями позивача усі наведені в актах факти не відповідають дійсності та перевірку проведено щодо господарських одиниць, які йому не належать, на його адресу не надходило жодних документів про початок проведення перевірки. Тому, винесене за результатами таких перевірок рішення про застосування фінансових санкцій, на думку позивача, підлягає скасуванню.

У судове засідання зявився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень проти заявленого адміністративного позову не надавав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_2 Відповідно до пп.80.2.2 та пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі ПКУ) підставою для проведення цієї перевірки стало отримання податковою інспекцією письмової заяви покупця щодо порушення підприємцем вимог чинного законодавства в частині роздрібної торгівлі тютюновими виробами без належним чином оформлених документів та використання у господарській діяльності праці неоформлених найманих фізичних осіб.

З метою проведення перевірки податковим органом було видано наказ від 01.12.2015 року №1309 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 та виписані направлення на проведення перевірки. В ході перевірки відповідачем було складено акт про неможливість вручення копії наказу на проведення перевірки та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки від 02.12.2015 року №3923/04-63-17-01.

За результатами проведеної перевірки податковим органом були укладені акти про результати фактичної перевірки, а саме: акт від 11.12.2015 року за №4039/04-63-17-01/НОМЕР_1 щодо дотримання роботодавцем законодавства з приводу укладення трудового договору, акт від 11.12.2015 року за №4039/04-63-17-01/НОМЕР_1 про дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, акт від 11.12.2015 року №241040-63-2101 з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Так, 02.12.2015 року відповідачем було здійснено виїзд за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Героїв, 37-А, де розміщений торговельний кіоск, що належить ФОП ОСОБА_2 Проведеною перевіркою було встановлено, що в кіоску продавець ОСОБА_3 здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Втім офіційних документів на її працевлаштування не було, як і дозвільних документів на ведення підприємцем господарської діяльності. За твердженнями податкової інспекції продавця було ознайомлено із наказом на проведення фактичної перевірки, але остання відмовилась від отримання наказу та від підписання направлень.

Також 04.12.2015 року інспекцією здійснено виїзд за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 7, де розміщений торговельний кіоск, що належить ФОП ОСОБА_2 Проведеною перевіркою встановлено, що продавець ОСОБА_4 здійснювала у цьому кіоску роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Крім того, вона є неофіційно працевлаштованою, ніяких дозвільних документів на ведення вказаної господарської діяльності не було надано. За твердженнями податкової інспекції продавця було ознайомлено із наказом на проведення фактичної перевірки, але остання відмовилась від отримання наказу та від підписання направлень.

Як зазначив відповідач, 07.12.2015 року ним було надіслано підприємцю лист-запрошення для отримання копії наказу на проведення фактичної перевірки, візування направлень на перевірку, надання дозвільних документів на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та надання письмових пояснень, проте позивач на запрошення не відреагував та не зявився. Тому, поштою на його адресу контролюючий орган направив акти перевірок за №4039, №4040, №3923, акт про неможливість вручення копії наказу на проведення перевірки та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки від 02.12.2015 року. Таке поштове відправлення було отримано позивачем 19.12.2015 року.

При цьому в матеріалах справи міститься лист відповідача від 09.12.2015 року №44953/10/04-63-17-01, адресований підприємцю «Про ознайомлення з актом фактичної перевірки», за яким відповідач запрошував підприємця для ознайомлення з актом фактичної перевірки.

Не погодившись із відомостями з актів перевірки, отриманих документів, ФОП ОСОБА_2 подав скаргу щодо незаконно проведеної фактичної перевірки та безпідставно складених актів фактичної перевірки від 23.12.2015 року за вих. №23/12, проте його доводи не були враховані фіскальною службою та результати перевірки, порядок її проведення були визнані правомірними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згодом 26.02.2016 року ФОП ОСОБА_2 поштою отримав рішення про застосування до нього фінансових санкцій від 12.02.2016 року за вих. №0006/210/НОМЕР_1, за яким йому був нарахований штраф у розмірі 17000,00грн., проте правомірність його винесення оскаржується ним в судовому порядку.

У своїх актах про проведення фактичної перевірки податковий орган посилається на положення пп.8.2.2, пп.8.2.7 п.8.2 ст.80 ПКУ щодо проведення перевірки.

Відповідно до пп.8.2.2, пп.8.2.7 п.8.2 ст.80 ПКУ визначено порядок проведення фактичної перевірки. Вона здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно п.80.6, п.80.7, п.80.10 ст.80 ПКУ під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За п.86.5, п.86.6 ст.86 ПКУ акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Спірне рішення про застосування фінансових санкцій та їх розрахунок були прийняті на підставі акту перевірки від 11.12.2015 року №0024/04-63-210/НОМЕР_1, тобто позивачу були розраховані фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 17000,00грн., у звязку із виявленою відсутністю відповідної ліцензії на проведення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, чим порушено ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

А ст.17 вищевказаного Закону визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, в тому числі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Втім, як було встановлено судом під час судового розгляду справи, усі складені акти фактичних перевірок не стосувались господарських одиниць субєкта господарювання ФОП ОСОБА_2 За твердженнями позивача жоден із перевірених кіосків не належать йому та і працівники, про порушення трудової діяльності яких зазначає податковий орган, не працювали з ним та він не мав з ними трудових відносин. Тим більше, що згідно акту до перевірки не було надано ні свідоцтва про державну реєстрацію підприємця, ні свідоцтва про сплату єдиного податку, ні будь-яких інших документів. Тому у відповідача не було можливості чітко встановити власників кіосків, осіб, що там працюють тощо. Позивач також посилається на те, що фотознімки кіосків, додані до актів перевірки, не належать йому та йому не відомі адреси їх розташування. Тобто, усі встановлені в ході перевірки факти його не стосуються.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем проживання ФОП ОСОБА_2 значиться така: 49000, АДРЕСА_1.

При цьому основним видом економічної діяльності підприємця є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами за кодом КВЕД 47.89, а також такі види діяльності за кодами КВЕД як оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (47.81), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Втім, суд приймає до уваги твердження ФОП ОСОБА_2 щодо відсутності достатніх належних доказів на підтвердження належності відображених на фотознімках торгівельних кіосків за вказаними адресами саме йому, як і віднесення до підприємця усіх інших фактів, встановлених перевіркою, в тому числі і висновку щодо здійснення ним роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії. Відповідач у свою чергу на підтвердження своєї правової позиції не надав суду таких доказів та під час судового засідання не надав необхідних пояснень щодо цього.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Втім, відповідач не навів суду жодних обґрунтувань, не надав належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в актах перевірки та винесеному рішенні про застосування фінансових санкцій від 12.02.2016 року №0006/210/НОМЕР_1.

Отже, встановлені в ході проведеної перевірки дані не можуть мати правових наслідків для позивача та винесене рішення від 12.02.2016 року №0006/210/НОМЕР_1 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У своїх позовних вимогах підприємець просить суд визнати оскаржуване рішення відповідача недійсним. Втім, у відповідності до положень п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову в тому числі про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Тому, враховуючи, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним, а скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта (п.10.2. постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року №2), то суд вважає за необхідне у межах позовних вимог визнати спірне рішення відповідача протиправним та скасувати його.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 КАС України, положень Закону України «Про судовий збір», сплачений ФОП ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,21грн. (квитанція від 26.02.2016 року №0.0.512170113.1) підлягає поверненню позивачу у повному обсязі з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 12.02.2016 року №0006/210/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплачену ним суму судового збору у загальному розмірі 551,21грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 17 травня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1