Ухвала суду № 58981621, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/3552/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Донця О.Є., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року

у справі № 815/2296/15

за позовом заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора

до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, державного реєстратора реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко Віолетти Анатоліївни, державного реєстратора реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Гриценко Ірини Сергіївни, реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області

треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20

про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року заступник Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Затоківської селищної ради, державного реєстратора реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А., державного реєстратора реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Гриценко І.С., реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, про визнання незаконним та скасування рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2745, рішень про державну реєстрацію права власності, скасування свідоцтв про право власності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 у задоволенні позову заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2745 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29.12.2014 № 2745.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та закрити провадження у справі.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Укрбудінвест» просило залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2014 Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області прийняла рішення № 2745, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та передала 16 громадянам (треті особи у справі) земельні ділянки загальною площею 0,6166 га безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Також судами попередніх інстанцій установлено, що на час розгляду справи та прийняття рішення по суті спору вказане рішення реалізовано та вичерпало свою дію у зв'язку з державною реєстрацією права власності та видачею свідоцтв про право власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої виходив з того, що позов про скасування акта індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що не може призвести до захисту прав позивача (позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2745, суд апеляційної інстанції не погодився із названим висновком суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає з означений висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на таке.

Згідно зі статтями 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, під час розгляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15. Слід зауважити, що вказану справу розглянуто на спільному судовому засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України установлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним рішення (акта індивідуальної дії) органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію, і за результатами реалізації якого у фізичних осіб (третіх осіб у справі) виникли речові права, вимога про визнання такого рішення незаконним повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року в цій справі скасувати, а провадження у справі № 815/2296/15 про визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29 грудня 2014 року №2745 закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

О.Є. Донець

(підпис)

К.Г. Леонтович

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель