Ухвала суду № 58981620, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/30574/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецресурс» (далі - Товариство) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року у справі № 804/1337/15 за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0012871501 від 15.12.2014 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

10 лютого 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0012871501 від 15.12.2014 визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суд зазначив, що Товариство правомірно була віднесена сума податку на додану вартість до податкового кредиту оскільки, Товариство мало в наявності податкову накладну та декларацію.

2 червня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 24.11.2014 ДПІ була здійснена камеральна перевірка податкової звітності Товариства з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2014 року, за наслідками якої був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 11 779,00 грн.

15 грудня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0012871501 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 723,75 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим з таких підстав.

Суди встановили, що суть порушення полягає у включенні до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року податкової накладної № 182 від 15.07.2014 на суму 11 778,82 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної ТОВ «Джеміус».

Податковий орган під час здійснення перевірки Товариства встановив, що ним не були дотримані вимоги абзацу 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року подана «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якій зазначено про порушення підприємством ТОВ «Джеміус» порядку реєстрації податкової накладної від 15.07.2014 № 182 на суму податку на додану вартість 11 778,82 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Копії товарних чеків або інших документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у граничний термін подання звітності підприємством до Заяви не надано.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи вище викладене, платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Апеляційний суд, правильно зазначив, що окружний суд, задовольняючи позов, не звернув уваги, що право платника податку щодо подання скарги на постачальника, який порушив порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної обмежено 60 днями з дати виписки податкової накладної прийняттям Закону України № 657-VII від 24 жовтня 2013 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», яким абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 після першого речення доповнено наступним змістом: таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, в даному випадку граничний термін подання копій товарних чеків або інших документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копій первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, сплинув 19.10.2014.

Крім того, до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, Товариство подало лише заяву, а відповідні документи були надані 5.11.2014 за межами граничного строку.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відсутність своєчасного подання відповідних документів позбавляє платника податку права включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, розрахованого за податковою накладною, не внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецресурс» відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.