Постанова № 58981280, 14.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/245/16 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

14 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Апеляційного суду Хмельницької області та Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окуружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

За приписами пункту 1 частини 1 статтті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне:

ОСОБА_2 04 січня 1993 року, відповідно до рішення Хмельницької обласної ради від 25 грудня 1992 року та наказу начальника управління юстиції Хмельницького облвиконкому був обраний на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області, на якій працював до по 01 серпня 2002 року. На підставі постанови Верховної Ради України №57-IV від 04 липня 2002 року та наказу голови апеляційного суду Хмельницької області із 02 серпня 2002 року по 16 січня 2015 року він був призначений на посаду судді апеляційного суду Хмельницької області.

22 січня 2014 року позивач подав заяву про відставку з посади судді апеляційного суду Хмельницької області.

11 лютого 2014 року Вища рада юстиції України розглянула вищезазначену заяву та внесла подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 у відставку.

25 грудня 2014 року заява про відставку розглянута та задоволена постановою Верховної Ради України №59-VIII.

16 січня 2015 року наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області №01/05-03/ позивача виключено зі штату Апеляційного суду Хмельницької області. Стаж роботи станом на 16.01.2015 року становить 22 роки 12 днів.

27.04.2015 року Апеляційний суд Хмельницької області листом №01-13/2108 на усне звернення позивача повідомив, що одноразова вихідна допомога в зв'язку із його виходом у відставку виплачуватись не буде, оскільки норма, яка цю виплату передбачала, виключена із Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

23 грудня 2015 року Державна судова адміністрація України листом №Х1546-15-1580/15 на звернення позивача від 07.12.2015 року повідомила, що частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Не погоджуючись з відмовою відповідачів у виплаті одноразової вихідної допомоги, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", позивач має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону Україну "Про судоустрій і статус суддів", що є підставою для зобов'язання відповідачів вчинити відповідні дії.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що оскаржувану постанову необхідно скасувати з огляду на слідуюче.

Відповідно до частин 1-4 Закону України "Про судоустрій і стату суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 111 Закону № 2453-VI, питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Частиної 6 вказаної статті передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (16 липня 2015 року).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Таким чином, зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання заяви про відставку, і на час звільнення ОСОБА_2 з посади судді набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, що передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача відсутнє право на отримання такої допомоги.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до пункту 3 части 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, спірне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційний суд Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.