Постанова № 58981251, 14.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р. Справа № 820/1596/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/1596/16

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області , Державної фіскальної служба України про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати відповідачів здійснити на його користь донарахування та виплату в розмірі 243 600,00 грн., яка складається з 177 744,00 грн. не донарахованної одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб, у разі встановлення інвалідності 2 групи та 65 856 грн. погодженої та невиплаченої одноразової грошової допомоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області та Державну фіскальну службу України здійснити донарахування та виплату ОСОБА_3 в розмірі 243 600,00 грн., яка складається з 177 744,00 грн. не донарахованної одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб, у разі встановлення інвалідності 2 групи та 65 856,00 грн. погодженої та невиплаченої одноразової грошової допомоги; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2436, 00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 р. в частині відмови в відшкодуванні Головним управлінням ДФС у Харківській області та Державною фіскальною службою України ОСОБА_3 грошових коштів сплачених за надання правової допомоги та прийняти нову постанову, якою стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 20 394, 40 грн., сплачені за надання правової допомоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про адвокатури», Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДФС у Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційноої скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України «Про міліцію», КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Державної податкової адміністрації в Харківської області від 27.06.2008 р. № 429-о ОСОБА_3 прийнято на службу в органи податкової міліції та в подальшому призначено на призначено на посаду старшого слідчого з ОВС КМВ СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області.

Наказом № 344-0 від 06.10.2015 р. позивача звільнено в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "Б" (через хворобу).

Вислуга років на день звільнення позивача складала: у календарному обчислені - 14 років, 01 місяців, 12 днів, у пільговому обчислені - 15 років, 07 місяців, 01 днів. Вислуга років для виплати грошової допомоги станом на день звільнення складала 14 років.

19.10.2015 р. до Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_3 звернувся з заявою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги, на яку 04.01.2016 р. позивачем отримано відповідь від Державної фіскальної служби України Головного Управління ДФС у Харківській області, де було зазначено про те, що 28.12.2015 р. складено та направлено за вих. № 6869/8/20-40-04-02-15 до ДФС України висновок про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності. Також позивача повідомлено, що причиною не виконання вимог закону щодо строків складання висновку про виплату одноразової грошової допомоги слугували неврегульованість цього питання на законодавчому рівні та відсутності методичних рекомендацій ДФС України з цього приводу.

15.02.2016 р. позивачем направлено запит до Державної фіскальної служби України, на який 01.03.2016 р. отримано відповідь на запит від 24.02.2016 р. № 2018/Т/99-99-04-04-02-14, згідно якої повідомлялось, що розмір виплати має скласти 65 856, 00 грн. і здійснюватися він буде на підставі Постанови КМУ від 12.05.2007 р. № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції»

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДФС України при погодженні висновку наданого Головним управлінням ДФС України у Харківській області щодо виплати одноразової грошової допомоги на користь позивача порушило положення Постанов КМУ, які регулюють порядок таких виплат, оскільки зазначений розмір погодженої виплати є таким, що не відповідає вимогам закону. Витрати позивача за надання правової допомоги в розмірі 20 394, 40 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки матеріалами справи вони непідтверджені.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Державний нагляд за охороною праці осіб начальницького і рядового складу податкової міліції здійснюється самостійними органами державного нагляду за охороною праці податкової міліції.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13 лютого 2015 року, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) у разі встановлення інвалідності, яка настала у період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності 1 групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності 2 групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності 3 групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На час подання позивачем заяви про здійснення одноразової грошової допомоги діяла Постанова КМУ від 12.05.2007 р. № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (надалі за текстом - Постанова КМУ № 707).

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови КМУ № 707 встановлено, що одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Згідно абзацу 1 пункту 7 Постанови КМУ № 707, орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

Абзацом 2 пункту 7 Постанови КМУ № 707 передбачено, що МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Судовим розглядом встановлено, що 18 лютого 2016 Головним управлінням ДФС у Харківській області до Державної фіскальної служби України подано висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України, яким позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 65 856 00 грн.

Проте, при складання цього висновку Головне управлінням ДФС у Харківській області помилково застосувало вимоги Постанови КМУ № 707, а не вимоги Закону України «Про міліцію» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, яким визначений розмір одноразової грошової допомоги для осіб до категорію яких відноситься позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз положень Постанови КМУ № 707 вказує, що при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги у відповідачів Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України різні повноваження щодо цього питання у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що оскаржувана Постанова суду першої інстанції, якою зобов'язано двох відповідачів з різними повноваженнями вчинити однакові дії підлягає скасуванню.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управлінням ДФС у Харківській області подати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», з урахуванням призначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 65 856 грн., яка була вже встановлена позивачу висновком Головного управлінням ДФС у Харківській області від 17 лютого 2016 року та необхідність зобов'язання Державної фіскальної служби України провести нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги на підставі цього висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 20 394, 40 грн., на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судовим розглядом встановлено, що 23 листопада 2015 року між позивачем та ФО - П ОСОБА_5 укладено договір №23/2015 про надання правової допомоги (в подальшому - Договір), згідно якого ФО - П ОСОБА_5 здійснює на платній основі юридичні роботи та залучає до робіт спеціаліста в сфері права та адвоката ОСОБА_1

24 листопада 2015 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання правової допомоги, згідно якого ОСОБА_1 здійснює на платній основі правову допомогу, адвокатські послуги та юридичні роботи.

Згідно актів здачі - приймання виконаних робіт від 28 грудня 2015 року та 11 березня 2016 року, позивачу необхідно здійснити оплату наданої правової допомоги за договором №23/2015 від 23 листопада 2016 року у розмірі 7200 грн. та 15 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що суду не надано будь-яких документальних підтверджень, що зазначені документи Договір стосуються саме цієї справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога позивача про компенсацію витрат на правову допомогу не обґрунтована, в її задоволенні необхідно відмовити, та апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки позивачем не надано належних доказів підтвердження понесених витрат на правову допомогу саме у цій справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/1596/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністартвиний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області подати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VІІІ), з урахуванням призначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 65 856 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України провести нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги на підставі висновку про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VІІІ), з урахуванням призначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 65 856 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 15.07.2016 р.