Ухвала суду № 58981043, 13.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7276/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - Іванової Х.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПГ "Майстер" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2015/000011/2, прийняте Одеською митницею ДФС 05.12.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.12.2015 року позивачем подано електронну митну декларацію за № 500060702/2015/008312 з метою митного оформлення вантажу (синтетичні штапельні волокна), що надійшов від виробника-постачальника D&S INTERNATIONAL (Німеччина) за прямим контрактом № DNS 13036 від 27.12.2013 року на умовах FOB SHANGHAI, Китай, Incoterms-2010. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) 28679,20 дол. США. За результатами проведеного контролю державним інспектором митного органу 03.12.2015 року позивача повідомлено про виявленні розбіжності у поданих документах та витребувано додаткові документи. На вимогу митного органу ним надано усі витребувані документи та добровільно надані ще і додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості. 05.12.2015 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем до декларування товару № 500060702/2015/000011/2. Позивач вважає зазначене рішення незаконним, оскільки в ньому містяться «розбіжності», про які декларанта не повідомлено (у додатково наданих документах), внаслідок чого декларант фактично позбавлений можливості їх спростувати або виправити задля доведення задекларованої митної вартості за ціною контракту. Також, на думку позивача, зазначені так звані «розбіжності» не впливають на розрахунок митної вартості товару та ставку мита, що підтверджується УКТЗЄД, а саме Закону України «Про Митний тариф України», за яким товар за кодом 5503200000 «Волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо- чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом для прядіння: - з поліефіру». Крім того, позивач зазначив, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого ним товару за шостим (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару. Також, як вказав позивач, оскаржуване рішення винесено без проведення консультацій, проведення яких декларант вимагав у письмовій формі за заявою. За таких обставин, позивач вважає, що останнім для митного оформлення товару були надані всі необхідні документи, які надавали можливість встановити його митну вартість, а тому у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів та для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2015 року ТОВ «ІПГ «Майстер» до митного оформлення був заявлений товар «Волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо- чи гребенечесанню, не просочені і не оброблені іншим способом, для прядіння з поліефіру: розміром та завширшки 32,64 мм: НСS 15D*64 мм - 40 мішків; HCS 7D*32 мм - 8 мішків, MICS 1,1 D*38 мм - 20 мішків, торговельна марка «Huvis», виробник «Huvis Sichuan», країна виробництва CN», за МД № 500060702/2015/008312.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного товару позивачем були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №DNS13036 від 27.12.2013 року, рахунок-фактура (інвойс) № А3-15-0352 від 26.10.2015 року, прайс-лист від 15.10.2015 року, копія митної декларації країни відправлення № 223120150813406373 від 28.10.2015 року та інші документи, перелічені в графі 44 МД.

Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, нібито, містяться розбіжності, а саме: в наданому до митного оформлення прайс-листі від 15.10.2015 року відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), що унеможливлює ідентифікацію з конкретною поставкою; в перекладі копії митної декларації відправлення № 223120150813406373 від 28.10.2015 року зазначено інший номер контейнеру, ніж в інших товаросупровідних документах та інші розбіжності.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару.

На вимогу митного органу декларантом ТОВ «ІПГ «Майстер» додатково надано такі документи: виписку з бухгалтерської документації (а.с.87), довідку про ціну товарів, видану ТПП №СИО-а00862 від 04.12.2015 року (а.с.83), специфікації виробника від 26.10.2015 року (а.с.88-93), сертифікат про походження №ССРІТ800150324609 від 28.10.2015 року (а.с.94-96), уточнений переклад експортної декларації виробника, лист №1136 від 04.12.2015 року (а.с.97).

Разом з тим, враховуючи, що в наданому до митного оформлення прайс-листі від 15.10.2015 року відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), що унеможливлює ідентифікацію з конкретною поставкою, а також з огляду на те, що в поданих до митного оформлення коносаментах №G78543W від 01.12.2015 року, №SZ20152088 від 03.11.2015 року, копії митної декларації відправлення №223120150813406373 від 28.10.2015 року та два варіанти перекладу різняться між собою, ідентифікаційні номери контейнеру, назва судна, яким здійснювалося транспортування зазначеної поставки товару та номер рейсу, на підставі ч.1 ст.55 МК України, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено його за резервним методом до 1,32 дол. США/кг (МД №500060001/2015/000174 від 06.01.2015 року), про що прийнято відповідне рішення № 500060702/2015/000011/2 від 05.12.2015 року.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2015/000011/2 від 05.12.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до ч.1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право органу доходів і зборів витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.

Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів заявлених у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за резервним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі документів, поданих ТОВ «ІПГ «Майстер».

Більш того, в оскаржуваному рішенні, відповідач послався на те, що в наданому позивачем до митного оформлення прайс-листі від 15.10.2015 року відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), що унеможливлює ідентифікацію з конкретною поставкою, в перекладі копії митної декларації відправлення №223120150813406373 від 28.10.2015 року зазначено інший номер контейнеру, ніж в інших товаросупровідних документах, а також зазначив, що були і інші розбіжності.

Проте, в самому рішенні відповідача не вказано, які ще, окрім викладених, останнім були встановлені розбіжності в поданих позивачем документах.

Разом з тим, як зазначалось судом вище, за змістом наведених норм МК України, право митного органу на витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої ним митної вартості не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям такого рішення обставин, з настанням яких МК України і дає їм право на витребування додаткових документів та подальше коригування заявленої декларантом митної вартості.

Таким чином, за обставин відсутності у рішенні митного органу посилань на передбачені Законом підстави для витребування додаткових документів та відповідно на обставини, що свідчать саме про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів із зазначення, щодо саме яких показників митної вартості у митного органу виникли сумніви та які показники він вважає не підтвердженнями із наданням можливості декларантом усунути такі недоліки, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

Крім того, у прайс-листі і не повинно бути визначено покупця товару (будь-яка його ідентифікація, зокрема, щодо реквізитів контракту), оскільки пропозиція, визначена у прайс-листі, до необмеженого кола покупців, а ідентифікація покупця здійснюється у комерційній пропозиції, як і відбулося в оскаржуваному випадку.

Так, як вбачається із наданого позивачем до митного оформлення комерційного інвойсу №А3-15-0352 від 26.10.2015 року, в ньому чітко вказано номер та дата контракту, на підставі якого він виставляється - зовнішньоекономічний договір (контракт) №DNS 13036 від 27.12.2013 року.

Також, посилання відповідача на те, що в поданих до митного оформлення коносаментах №G78543W від 01.12.2015 року, №SZ20152088від 03.11.2015 року, копії митної декларації відправлення №223120150813406373 від 28.10.2015 року та двох її варіантів перекладу різняться між собою ідентифікаційні номери контейнеру, назва судна, яким здійснювалося транспортування зазначеної поставки товару та номер рейсу, спростовуються наданими позивачем до митного оформлення та додатково: коносаментами, експортній декларації та уточненого перекладу до неї, в яких зазначено контейнер MRKU0721090, назва судна WIDE CHARLIE, номер рейсу 543 W.

З наданих позивачем до митного оформлення документів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що ціна поставляємого позивачем товару, визначена ним в поданій МД у розмірі 1,22 та 1,42 дол. США кг за нетто, цілком відповідає ціні цього товару, що визначена у комерційному інвойсі від 26.10.2015 року № А3-15-0352, прайс-листі від 15.10.2015 року, а також даним наданої додатково виписки із бухгалтерської документації, яка містить відомості щодо перерахування загальної вартості поставки визначеної в МД у сумі 28679,20 дол. США, та не є нижчою (а навпаки співпадає), від вартості цього товару, що визначена Одеською регіональною торгово-промисловою палатою у довідці від 04.12.2015 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України та дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Декларантом в повному обсязі виконані вимоги митниці про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Крім того, митним органом необґрунтовано застосовано резервний метод визначення вартості товару.

Так, ст.57 МК України закріплений обов'язок митниці кожний наступний метод застосовувати лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (ч.6 ст.55 МК України).

Однак, відповідач, в порушення приписів ст.57 МК України, прийняв рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості без проведення відповідних консультацій, що декларант вимагав провести у письмовій формі, у порядку ч.6 ст.55 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого ТОВ «ІПГ «Майстер» товару за шостим (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а відповідно просто взято таку ціну з цінової бази митниці, без врахування, що позивачем пред'явлено до декларування різний товар.

Зазначені обставини не можуть свідчити про додержання послідовності визначення методів визначення митної вартості та правильності коригування митної вартості товару.

З огляду на вищезаначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ІПГ «Майстер» є обґрунтованими, доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик