Ухвала суду № 58980922, 06.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 р. Справа № 876/3267/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача Брика В.Г.,

представника відповідача Гураля Р.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року по справі № 819/418/15-а за позовом Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області звернулася в суд з позовом, яким просила стягнути з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить товариству, на користь держави кошти у розмірі податкового боргу в сумі 4 822 065,27 грн., в т.ч. 4 554 879,85 грн. податку на додану вартість та 267 185,42 грн. по податку на прибуток приватних підприємств.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину постанови щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відмова в задоволенні адміністративного позову з підстав його передчасності суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки єдиною законною підставою є відсутність податного боргу, яка випливає з належного виконання товариством своїх податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТзОВ «Компанія ЛАН» 22.05.2004 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.03.2016 року (а. с. 172-174). Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, є платником податку на додану вартість, має відкриті рахунки в банківських установах (а.с.14-15).

Відповідно до довідки Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 18.01.2016 року про наявність податкового боргу ТзОВ «Компанія ЛАН» станом на 18.01.2016 року за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 4 261 768,60 грн. по податку на додану вартість, у тому числі 4 253 180,79 грн. складають податкові зобов'язання, 8 587,81 грн. - пеня (а. с. 139). Така заборгованість відображена в інтегрованих картках платника ТзОВ «Компанія ЛАН» по даному платежу (а.с.140-144, 179-185).

Податковий борг виник по узгоджених податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2014 року, самостійно задекларованих платником податків та відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, які подані до податкового органу 20.10.2014 року, 19.11.2014 року, 18.12.2014 року, 20.01.2015 року відповідно (а.с.16-21, 29-32). Узгоджені суми податкових зобов'язань були відображені в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість за 2014 рік. Відомості про сплату податку в інтегрованій картці платника по даному податку відсутні. У зв'язку з чим задекларовані суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість набули статусу податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (правонаступником якої є Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) була сформована та надіслана ТзОВ «Компанія ЛАН» податкова вимога від 15.09.2014 року № 8022-25 про сплату податкового боргу у розмірі 57 808,25 грн., у тому числі по податку на додану вартість - 13 952,83 грн. (а.с.13).

Зазначену податкову вимогу платник податків оскаржив у судовому порядку. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року, яка набрала законної сили 09.02.2016 року, у справі № 819/2175/14-а за позовом ТзОВ «Компанія ЛАН» до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про скасування податкової вимоги адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 15.09.2014 року № 8022-25 про сплату товариством податкового боргу в розмірі 57 808,25 грн. (а.с.151-154).

З урахуванням обставин, встановлених у даному судовому рішенні, та на підставі додатково зібраних доказів, судом встановлено, що у серпні 2014 року відповідачем подані до обслуговуючого банку ПАТ «Терра Банк» платіжні доручення № 119 від 08.08.2014 року на суму 1 380 000,00 грн., № 120 від 08.08.2014 року на суму 3 900 000,00 грн., № 121 від 12.08.2014 року на суму 330 000 грн., а всього 5 610 000, 00 грн. про перерахування до Державного бюджету України податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Дані платіжні доручення подані до банківської установи з метою авансової сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТзОВ «Компанія ЛАН» задекларовані в наступних податкових періодах (вересні-грудні 2014 року). Обставини щодо сплати податку на додану вартість наперед (авансом) підтверджуються тим, що станом на 31.07.2014 року згідно з даними інтегрованої картки платника по даному податку за ТзОВ «Компанія ЛАН» борг був відсутній, натомість, рахувалась переплата у сумі 36,17 грн. (а.с.183).

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Судом встановлено, що платіжні доручення № 119 від 08.08.2014 року на суму 1 380 000,00 грн., № 120 від 08.08.2014 року на суму 3 900 000,00 грн., № 121 від 12.08.2014 року на суму 330 000 грн. про перерахування коштів до Державного бюджету України містять відмітку «Одержано банком» 08.08.2014 року та 12.08.2014 року відповідно (а.с. 64-165, 175), що свідчить про те, що банком прийнято дані платіжні доручення до виконання. Однак у встановлений законодавством строк платіжні доручення не виконані та повернуті ТзОВ «Компанія ЛАН» (а.с.177).

При цьому, про наявність достатньої суми коштів на рахунку товариства № 26006301034785 свідчать банківські виписки по цьому рахунку станом на 08.08.2014 року та 12.08.2014 року, зокрема, станом на 08.08.2014 року загальна сума коштів ТзОВ «Компанія ЛАН» складала 6 852 465,69 грн., станом на 12.08.2014 року - 7 188 430,78 грн. (а. с. 176).

Листом від 27.08.2014 року за № 2708-06 відповідач повідомляв Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з платіжними дорученнями № 119, № 120 від 08.08.2014 року та № 121 від 12.08.2014 року на загальну суму 5 610 000,00 грн., поданими до ПАТ «Терра Банк» (а.с.163).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року встановлено, що кошти з поточного рахунку ТзОВ «Компанія ЛАН» не списані та залишились на його рахунку. При цьому, з 22.08.2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.08.2014 року № 518 «Про віднесення ПАТ «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.08.2014 року № 72 «Про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Терра Банк», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначену уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Терра Банк». У зв'язку з цим та відповідно до пункту 1.25 розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку платіжні доручення ТОВ «Компанія ЛАН» повернуті без виконання (а.с.177).

Враховуючи такі обставини та положення пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ПІ, які визначають, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, у постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року, суд прийшов до висновку, що товариством не було допущено порушення щодо неперерахування до бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість у строк, встановлений законом, та у сумі, самостійно узгодженій у відповідній податковій звітності.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Направлення ТзОВ «Компанія ЛАН» до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов'язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання. Такі дії платника податків та в разі вини банку звільняють відповідача від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі банком податкових платежів до бюджетів.

Разом з тим, наведені обставини щодо відсутності вини платника податків у не зарахуванні банком до відповідного бюджету грошових коштів на сплату податкових зобов'язань клієнта банку не свідчать про відсутність податкового боргу у платника податків за такими зобов'язаннями.

Суд звертає увагу, що доказів зарахування платежу від ТзОВ «Компанія ЛАН» на відповідний казначейський рахунок, на якому обліковуються надходження податку на додану вартість, у розмірі 4 261 768,60 грн. суду не надано ні позивачем, ні платником податків. Відповідно до довідки Тернопільської ОДПІ станом на 30.03.2016 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 4 648 847,98 грн., у тому числі сума 4 261 768,60 грн. заявлена до стягнення у даній справі (а.с.178).

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, що у спірному випадку податковий борг відповідача виник внаслідок не зарахування до бюджету (несплати) податкових зобов'язань, визначених самостійно товариством у поданих ним податкових деклараціях за вересень-грудень 2014 року, які є узгодженими та підлягали перерахунку у строки, встановлені статтею 57 ПК України.

Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Порядок здійснення контролюючим органом заходів з погашення податкового боргу передбачений статтею 95 ПК України, яка визначає перелік заходів, що вживаються контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Отже, надіслання податкової вимоги має правове значення і полягає у тому, що право на стягнення податкового боргу у контролюючого органу виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання платнику податків податкової вимоги. Існування податкової вимоги дає підстави податковому органу звернутися до суду з позовними вимогами до платника податків про стягнення податкового боргу.

Згідно з постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року податкова вимога від 15.09.2014 року № 8022-25 про сплату суми податкового боргу ТзОВ «Компанія ЛАН» була надіслана неправомірно, а тому визнана протиправною та скасована судом. Нова вимога відповідачу контролюючим органом не виставлялась та не надсилалась.

Скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу, надіслання якої платнику податків в силу вимог статті 95 ПК України є обов'язкою умовою для подальшого вжиття заходів контролюючим органом, у тому числі звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, свідчить про не дотримання Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області вимог пунктів 95.1, 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправною та скасування податкової вимоги робить передчасними та необґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення податкового боргу в судовому порядку, оскільки право на таке звернення у податкового органу не виникло.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не погоджується з мотивами, з яких суд виходив при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд встановивши факт виконання обов'язку зі сплати податкового зобов'язання одночасно приходить до висновку про те, що борг існує, тому що кошти не зараховані до бюджету. Апеляційний суд погоджується з тим, що відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів до бюджету несе банк. Товариство не несе відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування коштів з вини банку. В даному випадку товариство звільняється від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, пені тощо. Однак, він не звільняється від обов'язку сплати податкових зобов'язань. Договірні стосунки з банком були у товариства, а не з податковим органом. Товариство само вибрало банк для його обслуговування. І це його ризик. Держава не диктувала йому з яким банком працювати. Це його вибір. Підприємство вправі вимагати від банку відшкодування шкоди за понесені збитки, в установленому законом порядку.

Щодо відносин товариства з податковим органом слід зазначити наступне. Відповідно п. 5 розд. ІV Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765, що зареєстрований Міністерством юстиції України 27.12.2010 року №1350/18645, дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Отже, сума податку може бути відображена позивачем в інтегрованій картці відповідача тільки у разі отримання податковим органом відомостей від органів Державної казначейської служби України про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету. Дана позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі №К/800/665/15. Оскільки доказів зарахування платежу від ТзОВ «Компанія ЛАН» на відповідний казначейський рахунок, на якому обліковуються надходження податку на додану вартість суду не надано ні позивачем, ні платником податків, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 4 648 847,98 грн.. Тому у відносинах з податковим органом, товариство не виконало обов'язку зі сплати податку.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року по справі № 819/418/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич

Повний текст ухвали виготовлено 11 липня 2016 року.