Постанова № 58980919, 14.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 876/3236/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Мисак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у адміністративній справі №813/6453/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1791 від 22.06.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області» в частині звільнення з органів внутрішніх справ інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_4; визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №730 о/с від 16.10.2015 року /по особовому складу/ про звільнення за порушення дисципліни з органів внутрішніх справ у запас Збройних інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_4; поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1791 від 22.06.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції ГУМВС України Львівської області» в частині звільнення з органів внутрішніх справ інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_4 Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №730 о/с від 16.10.2015 року /по особовому складу/ про звільнення за порушення дисципліни з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зазначає, що позивача було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, що підтверджується висновком службового розслідування, тому звільнення позивача є правомірним. Вважає, що вина позивача у порушенні службової дисципліни, а не у вчиненні злочину, доведена повністю. Також, на думку апелянта, невірним є висновок суду в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, оскільки позивач проходив службу в УДАІ ГУМВСУ у Львівській області. Крім цього, зазначає про ліквідацію відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 22.06.2015 року начальником ГУМВС України у Львівській області прийнято наказ №1791 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області», згідно якого, за грубі порушення вимог наказу МВС України від 27.03.2009 року №111, положень Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16.03.2007 року №81, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявились у безпідставному виході на службу, несенні служби поза межами обслуговування, самовільному залишенні маршруту патрулювання, на інспектора ДПС взводу №4 (із забезпечення супроводження) БДПС ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

Із змістом вказаного наказу позивач ознайомився 25.11.2015 року, копію якого отримав того ж дня.

Підставою прийняття спірного наказу є Висновок від 17.06.2015 року службового розслідування за фактом відкриття Самбірською районною прокуратурою Львівської області кримінального провадження №42015140290000003 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до вказаного висновку встановлено, що 17.05.2015 року інспектори ДПС взводу №4 (із забезпечення супроводження) БДПС ДАІ ГУМВС прапорщик міліції ОСОБА_4 та старший сержант міліції ОСОБА_7., грубо порушуючи вимоги п. 17.1.8. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України №111 від 27.03.2009 року, самовільно залишили маршрут патрулювання та близько 16:00 здали табельну зброю в чергову частину БДПС ДАІ ГУМВС та поставили службовий автомобіль на стоянку УДАІ ГУМВС. 18.05.2015 року о 17:00 прапорщик міліції ОСОБА_4 та старший сержант міліції ОСОБА_7. в черговій частині БДПС ДАІ ГУМВС отримали табельну вогнепальну зброю та взявши службовий автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_1 поїхали у невідомому напрямку. Цього ж дня приблизно об 11:00, під час безпідставного перебування на службі поза межами обслуговування, у процесі здійснення нагляду за дорожнім рухом в м. Старий Самбір Львівської області, вказані інспектори ДПС взводу №4 (із забезпечення супроводження) БДПС ДАІ ГУМВС здійснювали зупинку транспортних засобів, унаслідок чого в них виник конфлікт з місцевими громадянами, які у подальшому звернулись у прокуратуру Старосамбірського району Львівської області із заявою про вимагання у гр. ОСОБА_5. та отримання вказаними працівниками ДПС ДАІ хабара у розмірі 50 доларів США. Внаслідок чого, прокуратурою Старосамбірського району Львівської області розпочато кримінальне провадження №42015140290000003 за ч. 3 ст. 368 КК України за усним повідомленням гр. ОСОБА_5.

Дана подія була висвітлена у засобах масової інформації, зокрема, у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці «Майдан Старосамбірщини», чим набула значного суспільного резонансу.

В ході службового розслідування установлено, що вказані державні інспектори у період відрядження на підставі наказу ГУМВС України у Львівській області від 17.02.2015 року №86 о/с до ВДАІ з обслуговування Миколаївського району та м. Новий Розділ ГУМВС з 18.02.2015 року до 18.05.2015 року безпідставно перебували на службі 13 разів, а саме: 17.03., 23.03., 24.03., 25.03., 30.03., 15.04., 17.04., 24.04., 25.04., 27.04., 11.05., 14.05., 18.05. Встановити конкретні місця несення служби прапорщиком міліції ОСОБА_4 та старшим сержантом міліції ОСОБА_7. у вказані дні під час службового розслідування не надалось можливим, окрім 11.05.2015 року (старшим сержантом міліції ОСОБА_7. у м. Старий Самбір відносно гр. ОСОБА_6. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 №335078) та 18.05.2015 року. Такими діями прапорщик міліції ОСОБА_4 та старший сержант міліції ОСОБА_7. скомпрометували авторитет міліції, як правоохоронного органу перед громадянами, чим грубо порушили обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, дотримання норм професійної та службової етики, а також положення Закону України «Про міліцію», наказу МВС України №81 від 16.03.2007 року та скоїли вчинки, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ.

30.06.2015 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області закрито кримінальне провадження №42015140290000003 від 18.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діях інспекторів ДПС взводу супроводу № 4 ВДАІ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_4 та ОСОБА_7. складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

16.10.2015 року начальником ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ №730 о/с «По особовому складу», у якому зазначено, що відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 63 «є» /за порушення дисципліни/ прапорщика міліції ОСОБА_4, інспектора ДПС взводу №4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області, 16.10.2015 року.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що звільнення позивача відбулось за вчинення проступку, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, проте доказів вчинення такого проступку відповідачем не надано, а можливі порушення позивачем вимог чинного законодавства, на які вказує відповідач, на думку суду можуть кваліфікуватися як порушення службової дисципліни, за які накладається дисциплінарне стягнення відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних про скасування наказів та поновлення на роботі, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту дано визначення дисциплінарного проступку, зокрема як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 7 цього ж Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ відповідно до ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни як крайній захід впливу до осіб начальницького складу повинен застосовуватись з урахуванням усіх обставин скоєння порушення, коли інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними або коли працівник міліції скоїв проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, встановлені пунктом 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року із змінами і доповненнями.

Пунктом 66 цього ж Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Таким чином, звільнення за скоєння вчинків, дискредитують звання рядового і начальницького складу передбачено окремим пунктом.

Крім того, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням, яке повинно бути доведеним відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Кримінальне провадження №42015140290000003 від 18.05.2015 року, закрито 30.06.2015р., що також підтверджує недоведеність відповідачем скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.

Факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу визначеною пунктом 66 Положення, та не пов'язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни.

Відповідачем, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження скоєння позивачем саме вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, матеріали службової перевірки не містять беззаперечних доказів вчинення позивачем такого вчинку. Вказане також не заперечувалось представником відповідача, оскільки відповідач вважає позивача звільненим за порушення саме службової дисципліни.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що за можливі порушення позивачем вимог наказу МВС України від 27.03.2009 року №111, положень Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16.03.2007 року №81 на які вказує відповідач, може бути накладено дисциплінарне стягнення згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за вчинок, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, а саме звільнення по суті відбулося за порушення службової дисципліни, що є недопустимим та суперечить вимогам Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 30.09.2015 року у справі №803/1216/14, а також позицією ВАС України викладеною в ухвалах від 04.02.2015 року у справі №К/800/53911/14, від 08.05.2015 року у справі №К/800/31850/13, від 21.01.2016 року у справі №К/800/15061/15.

Крім того, колегія суддів також зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ відповідно до ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни як крайній захід впливу до осіб начальницького складу повинен застосовуватись з урахуванням усіх обставин скоєння порушення, коли інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними або коли працівник міліції скоїв проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідачем не представлено доказів щодо розгляду питання про застосування до позивача інших заходів дисциплінарного стягнення, не пов'язаного із звільненням, висновок службового розслідування не містить аналізу тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, доведення його вини у вчиненому, ставлення позивача до виконання службових обов'язків, рівень його кваліфікації, наявність стягнень та заохочень.

При врахуванні вказаних обставин у відповідача була можливість застосувати інші заходи дисциплінарного впливу, а не крайній захід - звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, спірні накази №1791 від 22.06.2015 року та №730 о/с від 16.10.2015 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ прийняті непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці накази та відповідачем жодними іншими належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність звільнення позивача із займаної посади, як крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Вказана позиція суду по суті також узгоджується з позицією ВАС України викладеною в ухвалі від 01.09.2015 року у справі №К/9991/66696/12, 12.06.2014р. у справі №К/800/21627/14.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані накази відповідачем винесені без достатніх правових підстав, не відповідають наведеним вище критеріям, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними і скасування наказів №1791 від 22.06.2015 року та №730 о/с від 16.10.2015 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а також поновлення позивача на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №4 (із забезпечення супроводження) батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України у Львівській області прапорщика міліції, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, підстав для скасування судового рішення в цій частині не вбачається.

Що стосується задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, то в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, та суд відмовляє в цій частині у задоволенні позову, оскільки обов'язок щодо виплати позивачу грошового забезпечення покладається на юридичну особу, у якій працював позивач, тобто на УДАІ ГУМВСУ у Львівській області.

В решті постанову суду слід залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у адміністративній справі №813/6453/15 в частині зобов'язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу скасувати та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич

Повний текст постанови складено 15.07.2016р.