Ухвала суду № 58979367, 12.07.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 липня 2016 року СєвєродонецькСправа № 812/129/16

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі: Бутенко К. В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника першого відповідача ОСОБА_3,

представника другого відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника першого відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2016 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії.

18 квітня 2016 року через канцелярію суду від представника спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском передбаченого ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зазначивши, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та 31 травня 2016 року було надані через канцелярію суду пояснення щодо обґрунтування свої позиції, в яких зазначено, що СДПІ наполягає на тому, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами, встановленого п.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки адміністративний позов подано до суду лише 19 лютого 2016 року, в той час як 17 березня 2014 року від СДПІ отримано відповідь про розгляд заперечень № 2868/28-05-47-01-01 від 11.03.2014 року, відповідно до якої висновки ОСОБА_2 переглянуті та підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 46 785 133 грн.

Пять робочих днів відведених законодавцем податковій службі на надання висновку до органів казначейства, що настали за днем отримання відповіді СДПІ про підтвердження суми, становлять 18, 19, 20, 21 та 24 березня включно 2014 року включно (22 та 23 березня 2014 року неробочі дні - субота і неділя).

Проте грошові кошти в розмірі 46785133 грн. на рахунок ПАТ „Луганськтепловоз не надійшли. Таким чином, право платника податку вважається порушеним починаючи з 01 квітня 2014 року(після закінчення вищезазначених десяти робочих днів), і саме з цієї дати виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права.

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, у звязку з проведенням антитерористичної операції в деяких районах ОСОБА_1 та Донецької областей, відповідно до наказу голови суду від 15.07.2014 року №26/С-од зупинив свою роботу з 15 липня 2014 року.

Відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 99 КАСУ, зазначає, що, враховуючи дату відновлення роботи ОСОБА_1 окружного адміністративного суду вже у м. Сєвєродонецьку Луганської області 27 березня 2015 року, ПАТ «Луганськтепловоз» мав право подати новий позов для захисту своїх інтересів впродовж шести місяців з 27.03.2015 р. - до 27 вересня 2015 року, проте звернувся лише 19 лютого 2016 року.

ПАТ «Луганськтепловоз» не погоджується з аргументами СДПІ з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частини 1 статті 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

ПАТ «Луганськтепловоз» в даній справі оскаржує протиправну бездіяльність податкового органу, яка розпочалася з 01 квітня 2014 року, отже встановлений законодавцем строк 1095 днів спливає 01 квітня 2017 року, а тому вважаємо, що підприємством дотриманий строк звернення до адміністративного суду.

Представник другого відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, представника першого відповідача, оцінивши наведені обґрунтування, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 лютого 2016 року позивачем було подано до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду позов щодо визнання протиправною бездіяльність податкового органу у ненаданні висновку про відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 46 785 133,000 грн та щодо зобовязання податкового органу подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2013 року (а. с. 3-7).

У звязку з проведенням антитерористичної операції в деяких районах ОСОБА_1 та Донецької областей головою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду видано наказ від 15 липня 2014 року № 26/С-од про призупинення роботи суду, дію якого в подальшому пролонговано до 15 листопада 2014 року.

Розпорядження Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 № 193 установлено, що розгляд адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами, зокрема, Харківським окружним адміністративним судом - адміністративних справ, підсудних ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч. 1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

П.п. 56.18. ст.56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1935/11/13-11 вбачається, що пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

При розв'язанні розглядуваної законодавчої колізії суди повинні виходити з мотивів, викладених у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 N 203/11/13-11. Зокрема, слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У розглядуваній ситуації при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України".

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Враховуючи те, що предметом позову в даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльність податкового органу у ненаданні висновку про відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 46 785 133,000 грн та щодо зобовязання податкового органу подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2013 року, суд дійшов до висновку, що у позивача на звернення до суду для оскарження вказаного рішення є 1095 днів із дня його отримання.

Окрім того, у рішеннях по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що клопотання представника першого відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у звязку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає, причини пропуску строку звернення до суду, на думку суду, є поважними.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про залишення позовної заяви публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії, без розгляду, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 14 липня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4