Постанова № 58979287, 08.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року (11:08 год.) м. Київ№810/1986/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2, угода-доручення від 17.02.2016 б/н

представника відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність №8/109/05/26-2016 від 05.01.2016

відповідач 2: не з'явився,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач-1), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №77 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу ГУ Національної поліції в Київській області 17.02.2016 за пп.5 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність);

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора Богуславського відділення поліції Миронівського відділу ГУ Національної поліції в Київській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по день винесення судом постанови по даній справі без урахування обов'язкових податків та зборів.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1986/16, залучено до участі у справі в якості відповідачів - Атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач-2), Богуславське відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24.06.2016 позивачем було подано уточнений адміністративний позов, в якому позивач додатково до первісних позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати висновок Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.12.2015 стосовно ОСОБА_1

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2016 вказаний уточнений позов прийнято до розгляду судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с за наслідками проведеного атестування його було звільнено зі служби в поліції з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Звільнення із зазначених підстав позивач вважає протиправним, оскільки його атестування було проведено з грубим порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465.

Зокрема, позивач, посилаючись на положення статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» вважає, що ГУ НП в Київській області не мало правових підстав для призначення атестування. Крім того, позивач вважає, що прийнявши його на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення в порядку, передбаченому пунктом 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», ГУ НП в Київській області підтвердило, що він відповідає вимогам, що ставляться до поліцейського вказаним законом.

Позивач також стверджує, що атестаційна комісія під час атестування не зясовувала його відповідність критеріям, встановленим пунктом 16 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, матеріали особової справи матеріали розглянула поверхнево та упереджено, внаслідок чого дійшла необґрунтованого висновку про службову невідповідність.

Відповідач-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є правомірним, оскільки він був прийнятий на підставі висновку атестаційної комісії, яким було встановлено, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідач-1 зазначив, що висновок атестаційної комісії про службову невідповідність ОСОБА_1 ґрунтується, зокрема, на незадовільних результатах тестування на знання законодавчої бази і відсутності у позивача мотивації та бажання до змін.

Відповідач-2 правом надати суду письмові заперечення проти позову або пояснень по суті позовних вимог не скористався.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача-1 у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, письмових заперечень чи пояснень до суду не надходило. Витребувані судом під час розгляду справи від відповідача-2 докази надавались представником відповідача-1.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вересня 2008 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ: з вересня 2008 року по червень 2012 року як курсант Національної академії внутрішніх справ, з червня 2012 року по квітень 2013 року на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Борівського селищного відділення міліції Фастівського міського відділу (з обслуговування м. Фастова та Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області, з квітня 2013 року по липень 2015 року на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Богуславського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, з липня 2015 року по листопад 2015 року на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Богуславського районного відділу ГУ МВС України в Київській області (т.1, а.с. 133; 191-202).

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у звязку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 №590 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Богуславського районного відділу ГУ МВС України в Київській області звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (т.1, а.с. 181).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання старшого лейтенанта поліції в порядку переатестування на посаду інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 183).

23 листопада 2015 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу (т.1, а.с. 119-120).

Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи на поліцейських.

На виконання наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16, у складі ГУ НП в Київській області створені Атестаційні комісії №1-4, персональний склад яких затверджений додатками 1-4 до наказу від 23.11.2015 №16 (т.1, а.с. 121-124).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 №68 внесено зміни до наказу від 23.11.2015 №16 в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУ НП в Київській області (а.с. 125).

На виконання наказу ГУ НП в Київській області від 21.12.2015 №68, у складі ГУ НП в Київській області створені Атестаційні комісії №1-6, персональний склад яких затверджений додатками 1-6 до наказу від 21.12.2015 №68.

Рішенням Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформленим протоколом від 29.12.2015 №30/12/15-5, ОСОБА_1 було включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 30.12.2015 (т.1, а.с. 128).

30 грудня 2015 року Атестаційна комісія №5 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди прийняла рішення, оформлене протоколом ОП№30/12/15-1 від 30.12.2015, про невідповідність позивача займаній посаді, і рекомендувала звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність (т.1, а.с. 129-131).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с ОСОБА_1, інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції (т.1, а.с. 182).

Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_1 від 30.12.2015 з висновками атестаційної комісії.

Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з такого.

2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» (далі також Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону № 580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, зі змісту пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви (рапорта) ОСОБА_1 від 04.11.2015 наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області та присвоєно спеціальне звання старший лейтенант поліції (т.1, а.с. 183).

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою, з чого слідує, що питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу.

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліцію, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VІІІ).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача-1 про те, що позивач призначений на посаду інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції виключно до тимчасового штату Рокитнянського відділу поліції, оскільки наказ ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду в поліції.

Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону № 580-VІІІ не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як умови прийняття до служби в поліції, чи продовження подальшої служби в Національній поліції.

Тому, враховуючи, що розділом Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ не передбачено винятків щодо атестування осіб, які були працівниками міліції та прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, на таких осіб поширюються загальні вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення атестування поліцейських.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону № 580-VІІІ випливає, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Суд зазначає, що наведені у частині 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути звязана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обовязків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Таким чином, атестування працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування.

Досліджуючи зміст наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» судом встановлено, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ (т.1, а.с. 119-120).

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Натомість представник відповідача-1 зазначив, що атестування позивача було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри, що на його думку відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Однак, наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, позаяк мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Отже, Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування всіх поліцейських та, зокрема, позивача без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування відповідач-1 необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з метою визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач-1 не довів.

За викладених обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії №5 ГУ НП у Київській області про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає про таке.

Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі Інструкція №1465).

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції №1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція №1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також зясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 30.12.2015 Атестаційною комісією №5 ГУ НП в Київській області у складі трьох осіб: голови ОСОБА_4 (Громадське обєднання «Волонтерська Сотня «Доброволя»), секретаря Волошина В.М. (Управління патрульної служби м. Києва), члена ОСОБА_5 (Всеукраїнське громадське обєднання «Автомайдан») було проведено співбесіду з ОСОБА_1, за результатами якої складено протокол ОП№30/12/15-1 (т.1, а.с. 129-130).

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи:

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Атестаційна комісія № 5 ГУ НП в Київській області більшістю голосів (3 за) прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пункт 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна стверджувати, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Суд зазначає, що у протоколі співбесіди з ОСОБА_1 ОП№30/12/15-1 від 30.12.2015 не наведено мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття рішення про службову невідповідність. Зокрема, в ньому відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

З вказаного протоколу вбачається, що атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Так, відповідно до атестаційного листа, складеного начальником сектору Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області, за час служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно. Дисциплінований, ініціативний, енергійний та вимогливий працівник. Свої функціональні обовязки знає і сумлінно виконує. З початку 2015 року ОСОБА_1 на адміністративній ділянці особисто розкрито 2 злочини за статтями 125, 185 Кримінального кодексу України, до відділу доставлено 12 правопорушників, виконано 16 доручень слідчих, складено 74 протоколи про адміністративні правопорушення, з них за статтею 178 КУпАП 23; за статтею 175-1 КупАП 16; за статтею 173 КУпАП 9; за статтею 173-2 КУпАП 22; за статтею 185 КУпАП 4. Відзначається схильністю до аналітичної роботи, працює не рахуючись з особистим часом. У службовій діяльності дотримується вимог законів, інших нормативних актів, постійно працює над підвищенням свого освітнього та культурного рівнів. Завжди вміє виділити в роботі головне і спрямувати зусилля на виконання поставленого завдання. Вболіває за результати своєї праці, розпочату роботу завжди доводить до завершення. Уміло будує свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Критику сприймає правильно, вміє працювати над виправленням власних недоліків. Користується авторитетом серед населення та співробітників. Сміливий, рішучий, організований, має стійкі моральні принципи. Здатний контролювати власні емоції, поза службою поводить себе добре. Вільно володіє російською мовою та англійською зі словником. Фізично розвинутий добре, в стройовому відношенні підтягнутий, табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами та засобами активної оборони володіє та знає правила їх застосування. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. Характерних недоліків та істотних порушень в службовій діяльності та особистій поведінці немає.

Згідно висновку прямого керівника начальника Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_1 займаній посаді відповідає (т.1, а.с. 127).

Згідно відомостей послужного списку ОСОБА_1 за час служби в ОВС один раз притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді зауваження на підставі наказу від 09.01.2014 №5, яке було достроково знято наказом від 14.04.2014 №647.

У той же час, судом встановлено, що за час проходження служби позивач згідно наказу №10-14 від 15.04.2014 нагороджений медаллю « 95 років карному розшуку України» (т.1, а.с. 177); рішенням Екзаменаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 16.10.2013 ОСОБА_1 надано право участі як спеціаліста у проведенні слідчих (розшукових) дій (кваліфікацію спеціаліста-криміналіста) (т.1, а.с. 176).

Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», вартість майна, указаного позивачем в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел (т.1, а.с. 138).

Відповідно до інформаційної довідки, за результатами складання підсумкових заліків за 2014-2015 навчальний рік ОСОБА_1 з функціональної підготовки отримав оцінку «задовільно», з вогневої підготовки «задовільно», з фізичної підготовки «задовільно» (т.1, а.с. 132).

Водночас інформації з відкритих джерел, посилання на які міститься у протоколі, відповідачами не надано.

Суд зазначає, що вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обовязки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

З'ясовуючи фактичні підстави, що покладені в основу висновку про службову невідповідність позивача, судом викликались члени Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у якості свідків для дачі показань. Проте зазначені особи у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач-1, наказом якого були створені відповідні атестаційні комісії та затверджено їх персональний склад, забезпечити явку зазначених осіб у судове засідання також не зміг.

У судовому засідання 06.07.2016 суд у якості свідка з приводу обставин проведення атестування допитав позивача ОСОБА_1 за його згодою відповідно до частини 1 статті 76 КАС України. Суд попередньо розяснив позивачу про передбачену кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.

Як зазначив свідок ОСОБА_1 співбесіда проводилась атестаційною комісією у складі трьох осіб, прізвища та посади яких йому на момент атестування були невідомі. За поясненнями позивача співбесіда тривала близько семи хвилин, у ході яких комісією були переглянуті зібрані матеріали, зокрема, атестаційний лист та було поставлено близько 4-5 питань, які переважно стосувались ставлення до корупційних діянь.

Зокрема, члени Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області зясовували чи отримував свідок за період роботи в ОВС незаконну вигоду, чи був він свідком корупційних правопорушень, вчинених з боку його колег та безпосередніх начальників. Свідок зазначив, що на вказані запитання надав вичерпні та категоричні відповіді, що відповідних правопорушень він не вчиняв та йому невідомо про факти вчинення корупційних правопорушень його колегами та начальниками.

Одночасно з цим, свідок ОСОБА_1 наголосив, що Атестаційна комісія №5 ГУ НП в Київській області не з'ясовувала у нього характеру та обсягу його функціональних обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ та поліції, не встановлювала результатів службової діяльності та рівня теоретичних і практичних знань у контексті займаної ним посади.

Зазначені пояснення свідка в контексті відомостей, що містяться в атестаційному листі ОСОБА_1 та інших матеріалах, які були зібрані на позивача та розглянуті атестаційною комісією, не дають підстав вважати, що рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, які свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені в атестаційному листі ОСОБА_1 факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Стосовно посилань відповідача-1 на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з атестаційного листа позивача, за наслідками проходження тестування ОСОБА_1 отримав 34 бали з тесту на загальні здібності та навички та 20 балів з тесту на знання законодавчої бази. При цьому, згідно пункту 10 Розділу ІV Інструкції №1465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів.

Втім, суд зазначає, що згідно положень Інструкції №1465 результати тестування обовязково враховуються Атестаційною комісією як один з восьми критеріїв оцінки, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування. Крім того, суд звертає увагу, що набрана позивачем загальна кількість балів (54 бали) є більшою за мінімальну кількість балів за результатами двох тестів (50 балів).

При цьому, під час розгляду справи відповідачами не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що отримані позивачем під час тестування бали свідчать про професійну невідповідність позивача.

Суд зазначає, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли зясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт тощо), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність. У той же час, досліджені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що при атестуванні позивача не були дотримані вимоги пункту 2 розділу І (Загальні положення) Інструкції №1465, відповідно до якого керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються. При цьому, суд виходить з того, що відповідачі не надали пояснень щодо формування складу атестаційних комісій, з матеріалів справи вбачається, що більшість в атестаційних комісіях становили представники громадськості, щодо яких відсутні відомості про їх репутацію, вік, освіту, професійні та моральні якості, а відтак і про здатність об'єктивно та з професійної точки зору оцінити службову діяльність поліцейських.

Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП№30/12/15-5 від 30.12.2015, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність не ґрунтується на вимогах Інструкції №1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №77 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), суд зазначає таке.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП№30/12/15-5 від 30.12.2015, яке слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №77 о/с від 17.02.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного наказу у відповідній частині протиправним та його скасування.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як було встановлено судом раніше, наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с ОСОБА_1, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання старшого лейтенанта поліції на посаду інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 183).

Наказом ГУ НП в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 182).

З моменту звільнення позивача підпорядкування Богуславського відділення поліції було змінено з Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області на Миронівський відділ поліції ГУ НП в Київській області.

Таким чином позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.04.2016 №2004/109/1011/1/01-16, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2016 року становить 9600,00 грн. (4800,00 грн. за кожен місяць) (т.1, а.с. 116).

При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає 62 дні: 31 день у грудні 2015 року та січні 2016 року відповідно.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 154,84 грн. (9600,00 грн./62).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 142 дні та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 18.02.2016 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 08.07.2016.

При цьому судом було враховано, що грошове забезпечення за січень 2016 року та грудень 2015 року позивачу виплачувалось за роботу повний календарний місяць (без вихідних днів), тому, при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 18.02.2016 по 08.07.2016.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 142 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 21987,28 грн. (142 х 154,84).

Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.03.2016 зареєстрований Богуславським РЦЗ як безробітний, що підтверджується довідкою Богуславського РЦЗ від 07.07.2016 №340/03-16 (т.2, а.с. 1).

Згідно абзацу 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Таким чином, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на суму отриманої допомоги по безробіттю за відповідний період.

Згідно довідки Богуславського РЦЗ за період з березня по травень 2016 року позивачу виплачено 3668,82 грн. допомоги по безробіттю, отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 18318,46 грн. (21987,28 3668,82).

Відповідно до Положення про територіальні (відокремлені) підрозділи відділи, відділення Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом ГУ НП в Київській області від 27.01.2016 №67 (далі Положення №67), відділення полії в районах, містах є територіальними (відокремленими) підрозділами ГУ НП в Київській області, діяльність яких контролюється та координується начальниками відділів поліції, підпорядковується начальникові ГУ НП.

Пунктом 3 Положення №67 передбачено, що відділ, відділення поліції фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 9 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 №26, встановлено, що ГУ здійснює свої повноваження через апарат ГУ та утворені в установленому порядку відокремлені структурні підрозділи в районах, містах, районах у містах.

Відповідно до підпункту 44 пункту 6 Положення ГУ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує правовий і соціальний захист поліцейських, інших працівників ГУ та членів їх сімей.

Підпунктами 7, 8, 11 пункту 7 Положення передбачено, що ГУ НП в Київській області з метою організації своєї діяльності: відкриває рахунки в установах банків, організовує планово-фінансову роботу в апараті ГУ, відокремлених структурних підрозділах ГУ, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів; забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку в установленому порядку, а також подання необхідної звітності.

Таким чином, саме на ГУ НП в Київській області покладені функції з нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейським, що проходять службу у його відокремлених підрозділах, для чого ГУ НП в Київській області має відповідні рахунки в установах банку, здійснює ведення і подання необхідної звітності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 18318,46 грн. підлягає стягненню саме з ГУ НП в Київській області.

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням відповідачами, як субєктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача з підстави його невідповідності займаній посаді, надано не було.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області та в частині стягнення з ГУ НП в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 4800,00 грн. допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

В судовому засіданні по справі 08.07.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено та підписано 08.07.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом №30/12/15-1 від 30.12.2015, яким ОСОБА_1 (М-179429) визнано таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-179429), інспектора Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 09700, АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по 08.07.2016 у розмірі 18318,46 грн. (вісімнадцять тисяч триста вісімнадцять грн. 46 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

7. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

8. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 09700, АДРЕСА_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.