Ухвала суду № 58979265, 11.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 липня 2016 року № 810/2190/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши в м. Києві матеріали адміністративного позову

за заявою Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників

до Державне підприємство спиртної та лікеро горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної служб з надзвичайних ситуацій України у Київській області до Державне підприємство спиртної та лікеро горілчаної промисловості «Укрспирт, в якому позивач просить суд стягнути з банківських рахунків ДП спиртної та лікеро горілчаної промисловості «Укрспирт» податковий борг перед бюджетом 129 333 030,97 грн.

Стаття 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачає, що суддя, вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, зясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон України № 3674-VI).

Як встановлено ч. 1 ст. 3 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України № 3674-VI встановлено, що за подання адміністративного позову майнового характеру субєкт владних повноважень сплачує 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та за позов не майнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з урахуванням розміру майнових вимог заявлених позивачем, розмір судового збору становить 1 939 995,46 грн.

Однак, до адміністративного позову не надано доказів сплати судового збору у розмірі та порядку визначеному Законом України № 3674-VI, проте, позивач у позовній заяві посилаючись на статтю 8 Закону України Про судовий збір просить суд відстрочити сплату судового збору.

Водночас, суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору позивачу з огляду на таке.

Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23 січня 2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що прохання позивача про відстрочення сплати судового збору не підтверджене належними доказами, які б надавали уявлення про рівень майнового стану сторони або свідчили про неможливість сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 в останньому вказано, що …Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_1 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N2 R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України....

Стосовно посилання позивача на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема на рішенні від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, слід зазначити, що у останньому Судом зазначено "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та "Ейрі проти Ірландії", рішення від 9 жовтня 1979 року, серія А, N 32, с. 14 - 15, п. 26).; Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства"); Суд визнав, що вимога сплатити збори цивільним судам у зв'язку з порушенням справ, вирішити які просять позивачі, не може вважатися обмеженням права на звернення до суду, тобто такою, що сама по собі несумісна з ґарантіями пункту 1 статті 6. Суд наголосив на тому, що це положення не дає підстав для висновку про беззастережність права на отримання безоплатної правової допомоги від держави у вирішенні цивільної справи, ані права на безоплатність провадження у цивільній справі..

Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та випадки звільнення від сплати цього платежу, передбачені у статті 5 Закону України "Про судовий збір". Однак, позивач до кола осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, не відноситься.

У зв'язку з цим суд зазначає, що Верховна ОСОБА_1 України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якого належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України.

Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", парламент у формі закону висловив політичну волю щодо обов'язковості слати усіма суб'єктами владних повноважень судового збору, не передбачив для цієї мети жодних пільг, а також не винайшов потрібним внести зміни до Державного бюджету України щодо виділення асигнувань на сплату судового збору. У той же час, Верховна ОСОБА_1 України зобов'язала Кабінет ОСОБА_1 України забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Суд також не наділений повноваженнями змінювати запроваджений Верховною ОСОБА_1 України правопорядок, діяти всупереч встановленому порядку, доповнювати недоліки законодавчої процедури або перекривати судовими рішеннями бездіяльність Кабінету ОСОБА_1 України.

Отже підстави для відстрочення позивачу сплату судового збору відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 27.10.2015 в адміністративній справі № 2а-3361/10.

Окрім того, суд зазначає, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 88 КАС України, позивачем не надано доказів можливості в подальшому оплатити судовий збір.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.

Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Як вбачається з позовної заяви, її підписав представник позивача ОСОБА_2, повноваження якого підтверджується довіреністю № 2019/9/28-10-10-22 від 03.06.2016, яка підписана начальником ОСОБА_3, однак до адміністративного позову не надано жодних документів, що підтверджують займану ними посаду.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Зазначені недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 1 939 995,46 грн., документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_3, уточненої позовної заяви із зазначенням імені представника, його поштової адреси, а також номеру засобу зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі, з додержанням всіх вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в порядку та у спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, з урахуванням поштового перебігу, до 08 серпня 2016 року.

Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЯ.В. Горобцова