Постанова № 5897565, 07.07.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2009 р.Справа № 14/35-09-1201 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О. О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Ковальчук К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Арія Вин”, смт. Тарутине Тарутинського району Одеської області,

на рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2009 р. у справі №14/35-09-1201 за позовом СПД фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів,

до ТОВ „Арія Вин”, смт. Тарутине Тарутинського району Одеської області,

про стягнення 7065,52 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

10.03.2009 р. (вх. №1560) у господарському суді Одеської області СПД фізичною особою ОСОБА_3 (далі позивач) предявлено позов до ТОВ „Арія Вин” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 5200,00 грн. основного боргу, суму інфляції - 275,60 грн., 3% річних - 29,92 грн., штрафу - 1560,00 грн., а всього суму в розмірі 7065,52 грн. (а.с. 2). Свої вимоги він мотивував наступним.

Позивач та відповідач уклали транспортну заявку б/н від 08.10.2008 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно з якою позивач виконав перевезення вантажу, наданого замовником - відповідачем, про що свідчать товаросупровідні документи. Згідно транспортної заявки, відповідач повинен був на протязі семи днів після отримання документів на перевезення заплатити позивачу за перевезення 5200,00 грн. Однак оплата не здійснена. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції, нарахована відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (Лист від 03.04.1997 р. №62-97), де індекс інфляції за декілька місяців рахувався як сума індексів інфляції за всі ці місяці і становить: 101,5%х101,7%х102%= 105,3%. Тому інфляційне зростання становить: 5200,00 грн. х 105,3 % - 5200,00 грн. = 275,60 грн. Три проценти річних за період прострочки, який на 25.12.2008 р. становить 70 днів, 6уде 5200,00 грн. х 3 % / 365 днів х 70 днів = 29,92 грн. Штраф за невчасну оплату, згідно договору, становить 5200,00 грн. х 30,0 % = 1560,00 грн. Крім цього, для ведення даної справи позивач скористався правовою допомогою адвокатів. Між позивачем та адвокатським об'єднанням було укладено договір про надання юридичних послуг. Згідно з ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст. 526, п.3 ст. 549, ст.ст. 611,624,625,629 ЦК України та ст.ст. 224,229-231 ГК України.

08.04.2009 р. (вх. №7733) позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 24), в якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 5200,00 грн. основного боргу, суму інфляції - 638,56 грн., 3% річних - 41,89 грн., штраф - 1560,00 грн., а всього суму в розмірі 7440,45 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 2220,00 грн., оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції нарахована на 25.12.2008 р., але з того часу пройшов час, відповідач не розрахувався з заборгованістю. Індекс інфляції за декілька місяців рахувався як добуток індексів інфляції за всі ці місяці і становить: 101,7% х 101,5% х 102,1% х 102,9% х 101,5% х 102,0% = 112,28%. Тому інфляційне зростання становить: 5200,00 грн. х 112,28 % - 5200,00 грн. = 638,56 грн. Три проценти річних за період прострочки, який на 01.04.2009 р. становить 98 днів, буде: 5200,00 грн. х 3 % / 365 днів х 98 днів = 41,89 грн. Штраф за невчасну проплату, згідно договору, становить: 5200,00 грн. х 30,0 % = 1560,00 грн. Крім цього, для ведення даної справи позивач скористався правовою допомогою адвокатів. Було укладено договір про надання юридичних послуг з АО „Адвокатська фірма „Цікало, Домашовець, Оприско”, які становлять 2000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.05.2009 р. (суддя Горячук Н. О.) позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 5200,00 грн. боргу, 638,56 грн. - індекс інфляції, 41,89 грн. - 3% річних, 1560,00 грн. штрафу, 2000,00 грн. - послуги адвоката, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу (а.с. 41-42). У своєму рішенні суд зазначив, що відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов не представив, тому справа розглядалася, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній документами. Сторони про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Саме ж рішення суд мотивував тим, що 08.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір - заявка №055 на перевезення вантажів автомобільним автотранспортом (далі - договір). Відповідно до п.1.1 договору, відповідач надає позивачу для перевезення вантаж, а позивач приймає його та зобов'язується вчасно та у повному обсязі доставити у місце призначення. Підпунктом 1.1.8. договору передбачено умови розрахунку у сумі 5200 грн., у тому числі ПДВ 20%. Відповідно до договору: виконавець зобов'язаний своєчасно надати технічно справний засіб згідно даної Угоди і здати вантаж відповідачу, забезпечити збереження вантажу на весь час перевезення, якщо інше не обумовлено. Позивач звільняється від відповідальності за нестачу (пошкодження) вантажу, розкрадання, якщо вантаж супроводжувався представником відповідача, якщо перевезенню перешкоджають непереборні сили - стихійне лихо, військові дії, забороняючи рішення (дії) державних владних структур. До прибуття транспортного засобу під завантаження відповідач зобов'язаний підготувати під'їзд і вантаж до перевезення, здійснити завантаження, перевірку вантажу, передати необхідні документи Перевізнику в час і термін, встановлені Угодою. Підготувати під'їзд, розвантажити та прийняти вантаж, підтвердити приймання записом у ТТН і шляховому листі. Термін завантаження і розвантаження не повинен перевищувати 24 годин. Своєчасно провести розрахунки за виконане замовлення після одержання всіх необхідних документів від Перевізника на протязі 7 днів. За затримку оплати - штраф 30% вартості перевезення. За відмову від перевезення вантажу після підписання Угоди винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від вартості фрахту. За несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження і розвантаження, а також за порушення терміну завантажувально-розвантажувальних робіт винна сторона сплачує штраф в розмірі 100 грн. за кожну повну добу простою. Всі суперечки сторін вирішуються шляхом прямих переговорів, якщо не досягнуто згоди - спори розглядаються в Арбітражному суді. Усі судові витрати несе винна сторона. Дана Угода набирає чинності з часу підписання і діє до повного виконання зобов'язань між сторонами по даній Угоді. На виконання умов договору відповідач перевіз позивачу продукцію, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія 01АААЗ №226160 від 09.10.2008 р. Відповідач за надані послуги перевезення не розрахувався Відповідно до умов договору, за затримку оплати за надані послуги перевезення відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від вартості фрахту. Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався, документів, які спростовують позовні вимоги, не представив. Під час розгляду справи відповідачем суду не було належним чином доведено та доказано виконання своїх зобов'язань за договором. 26.10.2008 р. позивач та „Адвокатське об'єднання „Адвокатська фірма „Цікало, Домашовець, Орисько” уклали договір про надання юридичних послуг. Предметом договору є надання юридичної допомоги та захисту прав позивача при вирішенні спору про стягнення заборгованості з відповідача. Згідно п.4.1. вказаного договору про надання юридичних послуг, оплата послуг здійснюється одноразово у сумі 2000,00 грн. На день розгляду справи сума 2000 грн. сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №83 від 26.10.2008 р. Згідно зі ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ЗУ „Про адвокатуру”. Статтею 12 ЗУ „Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що сплачена позивачем послуга „Адвокатському об'єднанню „Адвокатська фірма „Цікало, Домашовець, Орисько” є оплатою послуг адвоката. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 525,526,625 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові, з урахуванням уточнень до нього, відмовити, з тих підстав, що відповідач не приймав участі у справі, так як не був належним чином повідомлений про призначення часу та місця проведення судових засідань, про що свідчить відсутність підпису відповідальної особи відповідача на повідомленнях про отримання листів з господарського суду Одеської області. Відповідно до Наказу директора по підприємству відповідача Голубєй А. І. „Про встановлення відповідальної особи за отримання рекомендованої кореспонденції” №218 від 17.02.2009 р., відповідальним за отримання рекомендованої кореспонденції, адресованої відповідачу, і підписання повідомлень про вручення листів є директор - Голубєй А. І. Інші співробітники підприємства не мають права отримання рекомендованої кореспонденції та підписання поштових повідомлень. Поштові відмітки на конвертах листів господарського суду Одеської області про відмову в прийнятті листа від 23.03.2009 р. та 14.04.2009 р. за підписом листоноші Тодорової не мають жодної юридичної сили, оскільки в них відсутні прізвища та ініціали осіб, які відмовились прийняти дані листи. Дані відмітки не можуть бути доказами про повідомлення належним чином відповідача про час та місце слухання зазначеної справи, оскільки листоноша Тодорова могла запропонувати прийняти кореспонденцію будь-якому співробітнику відповідача, який не має такого права, згідно згаданого наказу по підприємству. В такому випадку скаржник фактично був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи та подавати заперечення на позовну заяву, які складаються з наступного. Так, позивач подав у якості письмових доказів збільшення судових витрат копію договору про надання юридичних послуг від 26.10.2008 р., яка не засвідчена належним чином (немає печатки позивача та відповідного напису „копія вірна” або „згідно оригіналу” та підпису особи, що засвідчила копію документів). Крім того, дата договору викликає дуже великий сумнів, оскільки 26.10 2008 р. це вихідний день - неділя. Також, на підтвердження сплати наданих юридичних послуг позивач надав копію платіжного доручення №83 від 26.10.2008 р., яке проведене банком 26.10.2008 р. Не зрозуміло як банк зміг провести розрахунки у вихідний день. Судом не було досліджено даний факт. У позивача не були витребувані оригінали зазначеного договору та платіжного доручення. В даному випадку суд повинен був виявити помилки у датах цих документів або їх недостовірність. У будь-якому разі дані документи, відповідно до чинного законодавства України, не повинні були розглядатись як письмові докази, на підставі яких з відповідача було стягнуто 2000 грн. Також, слід зазначити, що копія Свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання від 07.12.2006 р. № 518 та копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1112 від 2005 року теж не засвідчені належним чином. До матеріалів справи долучено копію договору - заявки №055 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.10.2008 р. (ар. с. 34), яка не підписана стороною договору - позивачем. На даній копії є лише підпис та печатка позивачки, яка засвідчує копію договору - заявки. Крім того, копія договору - заявки №055 (ар. с.8) теж не засвідчена належним чином. Також на даній копії відсутні будь-які підтвердження факту отримання даної факсової копії саме від відповідача (номер телефону - факсу, дата дзвінка, тощо). Виходячи з матеріалів справи, позивач так і не надав оригінал даного договору - заявки №055 з оригіналами підписів та печаток сторін, або належно засвідченої копії. Треба зазначити, що на копії договору - заявки №055 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.10.2008 р. стоїть печатка „№1 Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”, ЄДРПОУ 31851793”. Дана печатка не використовується для укладання договорів, згідно наказу директора відповідача. Також, на копії зазначеного договору стоїть підпис, який не є особистим підписом директора відповідача - Голубєй А І, немає прізвища особи, яка підписала даний договір. В даній копії договору - заявки взагалі не вказана особа, яка має право підписувати даний договір. Справжній підпис директора відповідача можна побачити на доданих документах: копія Статуту, копія Протоколу №1 зборів учасників (засновників), де підпис засвідчено нотаріально. Відповідач, на підставі ч.2 ст. 215 ЦК України, стверджує що договір - заявка №055 від 08.10.2008 р. між позивачем та відповідачем на суму 5200 грн. не укладався. Звідки у позивача взялася факсова копія, відповідачу незрозуміло. Отже, копії даного договору заявки (ар. с. 8,34) не можна розцінювати як докази його існування. Факт перевезення вантажу згідно товарно - транспортної накладної серії 01АААЗ №226160 від 09.10.2008 р. мав місце. Однак, вартість перевезення була усно оговорена позивачем та відповідачем і складала значно меншу суму, ніж зазначена у копії договору - заявки №055. Згідно домовленості договір перевезення по даному факту мав бути укладений після перевезення вантажу. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник також послався на ст. 181 ГК України та абз.2 ч.2 ст. 207 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. відновлено скаржнику процесуальний строк для подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. До скарги позивач додав засвідчені копії: договору про надання юридичних послуг; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжного доручення №83 від 26.10.2008 р. і судова колегія залучила їх до матеріалів справи.

Судова колегія задовольнила клопотання представника відповідача, залучивши до матеріалів справи наказ відповідача №190 від 01.09.2008 р.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що не приймав участі у справі, так як не був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про що свідчить відсутність підпису відповідальної особи відповідача на повідомленнях про отримання листів з господарського суду Одеської області, оскільки, відповідно до наказу директора по підприємству відповідача Голубєй А. І. „Про встановлення відповідальної особи за отримання рекомендованої кореспонденції” №218 від 17.02.2009 р., відповідальним за отримання рекомендованої кореспонденції, адресованої відповідачу, і підписання повідомлень про вручення листів є директор - Голубєй А. І., а інші співробітники підприємства не мають права отримання рекомендованої кореспонденції та підписання поштових повідомлень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала місцевого суду про порушення провадження з цієї справи від 13.03.2009 р. (а.с. 1), в якій розгляд справи був призначений на 01.04.2009 р., була надіслана на адресу відповідача та 20.03.2009 р. була повернена до суду поштарем Тодоровою, у звязку з відмовою від прийняття, що підтверджується складеною нею довідкою (а.с. 14-15).

Ухвала місцевого суду від 01.04.2009 р. (а.с. 19), в якій розгляд справи був відкладений на 06.05.2009 р., оскільки представник відповідача не зявився, була надіслана на адресу відповідача та 14.04.2009 р. була повернена до суду поштарем Тодоровою, у звязку з відмовою від прийняття, що підтверджується складеною нею довідкою (а.с. 20-21).

У судовому засіданні 06.05.2009 р. за відсутністю представника відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини оскарженого рішення.

Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України (зі змінами), затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду службою діловодства в день її прийняття надсилається всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Виходячи з вищезазначеного, сторона вважається повідомленою належним чином, якщо ухвали про призначення справи до розгляду або про відкладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал стороні.

Водночас, відповідно до розяснень, наданих в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. за №01-8/1228 (зі змінами), до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендаційної кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатись належними доказами виконання судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що скаржник повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, але відмовлявся від отримання повідомлення з власної волі, тобто скаржник не мав бажання отримувати їх, отже не скористався наданими йому процесуальними правами, а тому посилання відповідача на те, що він належним чином не повідомлявся про розгляд справи, не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду, який правомірно дійшов висновку про розгляд спору за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Як стверджує скаржник в апеляційній скарзі, поштові відмітки на конвертах листів господарського суду Одеської області про відмову в прийнятті листа від 23.03.2009 р. та 14.04.2009 р. за підписом листоноші Тодорової не мають жодної юридичної сили, оскільки в них відсутні прізвища та ініціали осіб, які відмовились прийняти дані листи.

Таке твердження скаржника судова колегія також не приймає до уваги, оскільки працівники поштових відділень не зобовязані зясовувати прізвища осіб, що, відмовляючись приймати поштові відправлення, не називають свого прізвища.

Крім того, колегія суддів з цього приводу також вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на наказ директора по підприємству відповідача Голубєй А. І. „Про встановлення відповідальної особи за отримання рекомендованої кореспонденції” №218 від 17.02.2009 р., де відповідальним за отримання рекомендованої кореспонденції, адресованої відповідачу, і підписання повідомлень про вручення листів є директор - Голубєй А. І., а інші співробітники підприємства не мають права отримання рекомендованої кореспонденції та підписання поштових повідомлень, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, виходячи з наступного.

Дійсно, з поштових довідок про відмову від отримання копій ухвал суду від 13.03.2009 р. (а.с. 15) та від 01.04.2009 р. (а.с. 21) неможливо встановити, хто саме відмовився від отримання поштових відправлень. Однак, апеляційна інстанція зазначає, що скаржником не додано суду доказів того, що відмовлявся від отримання поштових відправлень не директор Голубєй А. І., відповідальний за отримання рекомендованої кореспонденції, адресованої відповідачу, і підписання повідомлень про вручення листів, а інший співробітник підприємства, що не має такого права.

Крім того, судова колегія вважає за необхідно зазначити, що внутрішній наказ відповідача, стосовно встановлення осіб, які мають право приймати кореспонденцію, не може прийматись до уваги, оскільки на суд та й на поштаря теж не покладено обовязку розшукувати конкретну особу, яка уповноважена відповідачем приймати його кореспонденцію, тим більше, що ні суд, ні поштар не знали та не могли знати про наявність вищезазначеного наказу.

Апелянт також послався на те, що позивач подав копію договору про надання юридичних послуг від 26.10.2008 р., яка не засвідчена належним чином (немає печатки позивача та відповідного напису „копія вірна” або „згідно оригіналу” та підпису особи, що засвідчила копію документів). Крім того, дата договору та платіжного доручення №83 за ним, а саме 26.10.2008 р., є вихідним днем, тобто суд повинен був виявити помилки у датах цих документів або їх недостовірність.

Дійсно, 26.10.2008 р. є вихідним днем (неділею), а, згідно чинного господарського процесуального законодавства, докази подаються сторонами в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях. Однак, зазначені обставини, викладені скаржником у скарзі, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки порушення форми подання доказів не є безсумнівною підставою стверджувати, що такі докази недостовірні і скаржник не надав доказів їх недостовірності. Аналогічне стосується і копії Свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання від 07.12.2006 р. № 518 та копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1112 від 2005 року, які теж не засвідчені належним чином, на що вказує апелянт.

Щодо укладення договору про надання юридичних послуг та проведення розрахунку за ним п/дорученням 26.10.2008 р., тобто у неділю, то судова колегія зазначає, що чинним законодавством не передбачено заборони на укладання договорів у вихідні дні, а форма та зміст п/доручення не дають апеляційній інстанції достатніх підстав сумніватися в їх достовірності.

Слід зазначити, що позивач надав суду апеляційної інстанції належним чином засвідчені копії вищевказаних документів і судова колегія, дослідивши їх, дійшла до висновку, що вони є належними та допустимими доказами, які підтверджують витрати позивача на адвоката.

Крім того, скаржник вказав, що до матеріалів справи долучено не засвідчену належним чином (а.с. 8) копію договору - заявки №055 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.10.2008 р. (а. с. 34), яка не підписана стороною договору позивачем, наявний лише підпис та печатка позивачки, яка засвідчує копію договору - заявки. На даній копії відсутні будь-які підтвердження факту отримання даної факсової копії саме від відповідача (номер телефону - факсу, дата дзвінка, тощо). Також на копії договору - заявки №055 стоїть печатка „№1 Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”, ЄДРПОУ „31851793”, яка не використовується для укладання договорів, згідно наказу директора відповідача. На копії зазначеного договору стоїть підпис, який не є особистим підписом директора відповідача - Голубєй А. І., немає прізвища особи, яка підписала даний договір, не вказана особа, яка має право підписувати даний договір.

Враховуючи викладене, відповідач, на підставі ч.2 ст. 215 ЦК України, стверджує, що договір - заявка №055 від 08.10.2008 р. між позивачем та відповідачем на суму 5200 грн. не укладався. Факт перевезення вантажу згідно товарно - транспортної накладної серії 01АААЗ №226160 від 09.10.2008 р. мав місце, але вартість перевезення була усно оговорена позивачем та відповідачем і складала значно меншу суму, ніж зазначена у копії договору - заявки №055.

Апеляційна інстанція не погоджується з такою позицією скаржника, оскільки договір - заявка №055 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.10.2008 р. (а.с. 34), хоча й не підписаний позивачем, але ним визнаний, а наявний підпис та печатка позивача засвідчують копію договору заявки, який був направлений факсимільним звязком, що передбачено чинним законодавством, тобто цей доказ, поданий позивачем, є належним, тобто поданим у відповідній формі, встановленій чинним господарсько процесуальним законодавством. Крім того, на даній копії договору заявки наявні номер телефону, дата та час дзвінку відповідача, а саме вказано наступним чином: „ТОВ „Арія Вин”, номер тел. 810380484732380, окт. 08 2008, 09:10”.

Оцінюючи твердження відповідача, що на копії договору - заявки №055 стоїть печатка „№1 Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”, ЄДРПОУ „31851793”, яка не використовується для укладання договорів, судова колегія встановила наступне.

Дійсно, представник відповідача надав суду апеляційної інстанції наказ відповідача №190 від 01.09.2008 р., яким встановлюється, якою саме печаткою відповідача засвідчуються його документальний обіг і в якому зазначено, що печатка №1 (яка стоїть на договорі - заявці №055) не повинна використовуватись в документальному обігу.

Проте, представник відповідача не заперечував той факт, що на договорі - заявці №055 дійсно стоїть відтиск печатки „№1 Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”, ЄДРПОУ „31851793”, яка належить відповідачу. При цьому, представник відповідача не зміг пояснити суду, чому на договорі стоїть відтиск печатки відповідача (як він там опинився). Представник відповідача визнав, що відповідач не звертався до органів внутрішніх справ з заявою про підробку або викрадення печатки і розслідування з цього приводу не ведеться.

Крім того, зазначений наказ є внутрішнім документом відповідача і за належне виконання його повинен відповідати сам відповідач, а не сторонні особи.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що поставлення на договорі - заявці №055 іншої, ніж передбаченої внутрішнім розпорядженням, печатки відповідача не може бути підставою вважати цей договір недійсним.

Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вищевказаного договору недійсним.

Посилання скаржника на те, що на копії договору заявки № 055 стоїть підпис, який не є особистим підписом директора відповідача - ОСОБА_5, хоча, дійсно, немає прізвища особи, яка підписала даний договір, не може прийматись колегією суддів до уваги, оскільки зясовувати, хто від імені підприємства відповідача підписав цей договір, повинен сам відповідач (директор) або звернутися до відповідних органів для зясування цієї обставини.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, посилання апелянта на ч.2 ст. 215 ЦК України, згідно якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тобто на те, що договір - заявка № 055 від 08.10.2008 р. між позивачем та відповідачем на суму 5200 грн. не укладався, є хибним, не відповідає матеріалам справи та наявним в ній доказам.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що факт надання позивачем відповідачу послуг по перевезенню вантажу підтверджується товарно - транспортною накладною серії 01АААЗ №226160 від 09.10.2008 р., тобто належним доказом.

Слід зазначити, що апелянтом визнається цей факт, але він стверджує, що вартість перевезення була усно оговорена позивачем та відповідачем і складала значно меншу суму, ніж зазначена у копії договору - заявки №055, не зазначаючи, яку саме меншу суму.

Проте доказів того, що існувала вищевказана усна домовленість відповідач, у порушення приписів ст.ст. 33 -34 ГПК України, не надав, а позивач цей факт не визнає.

Таким чином, на думку судової колегії, наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують позовні вимоги позивача і місцевий суд, давши їм повну та всебічну оцінку, дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам, висновку щодо наявності у відповідача вказаної заборгованості, а відтак вмотивовано задовольнив позов як в частині стягнення цього боргу, так і в частині стягнення збитків від інфляції, 3% річних, штрафу та судових витрат.

Згідно п.3 Розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному зясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення привело до прийняття неправильного рішення.

На думку судової колегії, місцевий суд встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду, не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією такими, що не можуть бути прийняті до уваги, апелянт не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки, з урахуванням встановленого судовою колегією, відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2009 р. у справі №14/35-09-1201 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Арія Вин” на зазначене судове рішення без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

ОСОБА_6

Повний текст постанови підписано 07.07.2009 р.