Постанова № 58971894, 12.07.2016, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7141/16-а

Провадження № 2-а/234/178/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі

судді Ткачової С.М., за участю секретаря Харькової Т.С., представника відповідача: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання дій неправомірними та зобов*язання провести перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 року позивачка звернулась до Краматорського міського суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання дій неправомірними та зобов*язання провести перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що з травня 1995 року до теперішнього часу вона працює в органах прокуратури України. У жовтні 2009 року УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Пропрокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII. З жовтня 2014 року вона перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорська. УПФУ у м. Краматорська з квітня 2015 року не виплачує їй призначену пенсію. У грудні 2015 року вона звернулась до УПФУ у м. Краматорську з приводу підстав невиплати пенсії. На початку березня 2016 року вона отримала відповідь УПФУ ум.Краматорську, за якою п. 1 р. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від02.03.2015№213-VIII внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Змінами передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/ щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Пенсію за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року їй не виплачено. Разом з цим, УПФУ у м. Краматорську протиправно не враховано п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Вказаною нормою передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Станом на 01.06.2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято. Таким чином, з 01.06.2015 року норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб на підставі цього Закону не діють. Як наслідок, з 01.06.2015 року посад, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», не має (через відсутність норм ніхто не має права на пенсію за цим Законом). Ураховуючи, що з 01.06.2015 року посада, яку вона обіймає, не дає їй право на призначення пенсії за Законом України «Про прокуратуру», з01.06.2015 року підстави для невиплати мені пенсії відсутні. Просить визнати протиправною відмову УПФУ в м. Краматорську Донецької області щодо невиплати їй пенсії за вислугу років за період з 01.06.2015 року по 31.12.2016 року. Зобов*язати Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити їй призначену пенсію за вислугу років за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

В судове засідання позивачка не з*явилась, хоча була сповіщена про слухання справи належним чином, повісткою. Надала заяву про слухання справи за її відсутності, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позову, підтримала письмові заперечення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд приходить до наступних висновків.

З травня 1995 року до теперішнього часу ОСОБА_2 працює в органах прокуратури України. На теперішній час заступником прокурора Донецької області.

У жовтні 2009 року УПФУ у Ворошилівському районі м. Донецька ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Пропрокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII.

З жовтня 2014 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорська. УПФУ у м. Краматорська з квітня 2015 року не виплачує їй призначену пенсію. У грудні 2015 року вона звернулась до УПФУ у м. Краматорську з приводу підстав невиплати пенсії.

Вказані обставини не оспорюються та доказуванню не підлягають.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулась до УПФУ у м. Краматорська. На звернення позивачки від 07.12.2015 року надано відповідь від 16.12.2015 року, в якій з посиланням на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повідомив, що оскільки позивач є робітником органів прокуратури, то виплату пенсії їй було припинено з 01.04.2015 року.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачці, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зупинення виплати пенсії у звязку з перебуванням позивача на посаді прокурора є прямим порушенням цієї норми, оскільки колишні прокурорські працівники, які на даний час не працюють в органах прокуратури, продовжують отримувати пенсію у повному розмірі.

Право на отримання пенсії гарантується ст.46 ОСОБА_3 України, а ст. 22 та 64 ОСОБА_3 України передбачають, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, і конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.

Як встановлено абзацом 2 частини 1статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

У період роботи на інших посадах, роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Представник відповідача вважає, що оскільки позивач працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про Прокуратуру», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно з Законом № 1058, виплачуватись не повинна.

Суд зазначає, що станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працював позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

В теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивачка, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст.47 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вказане, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. При цьому суд вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом, ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

Суд визнає, що позивачку позбавлено пенсії і у порушення вимог та положень статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.ХІ.1950 (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, з огляду на наступне.

Стаття 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин. Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Всупереч статті 14 Конвенції, яка гарантує рівність у здійсненні основних свобод, позивачу з огляду на його рід занять припинено виплату пенсії в той час як без будь-якого об'єктивного і розумного обґрунтування виплата такої ж пенсії проводиться іншим особам, які перебувають в однаковому із позивачем положенні, однак мають інший рід занять. Виплата такої пенсії не зупинена іншим особам, які працюють в інших сферах та секторах державного впливу та економіки. Оскільки позивач постійно сплачував та на даний час продовжує сплачувати передбачені чинним законодавством внески, тому, на переконання суду, дії відповідача є втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

Згідно до ЗУ № 911 у частині першій статті 47 абзаци другий і третій викладнні в такій редакції:"Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється діяпункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Даний Закон набрав чинності 01.01.2016 року, таким чином наклав тимчасові обмеження на 2016 рік, на виплату призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України, ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.

Згідно з ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ОСОБА_3 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 ОСОБА_3 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 ОСОБА_3 України).

Відповідно до статті 64 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї ОСОБА_3.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_3 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_3 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_3 України як актом прямої дії.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача та не приймає заперечення відповідача проти позову, оскільки діями відповідача порушуються права позивача, які гарантовані ОСОБА_3 України.

Також підлягає задоволенню вимога позивачки щодо поновлення строку для звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки про порушення своїх прав позивачка дізналась після отримання відмови від відповідача 16.12.2016 року, надала копії лікарняних листів, тобто з поважних причин з позовом до суду звернулась 28.04.2016 року, тому відповідно до ст. 100 КАС України суд визнав причини пропуску такого строку поважними та такими, що підлягають поновленню.

Керуючись ст.ст.2-15,17-18,69-71, 79, 86, 87, 100, 122, 128,143,158,162,163,167,185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання дій неправомірними та зобов*язання провести перерахунок пенсії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову УПФУ в м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Зобов*язати Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 призначену пенсію за вислугу років за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Вступна та резолютивна частини постанови ухвалені, проголошені та вручені 12.07.2016 року. Повний текст постанови виготовлений 12.07.2016 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом 10 днів після проголошення.

Постанова ухвалена в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя