Вирок № 58963503, 14.07.2016, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 491/804/14-к Провадження 1-кп/505/52/2016р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року Котовський міськрайсуд Одеської області у складі:

головуючої судді - Паценюк Г.В.

секретаря - Попової Г.Є.

прокурора - Дубровського А. В., Петросяна Н.А., Яремчука О.

захисника - ОСОБА_1

представників потерпілого ОСОБА_2 - адвокатів Стратулата С.Д., Цуркана О.О.

потерпілого - ОСОБА_2

законного представника потерпілого - ОСОБА_5

за участю обвинуваченого - ОСОБА_6,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_7

представника відділу - служби у справах дітей Котовської міської ради Одеської області - Жосан Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Котовську Одеської області кримінальне провадження № 1-кп/505/52/16, зареєстроване в ЄРДР 28.11.2012 року за № 12012170210000031 по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, не одруженого, на даний час не навчається і не працює, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_6, 07.10.2012 року, о 13.00, знаходячись біля нежилого домоволодіння у с. Долинське Ананьївського району Одеської області, на підставі раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар правою ногою в область лівого боку тулуба, внаслідок чого, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 463 від 13.03.2014 року, заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, а саме: підкапсульного розриву і гематоми селезінки, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в умисному нанесені середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 не визнав. Суду показав, що ОСОБА_2 його товариш, з яким він знайомий давно, підтримує дружні стосунки. До цього випадку ніколи з останнім не сварився. 07.10.2012 року, приблизно о 09.00-09.30 до нього зайшов останній, щоб спитати чи піде він грати у футбол. Він погодився, а ОСОБА_2 пішов далі збирати товаришів у команду. Приблизно в 11.00 годин він прийшов до нежилого будинку, де зазвичай вони грають у футбол та побачив там ОСОБА_10, ОСОБА_11, і ОСОБА_12, які грали в карти. Він разом з ними теж почав грати у карти. Через деякий час прийшов ОСОБА_2, який в руках тримав пляшку пива 0,5 л, а потім почав розмахувати руками перед ОСОБА_12 Побачивши це, ОСОБА_12 вдарив ОСОБА_2 долонею по обличчю, а той побіг до напіврозваленої пічки, намагався схопити цеглину, щоб вдарити, але не втримав її. Тоді ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_2 та вдарив останнього ногою в живіт. ОСОБА_2 розплакався, а потім разом із ОСОБА_12 вийшов на подвір'я. Він також з іншими хлопцями вийшов на вулицю, туди ж прийшов ОСОБА_13 Потерпілий ОСОБА_2 та ОСОБА_12 були за будинком, та кидали один в одного камінням. Один камінь попав у нього, в область грудної клітини, після чого він встав і зробив їм зауваження. Проте, ОСОБА_2 на зауваження не реагував та почав кричати. Коли він пішов назад до хлопців то йому в спину полетів ще один камінь. Після цього, він підійшов до ОСОБА_2, який почав висловлюватися нецензурними слова та дарив його рукою в плече. ОСОБА_2 впав на землю і заспокоївся. Приблизно о 12.30 йому зателефонувала мати і він пішов додому. Через тиждень дізнався, що ОСОБА_2 знаходиться в лікарні.

Суд заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, їх законних представників, свідків, дослідивши письмові докази., приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 в умисному нанесенні тілесного ушкодження середньої тяжкості підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, який суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_6 знаходився в дружніх стосунках. 07.10.2012 року він, взявши м'яч, який йому купив батько, прийшов до ОСОБА_11, у якого був ОСОБА_6 Потім підійшли ОСОБА_12 та ОСОБА_10 і вони разом пішли до нежилого будинку грати в карти. Через деякий час вийшли на двір, де до них підійшов ОСОБА_14 В цей час ОСОБА_6 їв яблуко, і ОСОБА_14 підійшов до нього і запитав чи є в нього ще яблука, однак обвинувачений яблука не дав, а кинув огризком. Він заступився за ОСОБА_14 після чого ОСОБА_6 вдарив його ногою у живіт. Він став плакати, оскільки було дуже боляче. Через деякий час обвинувачений пішов додому, а він ще залишився. Потім пішов на стадіон, дав хлопцям м'яч, вони грали у футбол, а він разом із ОСОБА_14 сидів на галявині, так як дуже болів живіт. Потім ОСОБА_14 відвів його додому, він ліг на диван, так як біль не проходив. Коли біль став нестерпний сказав бабусі, що ОСОБА_6 вдарив його у живіт.

Показання потерпілого ОСОБА_2 під час судового засідання були чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються з показаннями свідків та письмовими доказами.

Так, законний представник потерпілого ОСОБА_5, суду показала, що ОСОБА_2 її син. 07.10.2012 року, біля 19.00 годині їй подзвонила мати і сказала, що ОСОБА_6 вдарив сина у живіт, після чого йому стало погано, він терпів, але біль посилювався і тому вони викликали лікаря, а потім поїхали до Ананьївської районної лікарні. Після цього його було направлено до Одеської дитячої лікарні. Крім того мати розповіла, що сина привів ОСОБА_14 так як він сам не міг дійти додому, і саме той змусив сина розповісти що сталося між ним та ОСОБА_6 Після цього вона подзвонила до матері обвинуваченого ОСОБА_6, щоб та допомогла коштами на обстеження, але та відмовилася, сказавши, що в неї коштів немає. У сина був поставлений діагноз - розрив селезінки.

Свідок ОСОБА_15, суду показала, що ОСОБА_2 її онук. 07.10.2012 року він пішов грати у футбол, а вона лягла відпочити. Через деякий час онук прийшов разом із ОСОБА_14 і вона побачила, що він плаче. Тоді ОСОБА_14 сказав онуку, щоб він розповів все, що сталося. Онук розказав, що ОСОБА_9 кинув огризком від яблука, а потім підійшов і вдарив ногою в живіт. Біля 19.00 години зателефонувала доньці та розповіла про те, що сталося. Так як, онук плакав, жалівся, що його дуже болить живіт, викликала швидку допомогу, після чого його доставили у лікарню.

Із протоколу слідчого експерименту від 03.06.2014 року, слідує, що потерпілий ОСОБА_2 під час вказаної слідчої дії підтвердив, що удар ногою в область тулуба йому наніс ОСОБА_6 та вказав на конкретні обставини при яких йому було нанесено тілесне ушкодження.

Свідок ОСОБА_12, суду показав, що обвинуваченого та потерпілого знає як односельчан. 07.10.2012 року біля 13.00 він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_16 грали у футбол. Стомившись, сіли відпочивати. Під час відпочинку ОСОБА_9 їв яблуко, а потім почав кидатися огризком. Через це у нього з ОСОБА_2, почалася сварка, під час якої ОСОБА_9 ногою вдарив ОСОБА_2 у правий бік, коли той сидів навприсядки. Фізично ОСОБА_6 був більш розвинутий. Згодом почув, що ОСОБА_2, знаходиться у лікарні.

Свідок ОСОБА_10, суду показав, що 07.10.2012 року він з друзями погравши у футбол, сіли перепочити. Обвинувачений ОСОБА_9, їв яблуко, а потім кинув огризком в ОСОБА_2 Між ними почалася сварка, під час якої ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_2 і вдарив його ногою в живіт. Від удару потерпілий почав плакати. Він підходив до ОСОБА_2 та питав чи його щось болить, на що той відповів, що болить живіт.

Свідок ОСОБА_13, суду показав, що потерпілий ОСОБА_2 односельчанин, а з обвинуваченим ОСОБА_9 навчався в одному класі. Восени 2012 року, більш точної дати не пам'ятає, він разом з ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_17 грали у футбол. Стомившись, сіли відпочивати. Через деякий час у ОСОБА_9 з ОСОБА_2 почалася сварка, у зв'язку з тим, що останній кинув в обвинуваченого огризком яблука. Потім ОСОБА_9 наніс потерпілому один удар ногою в правий бік тулуба. Через деякий час ОСОБА_9 пішов додому. ОСОБА_2 залишився з ОСОБА_14 (ОСОБА_14) та плакав, останній його заспокоював, а потім повів потерпілого додому.

Свідок ОСОБА_11, суду показав, що восени 2012 року, більш точної дати не пам'ятає, він разом з потерпілим, обвинуваченим, ОСОБА_13, ОСОБА_17 сиділи на галявині та розмовляли. Пам'ятає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 сперечалися, ображали один одного, але хто і коли наніс удар ОСОБА_2 він не бачив.

Свідок ОСОБА_19, суду показала, що обставини отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень їй не відомі. Про те, що ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_2 їй розповіла донька. В той же день біля 16.00, проходячи поблизу будинку ОСОБА_14 бачила потерпілого, який йшов з невідомим хлопцем, зовнішніх тілесних ушкоджень на ньому не бачила.

Свідок ОСОБА_20, суду показала, що вона працює соціальним педагогом Ананьївської школи-гімназії і добре знає обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_2 Вона була присутня при допиті неповнолітніх свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 Останні давали показання добровільно, без будь - якого примусу зі сторони працівників міліції. Так як, пройшло багато часу з вказаної події то не пам'ятає, чи розповідали діти про те, що ОСОБА_6 наніс ОСОБА_2 удар в живіт.

Свідок ОСОБА_21, суду показав, що він працює лікарем - хірургом Ананьївської центральної районної лікарні. Ввечері, 07.10.2012 року у відділення поступив потерпілий ОСОБА_2, якого привезла бабуся. Він провів огляд останнього та направив на ультразвукове дослідження. При дослідженні було встановлено, що у ОСОБА_2 була пошкоджена селезінка, після чого його було направлено на лікування до дитячої лікарні м. Одеси.

Згідно акту судово-медичного дослідження № 370 від 04.12. 2012., у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, а саме підкапсульного розриву і гематоми селезінки. Підкапсульний розрив селезінки являється результатом травмуючої дії тупого предмету, на що вказує характер тілесного ушкодження.

Із висновку судово-медичної експертизи № 374 від 30.11.2012 року, слідує, що у ОСОБА_2 була виявлена закрита травма органів черевної порожнини у вигляді підкапсульном розриву-гематоми селезінки. Підкапсульний розрив селезінки у ОСОБА_2 являється наслідком травмуючої дії тупого твердого предмету, на що вказує характер тілесного ушкодження. Таке тілесне ушкодження може виникнути від удару кулаком або ногою, так як зазначені частини тіла мають ознаки тупих твердих предметів. Заподіяна ОСОБА_2 травма селезінки віднесена до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 463 від 13.03.2014 року, було підтверджено наявність у ОСОБА_2 закритої травми живота у вигляді підкапсульного розриву і гематоми селезінки. Зазначено, що вказана травма заподіяна незадовго до надходження постраждалого в стаціонар, і таким чином могла бути отримана 07.10.2012 року. Дана травма спричинена дією тупого предмета, яким могла бути і взута нога. Вказана травма не була небезпечною для життя в момент заподіяння і в своєму клінічному перебігу не викликала небезпечного для життя стану, але спричинила за собою розлад здоров'я тривалістю понад 21 дня, і за цим критерієм, на підставі п.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1985) відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Для утворення подібної травми досить і одного удару в область живота. Отримання вказаної травми при падінні з висоти власного зросту не можливе.

В судових дебатах захисник ОСОБА_22 стверджував, що потерпілий ОСОБА_2 обмовляє обвинуваченого через наявність неприязних відносин між їх сім'ями. Підтвердженням цього на його думку є те, що ОСОБА_2 при зверненні до лікарів спочатку стверджував, що травму отримав під час гри у футбол і це зафіксовано в його медичних картках. Крім того, 07.10.2012 року, тобто в день отримання травми ніхто з рідних неповнолітнього потерпілого до відділу міліції не звертався, і тільки на слідуючий день мати потерпілого написала заяву до відділу міліції.

Таку ж думку, висловили в судових засіданнях батьки обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_23, які були допитані відповідно в якості законного представника та свідка.

Вказані твердження сторони захисту суд вважає необґрунтованими із слідуючих підстав. В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_5 підтвердила, що дійсно їх сім'ї не спілкуються на протязі тривалого часу, але діти, тобто потерпілий та обвинувачений підтримували добрі відносини, ходили один до одного в гості, разом гуляли.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6, в судових дебатах вказав, що з потерпілим у нього і на теперішній час добрі відносини. Останній частий гість у його домі.

Та обставина, що ОСОБА_2 в лікарні спочатку не вказував за яких обставин, і хто, спричинив йому травму, як раз може свідчити про те, що перебуваючи з обвинуваченим в дружніх відносинах, хотів приховати факт нанесення йому удару саме ОСОБА_6 Крім того, слід врахувати, що на час вказаної події ОСОБА_2 був малолітній і не міг в повній мірі усвідомлювати значення того, що сталося.

Що стосується написання ОСОБА_5 заяви про злочин на слідуючий день після події, то остання в судовому засіданні пояснила, що на той час перебувала в м. Одесі, крім того хотіла вирішити питання без втручання правоохоронних органів.

Суд, також вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_22 про те, що допитані в судовому засіданні свідки, давали неправдиві показання, так як після скасування вироку мали час скорегувати свої показання, а крім того на них вчинявся тиск родичем потерпілого ОСОБА_24

Допитані в судових засідання свідки були попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені судом до присяги. Ніхто з допитаних свідків не заявляв в суді про тиск зі сторони родичів потерпілого. Відомості про те, що з приводу тиску свідки зверталися до правоохоронних органів відсутні.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено усі розумні сумніви.

Досліджені у судовому засіданні докази, суд визнає належними та допустимими, так як вони отримані з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України, узгоджуються між собою і переконливо доводять вину обвинуваченого в інкримінованому йому злочині.

Дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати по ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим, дані про його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Характеризуються обвинувачений позитивно.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є вперше притягнення до кримінальної відповідальності та вчинення злочину неповнолітнім.

Цивільні позови, заявлені прокурором на суму 4842 грн., та 342 грн.28 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов, заявлений законним представником потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню: матеріальні збитки слід задовольнити у повному обсязі у розмірі 2608 грн. 56 коп, так як вони підтверджуються чеками на придбання ліків.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує тяжкість отриманої травми, те, що травму було нанесено малолітній особі, моральні страждання потерпілого, вимоги розумності й справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, який на даний час не працює, та вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг 18 років, а тому відповідно до ст. 34 ЦПК України, має повну цивільну дієздатність і несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану його злочинними діями.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373 -374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75; 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо обвинувачений на протязі 1(одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому не обиралася. .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 2608,56 грн., моральну шкоду у сумі 30000 грн., а всього 32608 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь комунальної установи в особі «Одеської обласної дитячої лікарні» (65031, м. Одес, вул.. Ак. Воробйова, 3, код 01998532, р/р 35429201021143, 35426301021143, ГУДКСУ в Одеській області) матеріальну шкоду у розмірі 4842 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Ананьївської центральної районної лікарні (66400, м. Ананьїв, вул. Леніна, 45, код 01998615, р/р 35410001025079, МФО 828011ДУДКСУ в Одеській області) матеріальну шкоду у розмірі 342 грн.28 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Г.В. Паценюк