Ухвала суду № 58961402, 15.07.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Кифлюка В.Ф.

ОСОБА_2

при секретарі Сташевському М.Р.

Учасники судового провадження:

прокурор Кукурудзяк В.С,

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 05.01.2011 року вироком Сторожинецького райсуду Чернівецької області за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 17.09.2012 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2016 року обвинуваченим ОСОБА_3 та в його інтересах захисником ОСОБА_4 подано апеляційні скарги.

Згідно, вироку суду І інстанції, ОСОБА_3, обвинувачено:

-за ст. 121 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді 8-ми років позбавлення волі.

Провадження №11-кп/794/229/16 Головуючий в І інстанції: Казюк О.О.

Категорія: ст. 121 ч.2 КК України Суддя - доповідач: Станковська Г.А.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишено обрану утримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено відраховувати з 30 серпня 2015 року, тобто з моменту затримання до набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у співвідношенні один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 1043,46 грн..

Вирішено питання речових доказів.

Захисник ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі вважає даний вирок районного суду незаконним, так як його ухвалено судом не у відповідності до норм матеріального права, з порушенням вимог щодо кримінального провадження. Вирок є необґрунтованим, тобто ухваленим на підставі обставин, що не були об'єктивно з'ясовані судом, не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також він є невмотивованим, оскільки в ньому не були наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При ухваленні даного вироку було допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

На думку сторони захисту, судом не було встановлено час вчинення злочину інкримінованого ОСОБА_3, час смерті потерпілого ОСОБА_5, спосіб та інші обставини, що підлягають доказуванню. Судом не було доведено події злочину (121 ч.2 КК України). Тобто, судом не спростовано того, що ОСОБА_5 міг отримати тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті, при падінні в положенні стоячи на тверду площину та виступаючі над її поверхнею тупі предмети із контактуванням правою скроневою ділянкою голови із травмуючою поверхнею, зокрема на кухні свого господарства, значно пізніше в часі (приблизно з 06:00 до 11:00 год. 30.08.2015), тобто набагато пізніше після того, як його помешкання покинув обвинувачений ОСОБА_3.

Вважає, що за таких обставин суд І інстанції повинен був виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 та закрити щодо нього кримінальне провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання та не доведенням в суді події злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України.

У звязку з чим, просить вирок суду І інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що судом не було встановлено та не покладено в основу обвинувального вироку жодного належного та допустимого доказу, якими було б підтверджено, що наявне в ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, що призвело до настання його смерті, було заподіяно особисто ним.

Стверджує, що ним було нанесено потерпілому ОСОБА_5 всього 4 удари,

у зв'язку з чим просить вирок районного суду змінити, перекваліфікувати його дій з ст. 121 ч.2 КК України на ст. 125 КК України або на ст. 122 ч.1 ККУкраїни та призначити йому покарання за реально вчинене ним діяння.

Відповідно до ст.402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження подані не були.

Судом І інстанції встановлено, що в ніч з 29 на 30 серпня 2015 року, ОСОБА_3 прибув до місця проживання потерпілого ОСОБА_5, що за адресою: с. Їжівці, вул. Штефана чел Маре, 28 Сторожинецького району Чернівецької області, де під час спільного розпивання спиртних напоїв з потерпілим ОСОБА_5 та свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вчинив конфлікт з потерпілим ОСОБА_5 за нібито образливу поведінку останнього відносно його рідної сестри ОСОБА_9, (яка була співмешканкою потерпілого). Вказаний конфлікт у подальшому переріс у бійку, під час якої ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з мотивів помсти за образливу, на його думку, поведінку ОСОБА_5 відносно його сестри ОСОБА_6 наніс потерпілому чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла, зокрема, в область розташування життєво - важливого органу голови, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла правої виличної кістки, забійної рани на волосяній частині голови в правій скроневій ділянці, крововиливу в м'які тканини волосяної частини голови з боку внутрішньої її поверхні в правій скронево-тім'яно-потиличній ділянці, крововиливів: в лобній ділянці головного мозку зліва; на конвекситальній та базальній поверхнях правої скроневої долі головного мозку, забою мозкової тканини: на межі переходу конвекситальної у базальну поверхні правої скроневої долі головного мозку; на лобній ділянці головного мозку зліва, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою «небезпека для життя» та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом настання смерті ОСОБА_5.

Смерть ОСОБА_5 настала в ніч з 29 на 30 серпня 2015 року від набряку та набухання речовини головного мозку, як ускладнення закритої внутрішньочерепної травми у вигляді забою речовини головного мозку та розвитком під-оболонкових крововиливів.

Крім того, обвинувачений спричинив потерпілому ОСОБА_5 інші тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи віднесені до легких та середнього ступеню тяжкості, які не знаходяться в прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті потерпілого.

В судовому засіданні суду І інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, визнав частково та пояснив, що 29 серпня 2015 року йому зателефонувала сестра ОСОБА_6, яка співмешкала з ОСОБА_5 та повідомила, що останній ображає її та просила допомоги. Він прибув до будинку ОСОБА_5, в якому вони мешкали та почав розмову з ОСОБА_5. В його присутності останній наніс удар сестрі, в зв'язку чим він вступився за сестру та наніс потерпілому два удари кулаками правої та лівої руки в обличчя, та два удари руками в грудну клітину. Від цих ударів ОСОБА_5 впав, оскільки був п'яний. Після цього потерпілий замахнувся на нього пляшкою від горілки, але не вдарив. Він не наносив потерпілому такої значної кількості ударів, як про це зазначено в акті судово-

медичної експертизи (73 удари), не вживав спиртних напоїв в житловому будинку потерпілого. Вину визнає частково, оскільки вважає, що від його ударів не могла наступити смерть потерпілого, бо останній рухався та ще вживав спиртні напої після нанесення ним ударів. Вважає, що тілесні ушкодження потерпілому ще хтось спричиняв. Про смерть ОСОБА_5 він дізнався на наступний день, оскільки залишив сестру та потерпілого вдома, а сам зі свідком ОСОБА_7 пішов до себе додому.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги та просили задовольнити їх, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг та зясувавши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вказані апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх, оцінити за своїм внутрішнім переконанням та дати остаточну оцінку, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку.

Оцінка доказів згідно зазначеної статті є компетенцією суду, що постановив вирок.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону суд І інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що наведено у вироку.

Згідно із звукозаписом судового засідання суду першої інстанції, обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. До висновку про винуватість ОСОБА_3 у завданні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, суд першої інстанції дійшов як на підставі показань самого обвинуваченого, який не заперечував, що між ним та ОСОБА_5 були неприязні стосунки раніше, і в той день зокрема. Він завдав йому удари в обличчя та в грудну клітину, з мотивів помсти за образливу, на його думку, поведінку ОСОБА_5 відносно його сестри ОСОБА_6 Крім цього і показаннями свідків, які були безпосередніми очевидцями події злочину, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також даними, що містяться у протоколі огляду місця події ( т.1 а.с. 41-56), висновках

медичних експертиз (т.1 а.с.137-140; 142-152; 156-169) і всі ці докази узгоджуються між собою.

При цьому, допитаний в судовому засіданні суду І інстанції та в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, оскільки вважає, що від його ударів не могла наступити смерть потерпілого, бо останній, після того як від удару впав, ще рухався та продовжував вживати спиртні напої після нанесення ним ударів. Вказує, що тілесні ушкодження потерпілому міг ще хтось спричинити, т.я. він пішов з будинку біля 23-30 години, а потерпілий помер лише ранком. Про смерть ОСОБА_5 він дізнався на наступний день, оскільки залишив сестру та потерпілого, а сам зі свідком ОСОБА_7 пішов до себе додому.

Однак, з дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 204 від 28.12.2015 року, вбачається, що «приймаючи до уваги локалізацію та характер тілесних ушкоджень та тілі гр. ОСОБА_5, які в решті-решт призвели до його смерті, комісія експертів не виключає можливості здійснення самостійних, цілеспрямованих дій (розмовляти, ходити) після отримання підекспертним вищезазначених тілесних ушкоджень. Водночас слід зазначити, що комісія експертів не має можливості за наявними судово-медичними даними визначити точний термін часу, на протязі якого гр. ОСОБА_5 міг зберігати здатність до самостійних, цілеспрямованих дій.» (т.1 а.с.142-152; 156-169)

Тому, на думку колегії суддів, висновки суду І інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані. В основу вироку суд поклав ті докази, які беззаперечно свідчать про причетність і здійснення певних дій підсудним ОСОБА_3 Докази, які суд вважав неналежними також описані у вироку суду, тому це рішення є вмотивованим, т.я. в ньому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, підстав немає.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх допустимість чи не допустимість, в той час час як вони є належними.

Підстав вважати, що свідки обмовили ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його обвинувачено, немає, оскільки їх показання узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами, наданими та дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про те, що судом І інстанції його безпідставно визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, колегія суддів уважає необґрунтованими.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу.

Таким чином, суд І-ї інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, дотримався вимог статей 65-67 КК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено. Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України або ст. 125 КК України, а також посилання захисника в своїй апеляційній скарзі на відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України не заслуговують на увагу, т.я не знайшли свого підтвердження.

Обставини справи судом зясовано повно і обєктивно. Будь-яких порушень норм кримінального процесуального права, які б вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення по даній справі, і зокрема ст. 87 КПК, допущено не було і колегією суддів не встановлено.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не встановлено, то апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 які просили скасувати чи змінити вирок - задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 на вирок суду І інстанції залишити без задоволення, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прого-лошення іможе бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців з моменту її проголошення, а засудженим у той же порядок з дня отримання копії ухвали.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: В.Ф. Кифлюк

ОСОБА_2