Рішення № 58960762, 11.07.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1702/2016 Справа № 641/3576/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень"

про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень", в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 405541373 від 06.05.2014 року, укладений між нею та ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень".

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до кредитного договору № 405541373 від 06.05.2014 року відповідач зобов'язався надати їй кредитні кошти у розмірі 13006,16грн. Під час укладення спірного договору відповідачем порушено приписи Закону України "Про захист прав споживачів" та її права як споживача фінансових послуг. Так, внаслідок ненадання відповідачем відомостей, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач була позбавлена необхідної об'єктивної інформації щодо умов отримання та повернення кредиту, зокрема, щодо вартості послуг страхової організації та фактичної річної ставки за користування кредитом. Оскільки при видачі кредиту були одразу вираховані послуги страхової кампанії, що склали 1582,16грн., вона фактично не отримала кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитним договором. Відповідачем ніяким чином не ознайомлено та не роз'яснено їй порядок та умови встановлення відсоткової ставки за кредитом. Фактичний розподіл відповідачем річної відсоткової ставки за кредитом на два різновиди - безпосередньо відсотки за кредитом та щомісячна плата за управління кредитом, є фактом ненадання їй як споживачу необхідної для прийняття рішення про укладення договору інформації. Крім того, позивач не була ознайомлена з загальними умовами надання кредитів, оскільки таких умов позивачеві не надавалось.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просить їх задовольнити. Додатково пояснила, що під час укладання договору не зрозуміла, яка загальна сума платежів щомісяця. У договорі зазначено, що річна відсоткова ставка за кредитом складає 14,99% річних, однак щомісячні платежі складають значно більшу суму. Вважає, що під час укладення договору відповідачем її було введено в оману та відповідачем проведено нечесну підприємницьку діяльність шляхом введення її в оману щодо умов укладення договору.

Відповідачем надано заперечення проти позову, в яких ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" просить в задоволенні позову відмовити.

Доводи своїх заперечень відповідач обґрунтовує тим, що до укладення договору позивачеві була надана повна, необхідна, доступна, достовірна інформація щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту; підписавши примірник договору, позивач прийняв всі його умови, зокрема у п. 3 зазначено, що до складу умов цього договору входять Загальні умови, які були надані позивачеві разом з оригінальним примірником договору. Зокрема, у п. 13 Загальних умов визначено умови дострокового повернення кредиту. Щодо посилань позивача про ведення нечесної підприємницької діяльності, то з умовами кредитного договору перед його підписанням позивач ознайомилась, доказів про створення їй перешкод у цьому не надано, тому твердження позивача щодо здійснення обману з боку кредитодавця не відповідає дійсності.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.05.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" укладено кредитний договір № 405541373.

У відповідності до умов цього договору креднтодавець (відповідач) зобовязується надати кредит позичальнику (позивачу) в розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та внести плату за кредитом.

Згідно п. 4 договору позивачеві надано кредит у розмірі 13006,16грн. на 48 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,99% річних. Крім того, умовами п. 4 договору встановлено внесення разової плати за кредитом у розмірі 224грн. та щомісячної плати за кредитом у розмірі 2,69% від суми кредиту, що становить 349,87грн.

Додатком до договору є графік платежів, в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу складає 713,87грн., яка складається з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною відсотковою ставкою, щомісячної плати за кредитом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У відповідності до ч.ч. 1 , 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачають зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року № 6-80цс13, яка є обов'язковою для всіх судів України.

При укладанні договору сторони у п. 6 погодили, що відповідно до цього договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата за річною відсотковою ставкою, разова плата кредитом та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору). Разова плата за кредитом справляється за рахунок наданого кредиту, одразу після його надання. У разі укладення Позичальником договору страхування або договору про надання інших послуг, повязаних з наданням кредиту, Позичальник несе, відповідно до графіку платежів (додаток до договору), витрати на надання зазначених послуг, які справляються за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.

При цьому у договорі та додатку до нього (графік платежів) всі складові загальної суми щомісячного платежу визначені у твердій сумі, позивачем підписано графік платежів. Отже, посилання позивача на те, що такі умови суперечать положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Згідно п. 3 договору № 405541373 до складу умов цього договору входять загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів. Всі умови цього договору є істотними.

У п.п. 7, 12 зазначено, що Загальні умови з надання кредитів затверджуються наказом керівника ТОВ «ФК «ЦФР». Підписанням цього договору Позичальник засвідчив (підтвердив) прийняття загальних умов з надання кредитів - в якості невідємних умов цього договору. Підписанням цього договору Позичальник засвідчує (підтверджує), що один з оригінальних примірників цього договору, включно із загальними умовами з надання кредитів, переданий Кредитодавцем Позичальникові в день підписання цього договору Позичальником.

З урахуванням викладеного, посилання позивача на те, що вона не була ознайомлена з загальними умовами надання кредитів, оскільки таких умов позивачеві не надавалось, є безпідставними.

Крім того, згідно п. 10 кредитного договору підписанням цього договору Позичальник засвідчує (підтверджує), що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків .фінансових послуг», ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та їх зміст, а також про всі інші умови, повідомлення про які е необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитний договір № 856153599 підписано позивачем. Свої зобов'язання щодо надання кредиту позивачеві в розмірі 13006,16грн. ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» виконало. З умовами надання кредиту позивач був ознайомлений в день підписання самого правочину та з червня 2014 року по серпень 2015 року виконував його умови.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_2