Постанова № 58956274, 12.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа№ 910/3913/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Євсевєв Г.А. (дов. № 697 від 01.01.2016 р.);

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016р.

у справі №910/3913/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-медсервіс"

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 17 278,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-медсервіс" на користь позивача 17 278,45 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" було відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач для отримання страхового відшкодування повинен був звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в межах одного року з дати ДТП, беручи до уваги той факт, що шкода заподіяна майну потерпілого. При цьому, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016р. у справі № 910/3913/16 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме посилання судом першої інстанції на п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як на підставу у відмові в задоволенні позову є необґрунтованим, оскільки дана стаття регулює відносини страховика та страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності, а не відносини регресного відшкодування шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".

01.07.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить розглядати справу без присутності представника позивача на підставі поданих в апеляційній скарзі документів.

11.07.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 12.07.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином, проте, як вже зазначалось, клопотанням позивач просив розглядати справу без присутності представника позивача на підставі поданих в апеляційній скарзі документів.

В судовому засіданні 12.07.2016 року представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, а рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. просив залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 листопада 2012 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0107-12-02147, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб "Ford Focus", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 19-20).

Відповідно до п. 8 договору строк дії договору - з 00 год. 00 хв. 29.11.2012 р. до 00 год. 00 хв. 28.11.2013 р.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.10.2013 року в м. Києві по вул. Правди, 19а відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Skoda Roomster ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу "Ford Focus", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою № 9283403 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 24).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки, виданою органами МВС України, в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Ford Focus", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено (а.с. 23).

Постановою Подільського районного суду міста Київ від 12.11.2013 року у справі № 758/13575/13-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 25).

16.10.2013 р. ТОВ «Український лізинговий фонд» звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій повідомив позивача, що 14.10.2013 р. за адресою м. Київ пр. Правди, 19а внаслідок ДТП сталося пошкодження його транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 21-22).

Відповідно до ремонтної калькуляції/висновку № ДККА-31714 від 25.10.2013 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 17 858,06 грн.

ТОВ «Віннер Автомотів» було виставлено позивачу рахунок № 1010967 від 24.10.2013 р. на оплату ремонтних робіт з ремонту транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 17 839,14 грн.

29.10.2013 р. позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого розмір страхового відшкодування ним було визначено у сумі 16 844, 14 грн.

29.10.2013 р. позивачем було складено страховий акт № ДККА-31714 від 29.10.2013 р., відповідно до якого було вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 16 844,14 грн., підстава для визначення розміру збитку - рахунок № 1010967 від 24.10.2013 р.

30.10.2013 р. позивачем на підставі страхового акту № ДККА-31714 від 29.10.2013 р. було виплачено ТОВ «Віннер Автомотів» 16 844,14 грн. страхового відшкодування в рахунок ремонту транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1., що підтверджується платіжним дорученням № 19438 від 30.10.2013 р.

ТОВ «Віннер Автомотів» було виставлено позивачу рахунок № 1011714 від 28.11.2013 р. на оплату ремонтних робіт транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 434,31 грн.

28.11.2013 р. позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 434,31 грн.

28.11.2013 р. позивачем було складено страховий акт № ДККА-31714/1 від 28.11.2013 р., відповідно до якого було вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 434,31 грн., підстава для визначення розміру збитку - рахунок № 1011714 від 28.11.2013 р.

29.11.2013 р. позивачем на підставі страхового акту № ДККА-31714/1 від 28.11.2013 р. було виплачено ТОВ «Віннер Автомотів» 434,31 грн. страхового відшкодування в рахунок ремонту транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1., що підтверджується платіжним дорученням № 21771 від 29.11.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Skoda Roomster" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0068937.

01.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 532АН на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій він просив відповідача відшкодувати в порядку регресу 17 278,45 грн. (а.с. 41).

Як вбачається з наявного в матеріалах відзиву на позовну заяву, відповідач рішенням № 29/10 від 06.10.2015 р. повідомив позивача про відмову у здійсненні страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 17 278,45 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач для отримання страхового відшкодування повинен був звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в межах одного року з дати ДТП, беручи до уваги той факт, що шкода заподіяна майну потерпілого. При цьому, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Разом з цим, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено обов'язок страховика відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, як вбачається з пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, твердження відповідача та суду першої інстанції про пропуск позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вказана норма регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), а не між страховими компаніями.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим. 2. Регрес застосовується після припиненні зобов'язання з відшкодування шкоди.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України).

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2598цс15.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач, який отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування, не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.11.2014 р. у справі № 910/17223/13.

Таким чином, сплативши ТОВ «Український лізинговий фонд» страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду транспортному засобу Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, з моменту такої сплати в межах загального строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Roomster" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0068937, то саме на відповідача покладено обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 17 278,45 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/3913/16 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/3913/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-медсервіс" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 122, код 13550765) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, код 30859524) 17 278 грн. 45 коп. страхового відшкодування, 1 378 грн. 00 коп. судового збору за подання позову, 1 515 грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/3913/16 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

В.О. Зеленін