Постанова № 58956192, 12.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 914/4142/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглядає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Миколаївцемент,

м. Миколаїв, Львівської області № 001983 від 21.03.2016 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 року

у справі № 914/4142/15

за позовом: заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

позивача-2 :Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, Львівської області

позивача-3:Тернопільської сільської ради, с. Тернопілля, Миколаївського району,

Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Миколаївцемент, м.Миколаїв,

Львівської області

про стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та

використання надр (підземних вод) в сумі 1 345 261,72 грн.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 прокурор;

від позивача-1: Хуул Олівер Уун представник;

від позивача-2: не зявився;

від позивача-3: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_3 представник;

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 року у справі №914/4142/15 (суддя Коссак С.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Миколаївцемент на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів Львівської обласної ради, Миколаївської міської ради та Тернопільської сільської ради Миколаївського району 1 345 261,75 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області за балансовим рахунком 3311, в розрізі кодів класифікації доходів бюджету 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з яких до спеціального фонду Державного бюджету України 30% стягнутої суми в розмірі 403 578,52 грн.; до спеціального фонду обласного бюджету Львівської обласної ради 20% стягнутої суми в розмірі 269 052,34грн.; до спеціального фонду місцевого бюджету Миколаївської міської ради 50% стягнутої суми в розмірі 607 520,65 грн. до спеціального фонду Тернопільської сільської ради Миколаївського району 50% стягнутої суми в розмірі 65 110,21 грн. Також стягнуто з Публічного акціонерного товариства Миколаївцемент в дохід Державного бюджету України 20 178,93 грн. судового збору.

ПАТ Миколаївцемент подано апеляційну скаргу № 001983 від 21.03.2016 р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Львівської області відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не досліджено всіх обставин справи, не повно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішення суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що керуючись ст.1, ч.6 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» враховуючи принцип мовчазної згоди в період з 01.12.2011р. до 05.09.2012р. (до отримання дозволу) ПАТ «Миколаївцемент» набуло право на здійснення водокористування без отримання спеціального дозволу на водокористування.

Також, скаржник вважає, що враховуючи вимоги ст.23 Кодексу України «Про надра» використання підприємством в період з 01.12.2011р. до 04.09.2012р. підземних вод на власні господарські потреби в обєму 1204 м куб. (згідно претензії №917) та в обємі 12 946 м куб. (згідно претензії №918) здійснювалося підприємством відповідно до законодавства та не потребувало отримання ні дозволу на водокористування ні спеціального дозволу на користування надрами.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення судом не надано оцінки доказам, що долучені до матеріалів справи, не надано оцінки діям органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як підстав несвоєчасного отримання скаржником дозволу на користування надрами; не враховано додаткових письмових та усних пояснень представника підприємства, що стосуються застосування редакції Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів на підставі несвоєчасного отримання ПАТ «Миколаївцемент» дозволу на користування надрами.

Окрім того, скаржник зазначає, що незважаючи на неправомірні дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища до 05.09.2012р. (до отримання дозволу на спеціальне водокористування) у ПАТ «Миколаївцемент» фактично були відсутні документи, необхідні для отримання дозволу на користування надрами, однак, скаржник (ще до отримання дозволу на спеціальне водокористування) здійснювало всі необхідні дії для оформлення інших документів необхідних для отримання дозволу на користування надрами.

Також, скаржник зазначає, що відповідно до Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування, затв. наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №262 від 26.07.2011р. в Екологічній картці повинні зазначатись обгрунтовані пропозиції щодо повернення пакета документів на доопрацювання. Однак, ні в екологічній картці, ні в рішенні Мінприроди України не обгрунтовано чому передбачені заходи для підтримання належного екологічного стану навколишнього природнього середовища є недостатніми; які заходи потрібно передбачити та якими нормами природоохоронного законодавства це регулюється.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області надано заперечення щодо вимог апеляційної скарги та зазначено, що рішення суду є законне та обєктивне. Зокрема, зазначає, що видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу (Державна служба геології та надр України). Видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб.м мають право суб»єкти господарювання тільки для власних господарських побутових потреб, а для видобутку підземних вод для здійснення господарської діяльності необхідне отримання спеціального дозволу. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено планову перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ Миколаївцемент (наказ від 10.04.2013 року №229-і/п, початок перевірки 17.04.2013 року завершення 15.05.2013 року).

За наслідками перевірки складено Акт дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 736/06 від 17.04.-15.05.2013 року.

В акті перевірки, зокрема, зафіксовано порушення ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра в частині самовільного водокористування (забір та використання підземних прісних вод Дроговизького родовища) без дозвільного документу спеціального дозволу на користування надрами на виробничі потреби з 01.04.2012 року по 30.04.2013 року.

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Львівської області винесено припис № 513-06 від 20.05.2013 року, пунктом 1 якого приписано здійснювати спеціальне користування надрами на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Позивачем проведено 27.05.2013року: 1) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) ПАТ Миколаївцемент з власних свердловин №3 та №4 Дроговизького родовища Львівської області, розташованих на території Тернопільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, відповідно до якого розмір відшкодування збитків становить 187 566,94 грн. та 2) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) ПАТ Миколаївцемент з власних свердловин №1 Дроговизького родовища Львівської області, розташованих на території Тернопільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, відповідно до якого розмір відшкодування збитків становить 1 831 659,28грн. Загальна сума відшкодування 2 019 226, 10 грн.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області направлено відповідачу претензії №917 про відшкодування збитків у сумі 187 566,94 грн. та №918 про відшкодування збитків в сумі 1 831 659,28 грн.

У відповідь на зазначені претензії відповідач повідомив листом від 11.07.13р. №07517 про можливість їх розгляду після отримання всіх доданих до претензії документів.

Листом від 24.07.2013р. Державна екологічна інспекція у Львівські області повідомила відповідача про те, що претензії №№ 917 та 918 відповідають вимогам ст. 6 ГПК України.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції у даній справі, 01 лютого 2016 року прокурором подано заяву (вх. № 453/16) про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 345 261,72 грн. заподіяних державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод) збитків.

08.02.2016 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області надано суду письмові пояснення (вх. №4964/16) з розрахунком розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів на суму 1 345 261,72 грн., які інспекція просить стягнути з відповідача.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржник зазначив, що підприємством у звязку із закінченням попереднього дозволу на спеціальне водокористування №УКР-822-08 термін дії якого становив з 26.11.2008р. по 01.12.2011р. подано 01.12.2011р. в управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради для передачі та розгляду Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області заяву встановленого зразка та необхідний пакет документів для надання дозволу на спеціальне водокористування для використання води та водних обєктів загальнодержавного значення. Однак, зазначені клопотання про продовження терміну дії дозволу тричі повертались без розгляду заявнику у звязку із відсутністю у підприємства, яке проводило для позивача розробку обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволу на спецводокористування спеціального дозволу на розробку проектів нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у воді обєкти Мінприроди України.

Скаржник зазначає, що оскільки Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затв. постановою КМУ від 13.03.2002р. №321 не надано право повертати без розгляду пакет документів заявників підприємство звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища щодо невидачі дозволу на водокористування та застосування принципу мовчазної згоди. В ході розгляду справи №2а-6127/12/1370 судом встановлено неправомірність дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища, які полягали в поверненні пакету документів щодо продовження дозволу на спеціальне водокористування. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2012р. залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013р.

Також з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Микоолаївцемент» здійснювало всі необхідні дії для оформлення інших документів необхідних для отримання дозволу на користування надрами.

Рішенням №125 від 03.07.2012р.Тернопільська сільська рада Миколаївського району Львівської області погодила надання дозволу на експлуатацію Гаївської ділянки Дроговизького родовище\а підземних вод.

Рішенням №582 від 03.07.2012р. Миколаївська міська рада погодила матеріалм на видобування прісних підземних вод для отримання спеціального дозволу на користування надрами ділянки «Дроговизька-1» Дроговизького родовища питних підземних вод.

Рішенням №261 від 30.08.2012р. Миколаївська районна рада Львівської області погодила підприємству матеріали для отримання спеціального дозволу на користування надрами, зокрема видобування підземних прісних вод Дроговизької (св.№1), Гаївської (св.№3,4) ділянок Дроговизького родовища прісних підземних вод Миколаївського району Львівської області.

Стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08 грудня 2015 року № 867-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, №4, ст.40), були внесені зміни до ст.21 та ст.23 Кодексу України про надра, якими законодавець чітко та однозначно визнав право землевласників та землекористувачів видобувати в межах наданих їм земельних ділянок підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, без спеціальних дозволів та гірничого відводу за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право як для власних господарсько-побутових потреб, так і для здійснення господарської діяльності, тобто виробничі потреби (окрім виробництва фасованої питної води).

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять договори оренди земельної ділянки від 28 березня 2008 року, від 14 жовтня 2008 року, паспорт свердловини на воду №1 (дублікат), у якому зазначено призначення свердловини господарсько питне водопостачання; паспорт свердловини на воду №3 (дублікат) та паспорт свердловини на воду №4 (дублікат).

Слід зазначити, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 8 грудня 2015 р. №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур, набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Однак, відповідно до положення абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08 грудня 2015 року № 867-VIII, землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничного відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничного відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Отже, положення вищезазначеної правової норми містять вказівку про зворотну дію цього Закону та звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тільки як виняток законові іноді надається зворотна сила, що окремо застерігається у самому законі або в акті про введення його в дію.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (пункти 2, З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

Так, у в четвертому абзаці пункту 3 вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що надання зворотної дії в часі законам та іншім нормативно-правовим актам, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За таких обставин, оскільки положення абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 грудня 2015 року № 867-VIII, про зворотну дію цього Закону та звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності повністю узгоджуються із ст.58 Конституції України та правовою позицією, яка викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), відсутні правові підстави для притягнення ПАТ "Миколаївцемент" до відповідальності у вигляді стягнення збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства, оскільки в силу прямої вказівки в законі ПАТ "Миколаївцемент" не несе відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод без спеціальних дозволів, з урахуванням також встановленого судом факту видобування відповідачем підземних вод в межах обсягів, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра, тобто 300 м.куб. на добу.

12 липня 2016 року Львівському апеляційному господарському суду від Державної екологічної інспекції у Львівській області поступило клопотання про призначення гідрогеологічної експертизи (вхідний номер канцелярії Львівського апеляційного господарського суду № 01-04/5144/16 від 12.07.2016 року).

У вказаному клопотанні позивач просив на вирішення експерту поставити наступне питання: «Чи вважається єдиним водозабором при видобуванні субєктом господарювання підземних вод із одного родовища за допомогою трьох свердловин, які розташовані на двох ділянках родовища?».

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів розглядаючи клопотання Державної екологічної інспекції у Львівській області, зазначає, що відповідно до протоколу № 2564 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 15 березня 2012 року (Ділянки «Дроговизька-1» та «Гаївська» Дроговизького родовища питної води), Дроговизьке родовище складається з двох ділянок: Дроговизької 1 та Гаївської. Дроговизька 1 ділянка знаходиться на території головного проммайданчику підприємства на південній частині м. Миколаїв Миколаївського району Львівської області та експлуатується свердловиною № 1 для господарсько-питних і технологічних потреб Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент». Гаївська ділянка розташована на території промислового майданчику Демне-Добрянського карєру, який знаходиться на відстані 9,0 км від першої ділянки та експлуатується свердловинами №№ 3,4 цим же підприємством для господарсько-питних і технологічних потреб.

Поряд з цим, відповідно до Довідки про особливості геологічної будови та гідрогеологічних умов родовища, проведених гідрогеологічних роботах і результатах підрахунку запасів до звіту про гідрогеологічні дослідження «Геолого-економічна оцінка Дроговизького родовища питних підземних вод у Миколаївському районі Львівської області» (2009-2011) (заключний) (Підрахунок запасів станом на 01.11.2009р.), яка є Додатком № 1 до протоколу ДКЗ № 2564 від 15.03.2012р. родовище складається з двох ділянок, які експлуатуються різними водозаборами та мають дещо різні гідрогеологічні умови. Один з водозаборів ПАТ «Миколаївцемент» - Дроговизький, діє з 1949р., другий Гаївський середини 70-х років. Водозабори невеликі, представлені 1 та 2 свердловинами, розташовані за 9,0 км один від одного. На першому експлуатується разом водоносний горизонт у міоценових і верхньокрейдових відкладах, на другому тільки в міоценових.

Крім цього, відповідно до довідки про обсяг видобування прісних підземних вод із кожного з водозаборів ПАТ «Миколаївцемент» у період 01.04.2012 року 30.04.2013 року № 000135 від 08.07.2016 року водозабір на ділянці «Дроговизька-1» - свердловина № 1 становить від 29 до 290 м3/добу в залежності від сезону та попиту та водозабір на ділянці «Гаївська» - разом свердловина № 3 та свердловина № 4 становить від 0 до 53 м3/добу в залежності від сезону та попиту.

Таким чином, враховуючи документальні докази у справі та те, що видобуток підземних вод у спірних свердловинах № 1, 3, 4 не перевищує 300 кубічних метрів на добу, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про призначення гідрогеологічної експертизи слід відмовити.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Миколаївцемент, м.Миколаїв, Львівської області № 001983 від 21.03.2016р. задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2016 року у справі №914/4142/15скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.