Постанова № 58956146, 07.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Справа № 907/143/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат" № 122 від 24.05.2016 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 року

у справі №907/143/16

за позовом Акціонера Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" ОСОБА_3, м. Ужгород

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат", с. Залужжя, Мукачівського району

про визнання недійсним рішення Генерального директора ПрАТ "Закарпатський рибокомбінат", який оформлено наказом № 52 від 15.10.2015 року

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 - представник;

від відповідача - Олексик В.В.- представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/143/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Михалюк О.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.16 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 16.06.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.16 розгляд справи відкладено на 07.07.16 з підстав, викладених в ухвалі суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №341 від 06.07.16 у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Михалюк О.В. призначено проведення автоматичної заміни судді Михалюк О.В.

Відповідно до протоколу автоматичної заміни судді - члена колегії Михалюк О.В., до складу судової колегії введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Закарпатської област від 11.05.16 у справі № 907/143/16 (суддя Йосипчук О.С.) позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним рішення генерального директора приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" с. Залужжя, Мукачівського району, оформленого Наказом № 52 від 15.10.2015р. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат" на користь акціонера ОСОБА_3 суму 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд покликався на те, що у Генерального директора ПрАТ "Закарпатський рибокомбінат" відсутні повноважень для визначення оцінювача при вирішенні питання визначення вартості акцій акціонера який заявив про викуп його акцій товариством, а положення Статуту, які передбачають таке право, суперечать вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.16 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку апелянта, в рішенні місцевого господарського суду не зазначено в чому саме полягає факт порушення прав позивача оскаржуваним наказом.

Також, скаржник вказує на те, що прийняття рішення про обрання оцінювача майна Товариства та затвердження умов договору , що укладатиметься з ним про встановлення розміру оплати його послуг не відноситься до виключної компетенції загальних зборів, а відтак, на думку апелянта такі повноваження можуть бути делеговані загальними зборами товариства іншому органу товариства, що і було зроблено у даному випадку, оскільки в Статуті товариства делеговано повноваження стосовно обрання оцінювача генеральному директору.

Крім того, як зазначає скаржник, загальними зборами товариства від 03.12.15 підтверджено правомірність наказу генерального директора та затверджено проведену згідно даного наказу оцінку акцій.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи присутніх предстаників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, в бюлетені «Відомості НКЦПФР» №206 (2210) опубліковано повідомлення про проведення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Закарпатський рибокомбінат» з наступним порядком денним:

1. Обрання голови та секретаря зборів, членів лічильної комісії та затвердження регламенту загальних зборів товариства.

2. Про перетворення (реорганізацію) товариства у товариство з додатковою відповідальністю (приватного акціонерного товариства «Закарпатський рибокомбінат» у товариство з додатковою відповідальністю «Закарпатський рибокомбінат»).

3. Про затвердження порядку та умов перетворення (реорганізації) товарства.

4. Про затвердження плану перетворення (реорганізації) товариства.

5. Про призначення комісії з припинення (реорганізації), обрання голови і членів комісії.

6. Про порядок та умови обміну акцій товариства на частки підприємницького товариства - правонаступника, що буде створене внаслідок перетворення (реорганізації).

3 листопада 2015 року представником акціонера ОСОБА_3 на адресу товариства надіслано вимогу про надання документів, які надаються для ознайомлення акціонерам для прийняття рішення на Загальних зборах акціонерів товариства з вищенаведених питань.

У відповідь на вказану вимогу, товариством надіслано листа № 269 від 20.11.15 до якого долучені необхідні для прийняття рішення на зборах документи, зокрема, і наказ генерального директора товариства №52 від 15.10.15 «Щодо проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій Товариства (простих)».

Із зазначеного наказу вбачається, що керівником товариства прийнято рішення провести незалежну оцінку ринкової вартості простих акцій товариства та залучення до проведення оцінки оцінювача - ТОВ "Бізнес - Консалтинг", а контроль за виконанням цього наказу покласти на акціонера ОСОБА_7 (власника 175531 акцій, що складає 12,2441%).

Посилаючись на те, що першою посадовою особою відповідача 15.10.2015р. було прийнято Наказ № 52 з питань, що відносяться до сфери корпоративних відносин, які вирішуються акціонерами і знаходяться поза межами компетенції посадової особи товариства, а тому порушують його права акціонера , зокрема, щодо викупу товариством акцій за ринковою ціною на вимогу акціонера, ОСОБА_3 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат" з позовом про визнання недійсним рішення Генерального директора ПрАТ "Закарпатський рибокомбінат", який оформлено наказом № 52 від 15.10.2015 року.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративни спорів» визначено, що Законом України від 15 грудня 2006 р.

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Таким чином, рішення посадової особи товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства, при цьому відповідачем за таким позовом є товариство.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративни спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що оскарження наказу посадової особи товариства відноситься до корпоративних спорів, оскільки виникає з корпоративних прав та обов'язків акціонера, таким чином даний спір є підвідомчий господарським судам.

Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму ВГС України № 4 від 25.02.16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Слід зауважити, що ознакою корпоративного спору є не тільки припущення про існування корпоративних відносин, але й припущення про стан порушення суб'єктивного корпоративного права.

На відміну від суб'єктивного права, яке існує або існування якого припускається, корпоративний спір є завжди реальним, незалежно від того передувало йому порушення права чи ні. Навіть, якщо суб'єкт корпоративного спору помилково стверджує, що його права порушуються або заперечуються іншою особою, то в цьому випадку він особисто безпосередньо виступає ініціатором спору, у зв'язку з тим що заперечує право іншої сторони, незаконно претендує на певні блага.

Встановивши обставини щодо належності даного спору до корпоративного та, відповідно, підвідомчість його господарському суду, колегія суддів зазначає наступне:

У відповідності до ст. ст. 3, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариств.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Статтею 51 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, який здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно зі ст. 52 Закону до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради, зокрема, належить: затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону; прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

При цьому, ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону, відповідно до якої рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства - єдиним органом, що здійснює захист прав акціонерів, а у випадку її відсутності - загальними зборами акціонерів.

І лише після обрання у визначеному порядку особи оцінювача, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства, затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до ст.8 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства", ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. При цьому рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства.

Як зазначено вище, згідно із п.20 ч.1 ст.52 Закону України «Про акціонерні товариства» право прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг є виключною компетенцією наглядової ради.

При цьому, відповідно до ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у випадку відсутності (не створення) наглядової ради у акціонерному товаристві, її (наглядової ради) повноваження здійснюється загальними зборами акціонерів (п.2 ст.51 Закону України "Про акціонерні товариства") у томі обсязі, який передбачений чинним законодавством, оскільки питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом (п. 3 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства").

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів зазначає, що у випадку відсутності у акціонерному товаристві наглядової ради, яка б забезпечувала захист прав акціонерів, її функції виконують загальні збори акціонерів, виключна компетенція яких доповнюється виключними повноваженнями наглядової ради, зокрема, визначеними п.20 ст.52 ЗУ «Про акціонерні товариства». Відтак, прийняття генеральним директором рішення з питань обрання оцінювача майна товариства, яке не віднесеного до його повноважень, суперечить вимогам чинного законодавства.

Посилання скаржника на п. 9.9. Статуту ПрАТ "Закарпатський рибокомбінат", затвердженого загальними зборами акціонерів 28.04.2011р., згідно з яким до компетенції генерального директора відносяться питання прийняття рішення про обрання оцінювача майна, затвердження умов договору з ним, а також затвердження ринкової вартості майна у випадках, визначених чинним законодавством спростовується судом апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про акціонерні товариства» установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Згідно з ст.57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративни спорів» положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Аналогічна вимога міститься і в самому статуті товариства, а саме в п. 17.3 Статут визначено, що положення цього статуту діють в цій частині, які не суперечать чинному законодавству.

Зважаючи на те, що норми статуту, на які посилається скаржник, як на підтвердження наявності у генерального директора повноважень, щодо вирішення питань, які зазначені в оскарженому наказі, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вони відносяться до компетенції наглядової ради, а в разі відсутності до загальних зборів, відтак вказані положення Статуту не можуть бути застосовані господарським судом.

Твердження апелянта про те, що загальними зборами товариства від 03.12.15 підтверджено правомірність наказу генерального директора та затверджено проведену згідно даного наказу оцінку акцій, не беруться судом до уваги, оскільки у даному випадку мова йде про оскарження саме рішення виконавчого органу в особі генерального директора, при цьому подальше прийняття рішення загальними зборами товариства, жодним чином не підтверджує правомірності такого наказу, оскільки, як встановлено судом посадовою особою перевищено надані їй повноваження та прийнято рішення з питань не віднесених до його компетенції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (п.14 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративни спорів»), у даному випадку мова йде порушення суб'єктивного права позивача на об'єктивне визначення ринкової вартості його акцій, відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, зазначене порушення прав акціонера відображається у неможливості взяти участь у загальних зборах (оскільки такі не відбувалися) при вирішенні питання про обрання оцінювача та подання пропозицій щодо проведення незалежної оцінки, а прийняття спірного рішення та визначення особи оцінювача одноособово - посадовою особою, викликає сумнів у його об'єктивності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції факту прийняття оскарженого наказу з порушенням закону та, як наслідок, порушення у зв'язку з цим прав акціонера, колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.16 у даній справі, оскільки обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.05.16 у справі № 907/143/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.07.16

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.