Рішення № 58956044, 11.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016р. Справа№ 914/3946/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС», м. Львів

про: стягнення 14072,53грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1. представник (довіреність б/н від 09.01.2015р.).

В судовому засіданні 11.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС» (м. Львів) про стягнення 14072,53грн.

Ухвалою суду від 17.11.2015 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 03.12.2015 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обовязковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 17.11.2015 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Представник відповідача в судове засідання прибув, позовні вимоги заперечив повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав письмове заперечення (вх. №52209/15 від 02.12.2015р.) на позовну заяву.

Розгляд справи відкладено на 17.12.2015 року.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх.№53286/15 від 08.12.2015р.) про розгляд справи за відсутності його представника та заяву (вх. №53289/15 від 08.12.2015р.) про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання, в якому виклав додаткові обґрунтування заперечень (вх. №53793/15 від 11.12.2015р.).

Розгляд справи відкладено на 13.01.2016 року.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №159/16 від 04.01.2016р.) про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №155/16) про продовження строку розгляду спору та клопотання (вх. №154/16) про призначення у справі судової експертизи.

Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 28.01.2016 року.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Представник відповідача в судове засідання прибув. В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про призначення у справі судової експертизи, просив задоволити вказане клопотання.

Суд задоволив клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 28.01.2016 року провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта, матеріали справи направлено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

30.06.2016 року матеріали справи разом із висновком судової автотехнічної експертизи №764 від 22.06.2016 року повернуто в господарський суд Львівської області.

Ухвалою суду від 04.07.2016 року провадження у справі поновлено. Розгляд справи призначено на 11.07.2016 року.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, 11.07.2016 року на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника, котре зареєстроване відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №29153/16.

Представник відповідача в судове засідання 11.07.2016 року прибув, проти позовних вимог заперечив повністю.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.02.2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту Страховик) та ТзОВ «Овертранс» (далі по тексту Страхувальник) укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6486422 (далі по тексту Договір №1) та №АС/6486407 (далі по тексту Договір №2).

Відповідно до умов Договору №1, Страховик застрахував цивільну відповідальність Страхувальника перед третіми особами при використанні транспортного засобу «Volvo FH» д.н.з. НОМЕР_1 (далі по тексту Автомобіль).

Згідно з умовами Договору №2, Страховик застрахував цивільну відповідальність Страхувальника перед третіми особами при використанні транспортного засобу «Причіп SCHWARZMULLER» д.н.з. НОМЕР_2 (далі по тексту Причіп).

Вищевказані договори набрали чинності з 19.02.2014 року та діяли до 18.02.2015 року включно.

03.04.2014 року водій Страховика ОСОБА_2, керуючи Автомобілем з Причепом скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що експлуатувався на підставі договору оренди транспортного засобу від 23.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Дах», під керування ОСОБА_3 (на підставі наказу №5 від 23.09.2013 року). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 27.05.2014 року у справі №444/758//14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено штраф.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06.08.2014 року залишено без задоволення подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу на вищевказану постанову.

Відповідно до звіту №607/14 про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту Автомобіля в результаті його пошкодження під час вищевказаного ДТП, склала 14072,53грн.

На підставі Страхового акту №1.102.14.05504/VESKO27351 від 24.09.2014 року та заяви ТзОВ «Овертранс», позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 14072,53грн., що підтверджено платіжним дорученням №132 418 від 26.09.2014 року.

27.02.2015 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію (регресну вимогу) №ЛВ6440 від 13.02.2015 року щодо компенсації в порядку регресу витрат у розмірі 14072,53грн. у відповідь на котру, відповідач листом №873 від 27.03.2015 року повідомив, що заявлені в претензії вимоги є безпідставними, а відтак, відмовив у їх задоволенні.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем станом на момент подання позовної заяви не було відшкодовано в порядку регресу понесені ним витрати. Таким чином, позивач просить суд стягнути в порядку регресу з відповідача 14072,53грн. матеріальної шкоди.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування».

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

У відповідності до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Як встановлено судом, 19.02.2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТзОВ «Овертранс» укладено Договір №1 та Договір №2.

Відповідно до умов Договору №1, Страховик застрахував цивільну відповідальність Страхувальника перед третіми особами при використанні Автомобіля, відповідно до умов Договору №2 Причепу.

Вищевказані договори набрали чинності з 19.02.2014 року та діяли до 18.02.2015 року включно.

03.04.2014 року водій Страховика ОСОБА_2, керуючи Автомобілем з Причепом скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що експлуатувався на підставі договору оренди транспортного засобу від 23.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Дах», під керування ОСОБА_3 (на підставі наказу №5 від 23.09.2013 року). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до звіту №607/14 про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту Автомобіля в результаті його пошкодження під час вищевказаного ДТП, склала 14072,53грн.

На підставі Страхового акту №1.102.14.05504/VESKO27351 від 24.09.2014 року та заяви ТзОВ «Овертранс», позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 14072,53грн., що підтверджено платіжним дорученням №132 418 від 26.09.2014 року.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (за заподіяний збиток).

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 27.05.2014 року у справі №444/758//14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено штраф.

У вищевказаній постанові зазначено про те, що суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 не виконав вимоги п.2.3а ПДР України, так як, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан т/з, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБ2 №330562 від 03.04.2014 року, схемою ДТП, поясненнями потерпілого, поясненнями свідків, поясненнями правопорушника від 03.04.2014 року і такі пояснення не спростовані будь-якими іншими доказами, здобутими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Для отримання відповідей на запитання, які виникали у відповідача та на підставі яких відповідач заперечував позовні вимоги та потребували спеціальних знань, ухвалою суду від 28.01.2016 року провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта, матеріали справи направлено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

На вирішення судової експертизи поставлено наступне запитання: чи відповідав технічний стан та обладнання транспортних засобів: автомобіля VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричіпа Schwarzmuller, реєстраційний номер НОМЕР_2 існуючим вимогам Правил дорожнього руху станом на момент ДТП (03.04.2014 р.)?

30.06.2016 року матеріали справи разом із висновком судової автотехнічної експертизи №764 від 22.06.2016 року повернуто в господарський суд Львівської області.

У вказаному висновку судової автотехнічної експертизи зазначено, що на момент огляду і експертного дослідження, 31.03.2016 р., технічний стан та обладнання систем, які впливають на безпеку дорожнього руху (гальмової системи, рульового керування, системи зовнішнього освітлення, шин та сідельно-зчіпного пристрою) автопоїзда у складі сідельного тягача VOLVO FH 42T, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричіпа-борртового Schwarzmuller, реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідав існуючим вимогам Правил дорожнього руху України (при умові, що не проводилися ремонтно-відновлювальні роботи вищевказаних систем можна вважати, що і на момент ДТП 03.04.2014 року технічний стан цих систем міг відповідати існуючим вимогам Правил дорожнього руху України).

Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази того, що з моменту ДТП (03.04.2014 року) та до моменту проведення дослідження (31.03.2016 року) ремонтно-відновлювальні роботи вищевказаних систем не проводилися. Крім того, у висновку судової автотехнічної експертизи зазначено лише припущення про відповідність вищевказаних систем вимогам Правил дорожнього руху України на момент ДТП, за умови непроведення таких ремонтно-відновлювальних робіт.

Вищенаведений висновок судового експерта не дає можливості стверджувати про відповідність технічного стану та обладнання транспортних засобів: автомобіля VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_1, напівпричіпа Schwarzmuller, реєстраційний номер НОМЕР_2 існуючим вимогам Правил дорожнього руху станом на момент ДТП (03.04.2014 р.).

Відтак, матеріалами справи підтверджено наявність вини ОСОБА_2 (водія відповідача) у зв'язку із невиконанням вимог ПДР України (перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан т/з) у вищевказаному ДТП, про що зазначено у постанові Жовківського районного суду Львівської області від 27.05.2014 року у справі №444/758//14-п.

Відповідно до пп. «г» п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

З огляду на встановлені факти у постанові Жовківського районного суду Львівської області від 27.05.2014 року у справі №444/758//14-п та матеріали справи, суд приходяить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Враховуючи викладене, позивач набув право регресної вимоги до відповідача на виплату страхового відшкодування.

Згідно з наказом №115-к від 17.06.2013 року, ОСОБА_2 прийнятий відповідачем на роботу на посаду водія автотранспортних засобів.

Частиною 1 ст. 1172 ЦКУ передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вина водія, який керував Автомобілем та Причепом, підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 27.05.2014 року у справі №444/758//14-п.

Враховуючи те, що на момент ДТП ОСОБА_2 керував Автомобілем та Причепом, перебуваючи у трудових відносинах із ТзОВ «Овертранс», позивач, в порядку регресу, набув право на виплату відповідачем страхового відшкодування на суму 14072,53грн..

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі ст. 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс» (81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Львівська Бічна, буд. 6; ідентифікаційний код 30626867) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) 14072,53 грн. та 1827,00грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 15.07.2016 р.

Суддя Король М.Р.